Під увагу нашим владам в Галичині.
В Галичині єврейське питання вже дозріло до поладнання. Ось ряд правдивих фактів: у важких днях нашоі західноі области У.Н.Р., коли украінське військо відступало на великім просторі від Хирова аж по за Чортків — ні в однім галицькім місті ні містечку не впав ні один стріл з домів галицьких євреів на наше військо. Противно: галицькі євреі що служили там в украінськім війську й украінських установах, вірно і щиро робили службу до остатка. Наочні свідки оповідають, як єврейські інжініри й залізничі урядовці серед найбільшого замішання ратували там наші поізди з державним майном (так було нпр. в Хриплині), як розумно зберегли від знищення важні службові документи, які наші, втративши надію на поворот хотіли попалити, а які тепер дуже придадуться (так було з Чорткові). Коли тут і там якийсь єврей не дописав, то не треба забувати, кілько наших не дописало в тих важких днях. Не забуваймо, що в наших рядах боролися євреі і положили визначні заслуги, як нпр. сотник Володимир Чорній (псевдонім молодого єврейського студента з Галичини), що був двічі ранений у важких боях украінського війська.
Що з цего слідує? Про погроми нема що говорити: в Галичині погромів ніколи не було, як далеко сягала украінська влада. Річ в чімсь иншім, а саме в тім, що тепер прийшов там, у Галичині, момент, коли ми в нашім найвищім державнім інтересі повинні допустити галицьких євреів до співучасти в усіх урядах і установах без ніяких підозрівань. Глупе антісемітське балакання про недостачу моралі у євреів щезає в порівнанні з нашими злодіями й хабарниками найчистіщоі арійськоі крови. Скажім собі правду в очі, що це хабарництво наших людей причинилося в першій мірі до забагнення запілля й цілого краю, в слід за чим мусіла прийти й катастрофа на фронті! Хто з нас не вірить в це, що колиб і євреі були співодвічальні за доставу муніціі, то не булоб прийшло до такого недбальства, на яке ми всі мусіли дивитися. Не забуваймо, що євреів тепер вирізують систематично польські погромщики, яким хвилеві удачі закрутили голови. Коли ми тепер, якраз тепер розумно поступимо собі з євреями, то зискаємо союзника, якого всі не доціняють, а який своєю старою культурою, своім спритом і торговельними здібностями може нам віддати просто неоцінимі прислуги в краю й заграницею. Не забуваймо важких наук історіі, що всі ново-повстаючі держави в старині, середних і нових віках уживали єврейськоі інтелігенціі до будови свого державного апарату (Олександер Великий, Карл V, Англія, Італія і т. д.) та що держави, які ix проганяли, відразу занепадали мимо побід, занепадали на довго: відстрашуючим прикладом хай послужить Еспанія. Євреі за розумні, щоб не знати, що тепер настав для них час проби: з них будуть найкращі урядовці і найкращі працьовники, коли ix допустимо до праці на всіх полях. Не забуваймо, що й єврейськоі революційноі стихіі потребуватимемо може невдовзі як тілько посуне від сходу чорна хмара Колчаківськоі реакціі.
Хто уміє ширше дивитися на справу нашоі великоі держави, повинен в цей мент дбати о те, щоб Євреі в Галичині мали можність жити й заробляти. Не будьмо смішні нашими наріканнями, що цей або той Єврей "зробив інтерес" при нас: нехай робить, цеж річ природна, але він зробить і для нас щось, коли наші інтересенти роблять звичайно виключно для своіх карманів.
Словом — розум це добра piч, тільки треба його мати. І коли мати мемо його в цей мент у відношенні до галицьких Євреів, то наладнаємо скорше наші внутрішні й зовнішні справи, чим самі сподіємося.
Др. Осип Назарук Інспектор Корпусу Січових Стрільців.
[Український стрілець, 19.06.1919]
19.05.1919