Богдан Турецький народився 16 березня 1960 року в Івано-Франківську.
Спочатку вчився в художньому училищі імені Труша (художній метал), яке закінчив 1979 року; вчителем – і не тільки з фаху – там був Роман Безпалків, який відстоював свого учня, коли того час від часу за прогулювання занять збиралися відрахувати з училища. До групи учнів Безпалківа, а його вплив виходив далеко за межі формального зв'язку "вчитель — учень", також належали славетні нині Юрко Кох і Влодко Кауфман, Славко Шимін, Микола Крицький, всі вони потім об'єдналися у товаристві "Шлях".
Наприкінці 1970-х одружився, перша спільна подорож з Лесею, майбутньою дружиною, була в Нагуєвичі.
Після училища Богдан вступив у львівський Інститут прикладного та декоративного мистецтва (закінчив 1983 року); займався живописом (пізніше, в 1990 році, його картина була відзначена на першому міжнародному бієнале «Імпреза-89» в Івано-Франківську).
Наприкінці 1980-х років разом з дружиною Лесею поринув в національно-визвольний рух, ілюстрував видання (зокрема макетував газету "Віче"), листівки.
В 1989 році разом М. Андрущуком, А. Гелитовичем, А. Гуменюком, П. Гуменюком, Г.Друль, В.Кауфманом, Ю.Кохом, М.Красником, М.Крицьким, Г.Новоженець та Я. Шиміним був співзасновником згаданого вже молодіжного мистецького об'єднання "Шлях", ініційованого Юрком Бойком, на той час завідувач відділу сучасного мистецтва Львівського музею українського мистецтва.
Богдан Турецький брав активну участь в багаточисельних виставках "Шляху" у Львові, Києві, Харкові, Луцьку, Івано-Франківську, Любліні та Кракові.
На той час Богдан захопився іконописом; як іконописець Богдан Турецький є автором численних храмових іконописів в Україні, Австрії та Канаді. Він розписував найбільший греко-католицький храм поза межами України в канадському місті Міссісаґа, церкву та іконостас в м. Бремптон (Канада), іконостас в старовинній церкві XVII ст. в Зальцбурзі та храм Покрова Пресвятої Богородиці у Львові.
Він же є і автором іконостасу в каплиці св. Івана Богослова в Українському католицькому університеті.
Був однокласником Юрія Андруховича в івано-франківській школі №5, потім Андрухович згадував:
"так повернулося, що я вже закінчив науку, я вже знову у Франківську — що, зрештою, було пережито як достатньо сильна особиста трагедія — і тут трапляється мені львів’янин Богдан Турецький, який випадково вирішив спробувати мій старий номер телефону. Ми з ним зустрілися після того, що я п’ять років прожив у Львові і з ним не перетинався. І тут виявилося, що Микола Рябчук — його найближчий приятель. І взагалі це компанія Коха, Кауфмана і вже покійного Чубая, і з осені 82-го, тобто вже по закінченні інституту, я почав наїздити до Львова. І тоді я врешті познайомився з тим світом."
Згадує про це і Микола Рябчук:
"Пригадую, як до нашого берега прибився Юрко Андрухович. Нас познайомив Богдан Турецький, із яким Андрухович навчався в Івано-Франківську. У цей час Турецький разом із батьками переїхав до Львова. Турецький був одним із тих молодих учнів Безпалківа, які відвідували мене на Кавалерійській. Одного вечора, коли у мене була якась чергова велика імпреза, Турецький привів Юрка Андруховича"
Парастас за Богданом Турецьким відбудеться в четвер, 29 серпня, о 20:00 у каплиці на вул. Пекарській.
Похорон — в п'ятницю, 30 серпня, о 13:00 на Личакові.
28.08.2019