Біоґрафічний начерк.
Теперішній головнокомандуючий Галицькою Армією ґенерал Mирон Тарнавський уродився 29. серпня 1869 р. в селі Барилові (повіт Радехів) в Галичині, де його батько Омелян Тарнавський був священником. Гімназію скінчив Мирон в Бродах 1889 р. а 1891 був покликаний до війська. Спершу служив як однорічний охотник при 30 баталіоні пол. стрільців. Опісля служив у 4 і 13 баталіоні пол. стрільців, та при 18, 33, 35, 29, 16 і 19 полках стрільців. 1891 р. здав перший старшинський іспит а 1892 р. іменовано його четарем в резерві. Опісля перервав на кілька літ свою військову службу, займався якийсь час рільництвом, садівництвом та пчільництвом і короткий час перебував як урядник Краєвого Виділу у Львові.
B 1896 р. здає доповняючий військовий іспит у Відні і від тоді посвячується виключно військовому званню. 1898 р. іменований поручником, 1907 сотником, 1916 отаманом, 1918 підполковником, а в 1919 полковником і ген.-четарем.
Замітити належить, що свою військову освіту доповнив ще іспитом з картоґрафії, а в р. 1916 скінчив корпусну школу в Перемишлі, армейську школу стрільби в Бруку н. Л. а вкінці школу для вождів у Львові 1918 р.
Вже в перших днях світової війни бо 7. серпня 1914 бачимо його на фронті, де бере участь в боях з Росіянами під Бродами, Радивиловом, Олієвом, Бжеськом, Львовом, Городком, Яновом та Перемишлем. 26. жовтня 1914 тяжко ранений лічився в шпиталі в Будапешті та Бадені. В січні 1915 р. стає командантом вишколу 35 полку стрільців в Стирії — але вже 9. мая 1915 вирушає знова в поле з 9 курінем 35 полку. Бере участь в боях на Маківці, під Болеховом, Завадкою, Галичем, над Гнилою Линою, під Підгайцями, Семиківцями, Настасовом, Сосновом, і т. д. Його курінь бється через цілий сей рік поруч з УСС. і з того часу й УСС. запізналися з симпатичним отаманом та й цей бажав блище познайомитись з рідним собі а так хоробрим військом. Незабаром сповняється його бажання, бо вже 16. січня 1916 стає командантом вишколу УСС, де перебуває до 7/VII. 1917. Відходячи назад до 35 полку, лишає по собі жаль і найкращі спомини в УС. Стрільців.
В полі остає аж до лютого 1918 р. — а в марті того року приділено його як штабового старшину для українських справ до 54 Див. Займає також місце помічника команданта міста Жмеринки.
Від мая до серпня 1918 командує ґрупою військ між Кодимою а Бірзулею, Дністром і Рибницею, в боях з більшовиками.
Розклад Австрії й переворот в Галичині застає його в Гайсині на Україні, де він був командантом 16 полку стрільців. В протягу падолиста переходить він з 16 п. через Ковель а по віддачі полка удається 29. падолиста до Львова, де його арештують Ляхи та вивозять на Домбє як полоненого. В лютім 1919 одержує дозвіл на виїзд до Баден для поратування здоровля.
Та свідомий того, що Україна потребує його під ту хвилю, дістається через Угорщину того самого місяця до Станиславова.
Одержавши доручення сформувати ІІ. Корпус, вивязується якнайкраще зі свойого завдання та остає його командантом до початку липня 1919, коли то в скрутній для нас хвилі покликано його на головного вожда Галицької Армії.
Генерал Тарнавський, як бачимо, старий жовняр і загартований довгим воєнними трудами. Симпатична його поверховність, приступність та відповідне поведення зєднували йому все любов і привязання у відчинених, як стрільців так і старшин, про що найкраще свідчить то, з яким поважанням згадують про його й досі УСС.
Про його відвагу, справність і військове знання свідчать найкраще численні відзначення, які він одержав в австрійській армії, і то деякі з них ще перед війною.
Про українську армію висловлюється ґенерал з подивом для посвяти і витревалости стрільців, які мимо недостачі харчу і одягу доказують геройських діл. — Трохи кращого заопікування армією — можнаби нею поконати всіх ворогів. Ґенерал сподіється, що в короткім часі зарадиться лиху й ми будемо мати знамениту армію. Це говорить з його довголітний досвід і практика.
"Менше політики і забав — а більше праці і серіозности!" — це його гасло.
Український прапор
04.10.1919