Львів, 6-го травня.
Поточного 1944 року минає тридцять літ від дня виходу друком першої літературної праці Впр. Архієпископа Кир Йосифа, Коад'ютора Львівського, Ректора гр-кат. Богословської Академії у Львові. Року 1914-гo в ж. "Нива" було уміщено першу творчу статтю Впр. Ювілята, тоді 22-річного студента Інсбруцького університету, п. н.: "Праґматизм в фільософії і теольогії".
Ця праця своєю темою і змістом задокументувала вступ до богословської літератури нової наукової сили.
Тридцять літ — і за мирних обставин поважний відрізок часу в житті і діяльності всякого громадського, значить, і літературного діяча. А останні тридцять літ в історії Галичини — це особливо бурхливі й важкі роки... Досить згадати, що на терені Галичини, як наслідок першої і другої світової війни, на сьогодні уже п'ять державно-політичних систем за чергою змінювалися одна по одній і, зрозуміло, по-різному впливали так на церковно-релігійне життя цілого українського населення Галичини, як і на нормальне функціонування її осередку вищої богословської освіти. Під цим кутом зору особливо важливим і корисним було б дослідити всю богословську та церковну літературу останнього тридцятиріччя, але таке завдання за нинішніх умов навряд чи підсилу одному авторові. Тому, користаючись ювілейною датою в літературній праці Високопреосв. Йосифа, ми беремо на себе сміливість в коротких тезах сформулювати відповідь на запитання: як на протязі 30 років пульс української католицької богословської думки в Галичині відбивався в творах одного з її репрезентантів — професора, а потім Ректора Богословської Академії.
Якщо література взагалі і, насамперед, красне письменство є дзеркалом суспільного життя, то богословська література, хоч би і в доробку одного її представника, а тим більше, в колегіяльній праці під єдиним проводом, — повинна відзеркалити найпекучіші філософські і богословські питання, що є актуальні в церковно-громадському житті даної доби. Таке відзеркалення ми і знаходимо в більш як 125 друкованих працях Високопреосвященного Йосифа і в 91 томі редагованих Архієпископом Йосифом видань "Аскетичної Бібліотеки", "Богословії", "Праць Богословського Наукового Товариства", "Праць гр.-кат. Богословської Академії у Львові" і тримісячника "Богословія".
Принагідно треба зауважити, що вузько літературна праця, при одночасній широкій науковій, адміністративній і редакторській роботі, не була головною складовою частиною цілої суми обов'язків професора, Ректора Академії і редактора п'яти названих літературно-богословських видань. Але все що вийшло спід авторського пера чи редакторського олівця Архієпископа Йосифа, незалежно від розміру написаного, — чи то є окрема монографія на кілька сот сторінок, чи то є рецензія в одну-дві сторінки, — є плід глибокої самостійної і творчої думки і тому для богословської науки має однаково велике значення.
З другого боку, в літературних творах, тим більше, коли вони друковані впродовж тридцяти років, в самій їх тематиці, при всій науковій об'єктивності автора чи редактора, не може не відбитися особа автора, його світогляд, його уподобання і прагнення, словом, його всебічне "credo".
Серед житейського моря, для багатьох людей і народів катастрофічно розбурханого грізними бурями нашого тридцятиріччя, католицька віра візантійського обряду, ширення її правди і науки, унійні змагання на терені цілої України — така перша і непохитна життєва ціль, що просякає цілу літературну діяльність Архієп. Йосифа.
Від самопізнання одиниці до самопізнання народу, його обнови і відродження! — другий і паралельний клич усіх філософських роздумувань автора.
Високий образ Архіпастирських трудів їх Ексцелєнції Митрополита Кир Андрея Шептицького і наслідування його в осягненні церковно-громадських ідеалів є запорукою здійснення вищих двох точок.
Нарешті, самовіддане повсякдення, від великого до малого проникаюче піклування про якнайкраще зростання і квітнення "духовного вертограда" — Духовної Семінарії і Богословської Академії, так потрібних для блага українського народу, — становить четверту характеризуючу рису цілої літературної праці Архієпископа Йосифа.
Численні праці Архієпископа Йосифа, які через свою актуальність мають численних читачів, уміщено (крім видрукування окремими книжками і в різних наукових збірниках) щось у 10 періодичних виданнях: "Богословії", "Ниві", "Ділі", "Дзвонах". "Меті", "Краківських" і "Львівських Вістях", "Громадському вістнику" тощо. Це утруднює практичну змогу, особливо на провінції, розшукувати їх і використовувати. Повстає потреба видати повну, в кількох томах, збірку творів Архієпископа Йосифа.
В основу розпланування майбутньої "Повної збірки творів" конечно повинен лягти тематичний принцип розташування матеріялу. Тридцятирічна науково-літературна праця Впр. Ювілята за багатством і різносторонністю змісту дає дослідникові змогу знайти в ній такі розділи і підрозділи: Теологія, Філософія, Мистецтво, Догматика католицька, Догматика нез'єдиненого Сходу, Унійні питання, Патрологія, історія Церкви, Душпастирство, Проповідництво, Духовна Семінарія, Богословська Академія, Подорожі, Церковна хроніка, тощо. Проте, укладач тематичного розподілу творів Архієпископа Йосифа не повинен бути в полоні суто-формальних ознак літературних творів. Є, наприклад, у Архіеп. Йосифа чотири надгробних слова. Але слово над могилою історика семінарії А. Андроховича скоріше може бути віднесено до Філософії історії, а слово на могилі о. М. Шашкевича до Історії української літератури, ніж оба ці слова стануть до зразків проповідництва і тільки.
Для широкого читача надзвичайно цікавими і захоплюючими є три книжки Архіеп. Йосифа з художніми описами Його подорожей. В 1933 році, Ювілейному Році 1900-ліття смерти і воскресення Христа, Архієп. Йосиф, єдиний Українець, відбув паломництво до Божого Гробу і Святих Місць у Палестині.
"Ішла за ним лиш о вотчину жура,
Мов чорна тінь вздовж берегів Дніпра", —
писав Щурат про "Хожденіє" до Св. Землі ігумена Данила, що в XII. сторіччі, в часах для батьківщини невідрадних, ставив на Гробі Господньому своє "кандило за вся князя наша і за всю роускую землю". І Архієп. Йосиф радіє, що "міг поклонитися і уцілувати Христовий Гріб та зложити при ньому благальні молитви", бо і сьогодні наші часи невеселі і жура давня". Ще в двох книжках Архієп. Йосиф описує такі ж цікаві подорожі до визначних культурних осередків Зах. Европи. Перше "паломництво я відбував, — пише Архієп. Йосиф, — передусім, з тим наміром щоби з нього скористали якнайбільше питомці Духовної Семінарії". Те ж треба сказати і про подорожі Архієп. Йосифа по Европі, бо перший Ректор Богословської Академії хотів приглянутися до кращих зразків вищих богословських закладів у Европі, щоб те краще пересадити і на рідний ґрунт.
Окрему групу в працях Архієп. Йосифа становлять "Рецензії". Гідне yвaги те, що всі рецензії Архієп. Йосифа (а їх є до 40) написані виключно на твори, що вийшли в Зах. Европі в мовах латинській, німецькій, французькій і польській. Навіть на російський твір славетного Миколи Гоголя: "Размышления над Божественной Литургией" рецензію написано за німецьким перекладом 1938 року.
Західно-европейські богослови в своїх наукових розвідках не раз посилаються на праці Архієпископа Йосифа, передусім, на праці, писані латинською мовою. Отже, ми маємо цілковите право твердити, що через літературні праці Архієп. Йосифа в наш час уже покладений міцний міст для культурно-релігійного єднання, в обміні богословськими думками і досвідом, між Західною Европою і Західною Україною, точніше, — Галичиною.
Безперечно, всі богословські праці Архієпископа Йосифа з однаковою увагою читатимуться віруючими і цілої України.
Львівські вісті
07.05.1944