3 липня в Хайфі у віці сто років померла Мальва Ланда, найстарша учасниця демократичного руху в СРСР, легендарна і незвичайно світла жінка. Останні роки вона прожила в Ізраїлі, прикута хворобою до ліжка.
Народилася в Одесі у сім'ї викладача вищої школи. Батько — професор Зооветеринарного інституту. Восени 1932 року батька засадили в Сталінградську в'язницю. Він пережив тортури. У 1938 році був розстріляний.
У 1940–1945 роках Мальва Ланда навчалася в Московському геологорозвідувальному інституті ім. Серго Орджонікідзе. У 1950-х працювала начальником геологознімальної партії Каратауської експедиції МГРІ.
«Вона прожила велике життя, – згадує Алєксандр Подрабінек, – не просто довге, а насичене важкими і драматичними подіями. Геолог за фахом, вона прийшла в демократичний рух на шостому десятку, але її енергії і заповзятливості могли позаздрити молоді. Вона опікувалася сім'ями політв'язнів, стояла з усіма перед закритими судами, коли там йшли судові процеси у політичних справах. Вона їздила по всій країні, і КДБ іноді збивався з ніг, втративши її слід."
Мальва Ланда була в першому складі Московської гельсінської групи, з травня 1976 року, за пропозицією Юрія Орлова. Підписала більшість документів і заяв групи за травень 1976 — червень 1977 рр. Укладала документ №3 «Про умови утримання в'язнів совісті».
Мальва Ланда підготувала величезну кількість документів, присвячених конкретним політв'язнем, причому завжди ці документи підписувала своїм ім'ям (зазвичай подібні довідки про політв'язнів і їхні справи були анонімними). В листопаді 1976 року разом із Тетяною Ходорович публічно виступила в захист Василя Стуса:
Міжнародній Амнестії,
ПЕН-клюбові,
людям доброї волі!
Василь Стус, журналіст, поет, засуджений на підставі обвинувачення в антирадянській агітації і пропаганді, перебуває в ув'язненні від початку 1972 року. Протягом відбування свого покарання він був об'єктом багаторазових жорстоких кар і знущань. В останні місяці В. Стуса зокрема жорстоко переслідували. Вліті 1976 року в нього забрали всі його творчі надбання – власні вірші і переклади поезій, написані під час перебування в концтаборі. Його офіційно повідомили (прочитали йому акт) про знищення цих творів (разом не менш як 600 поезій).
Строк ув'язнення В. Стуса кінчається на початку 1977 року. Далі, згідно з присудом, йому залишається ще три роки заслання. В. Стус – важко хворий.
Передаючи інформації про Василя Стуса, виступаючи на його оборону і на оборону його творчости, закликаємо активно підтримати нас, підняти голос на оборону В. Стуса, розповсюдити інформації про нього, вимагати від радянського уряду звільнення В. Стуса. В першу чергу ми звертаємося до його колег пера – до письменників, поетів, журналістів. Залучуємо до цієї заяви подробиці про умови і життя В. Стуса в мордовських таборах ч. 17 і 19.
23 листопада 1976,
Мальва Ланда, Тетяна Ходорович
Крім того, Мальва Ланда — автор двох важливих документів Московської гельсінської групи: «Десять років опісля: про вторгнення радянських військ до Чехословаччини» і «30-річчя Загальної декларації прав людини».
Після арешту Алєксандра Ґінзбурга в 1977 році Мальва Ланда разом з Кронідом Любарським і Тетяною Ходорович стала розпорядником Фонду допомоги політв'язням.
За свою правозахисну діяльність постійно зазнавала переслідувань, обшуків, допитів. У грудні 1976 року в помешканню Мальви Ланди за дивних обставин сталася пожежа. Кілька адвокатів відмовилися захищати її через політичне підґрунтя процесу.
Мальва Ланда згадувала:
«На суді, що відбувся в середині травня 1977 року, я сама виступала в якості свого адвоката. Свідки говорили всяку нісенітницю; так, слюсар, який після того, як пожежу вже загасили, вимикав у моїй кімнаті батареї опалення, дав покази, що у мене багато літератури на іноземних мовах. На моє запитання — як він міг побачити це в темряві? — він відповів: "слідчий Іллічов сказав". Сміх в залі. Взагалі, сміху було багато».
У результаті, незважаючи на численні протиріччя, її визнали винною і засудили до двох років заслання в Читинській області і великого штрафу. В її захист до світової громадськості звернувся Андрій Сахаров.
На засланні продовжувала правозахисну діяльність (її підпис з'являвся під документами МГГ). Після звільнення в березні 1978 р. продовжила роботу в МГГ, підготувала багато документів групи.
Навесні 1979 року в ефірі радіо «Свобода» вийшла передача, в якій була озвучена стаття Мальви Ланди, результат її журналістського розслідування серії терористичних актів у Москві 1977 року. У цьому матеріалі Мальва Ланда стверджувала, що звинувачення на адресу вірменських націоналістів Затикяна, Степаняна і Багдасаряна було сфабриковано органами КҐБ.
Від запропонованої радянською владою еміграції до Ізраїлю відмовилася.
7 березня 1980 арештована і 26 березня засуджена до п'яти років заслання за ст. 1901 КК РРФСР (поширення завідомо неправдивих вигадок, що ганьблять радянський державний і громадський лад). На допитах Мальва мовчала. Відбувала термін у селищі Джезди Джезказганської області Казахстану. На засланні продовжилися допити у різних справах, Мальва (як завжди) відмовлялася давати свідчення. Незважаючи на оголошений в 1982 році у зв'язку з масовими арештами розпуск Московської гельсінської групи, заявляла владі, що продовжує вважати себе її членом.
У грудні 1984 року після закінчення терміну заслання оселилася в Володимирській області.
В роки перебудови виступала з критикою непослідовності горбачовської політики, співпрацювала з правозахисною газетою «Экспресс-Хроника». З 1995 р. жила в Москві, в журналі «Правозащитник» вела рубрику, присвячену історії боротьби за права людини в СРСР.
У березні 2010 року підписала звернення російської опозиції «Путін повинен піти».
В останні роки Мальва Ланда важко хворіла, жила в будинку для літніх людей в Ізраїлі, в оточенні рідних і медиків.
05.07.2019«Вона була невгамовна і привітна, добра з друзями і непоступлива з владою. Її можна було переконати, але неможливо зламати. Вона ніколи не думала про еміграцію як про міру особистої безпеки. Вона безстрашно зустрічала небезпеку, не ухиляючись від неї, не тікаючи, не шукаючи виправдання для відступництва. Вона ніколи не просила помилування або поблажливості до себе. Вона була по-справжньому мужньою людиною, що було дано далеко не всім навіть у демократичному русі. Вона була людиною честі і слова. Це так багато значить в наші дні. Як, втім, і в усі часи.
(Алєксандр Подрабінек)»