Як мова впливає на мозок

Коли 1 травня 2019 року із Хризантемового трону зійшов імператор Акіхіто (що стало першим зреченням імператора за двісті років) й на престол зійшов новий імператор Нарухіто, він відкрив нову еру японської історії під назвою “Reiwa” (令和, “гармонія”). Японська традиція давати імена епохам походить від стародавньої віри у божественний дух мови. “Kotodama” (言霊, “дух слів”) — це ідея, згідно з якою слова мають магічну силу над фізичною реальністю. Протягом століть багато культур вірили у духовну силу мови. З часом ці ідеї вийшли зі сфери міфології та магії і стали предметом наукових досліджень, які зрештою відкрили, що мова таки справді може впливати на фізичний світ — наприклад, на фізіологію мозку.

Наші тіла у процесі розвитку адаптуються до свого оточення. Це триває не лише протягом мільйонів років еволюції, а також і впродовж індивідуального життя. Наприклад, на побережжі Тайланду живуть діти, які мають здатність “бачити як дельфіни”. Культура та вплив навколишнього середовища вплинули на те, як ці малолітні кочівники з племені Мокен провадять своє щоденне життя, що дозволило їхнім зіницям набути таких здібностей, які недоступні більшості людей на планеті.

Так само, як регулярне пірнання може змінити наші зіниці, а заняття в спортзалі — тіла, розумова активність (наприклад, навчання) змінює фізичні структури нашого мозку. Коли два нейрони відповідають на стимул, вони формують між собою фізичні та хімічні зв'язки, які посилюються залежно від того, як часто відбувається їх активація. Процес, згідно з яким нейрони, що разом спалахують, стають пов’язаними, лежить в основі формування сірої (де нейрони взаємодіють) та білої (що пов’язує ділянки сірої) речовини мозку.

Здатність мозку адаптуватися до середовища пояснює, чому ми пристосовуємося до звуків рідної мови. Усі немовлята народжуються зі здатністю розрізняти звуки різних мов, але зрештою налаштовуються лише на звуки рідної. Нервові шляхи, які відповідають за фонеми рідної мови, підсилюються, тоді як всі інші атрофуються. Для білінгвів це вікно “універсального” опрацювання звуків залишається відкритим протягом тривалішого часу, оскільки на них впливають багатші мовні середовища. Іншими словами, інформація, яку отримує наш мозок, детермінує, як ми сприймаємо реальність навколо нас.

Попри те, що мультилінгвізм є радше нормою, ніж винятком, монолінгвістична модель продовжує бути стандартом під час спостережень за тим, як мозок опрацьовує інформацію. Огляд понад 180 досліджень, опублікованих у журналі Behavioral and Brain Functions, показує, як володіння кількома мовами впливає на пізнання та взаємодію з навколишнім середовищем, а також змінює фізичну будову самого мозку.

Наприклад, зі сканів відомо, що білінгвізм посилює чутливість та увагу до звуків, причому навіть тоді, коли другу мову ви вивчили не у ранньому дитинстві, а в пізнішому житті. Білінгвізм також дозволяє ефективніше опрацьовувати великі об’єми інформації, що надходять до мозку, фокусуватися на суттєвому й відкидати другорядне.

Обидва ці вміння мають критичне значення під час вивчення нових мов і дозволяють пояснити, чому оволодіння другою мовою полегшує вивчення третьої і т. д. Ця теза різко контрастує зі старішою, тепер вже відкинутою ідеєю про те, що мозок буцім має фіксований об’єм пам’яті, який йому треба розділяти між різними мовами, а не є активним живим органом із густою мережею зв’язків, що постійно розвивається. Вивчення нової мови змінює і навіть оптимізує використання того, що ви вже маєте.

Наприклад, коли дитина зростає в інтенсивному багатомовному середовищі, звуки краще закодовуються в еволюційно дуже старому стовбурі мозку, а також у неї збільшується об’єм сірої та білої речовини у первинній слуховій корі. Після тренувань навіть дорослі починають краще розрізняти звуки іноземної мови, а також імітувати іноземні акценти, порівняно з монолінгвами.

Розкодування складних мовних сигналів є лише одним викликом, що стоїть перед мозком білінгвів. Коли і монолінгви, і білінгви чують слово іноземною мовою, наприклад “c-a-n-d-l-e”, їхній мозок повинен заглушити втручання подібних слів, які мимоволі спадають на думку (наприклад, “cat”, “can”, “candy”). Але мультилінгви при цьому повинні притлумити ще й ті слова, які їм спадають на думку і з інших мов.

Власне, мозок білінгвів завжди готовий обробляти слова кількох мов, множачи кількість так званих “лінгвістичних конкурентів”. Із часом білінгви стають експертами з контролю цих конкурентів, причому настільки, що ділянка мозку, яку монолінгви використовують для розв’язання лінгвістичної конкуренції в рамках однієї мови (наприклад, передня поясна кора), у них активується лише тоді, коли їм потрібно давати раду з міжлінгвістичною конкуренцією.

Так само, як сильніші м’язи дозволяють підіймати вантажі з меншими зусиллями, збільшення об’єму сірої речовини полегшує опрацювання лінгвістичної інформації. У білінгвів також більше білої матерії в трактах, які сполучають фронтальні контрольні ділянки із задніми, а також підкірковими сенсорними та моторними сегментами, що дозволяє їм розвантажити окремі ділянки та передати їхні функції тим, які займаються радше процедурними завданнями. Оскільки аналогічні нервові механізми можна використовувати як для лінгвістичних, так і для нелінгвістичних завдань, володіння кількома мовами, таким чином, впливає на продуктивність у багатьох інших сферах.

Збільшення об’єму сірої та білої речовини, а також здатність гнучко залучати до роботи різні ділянки мозку дозволяє пояснити, чому у білінгвів симптоми деменції настають в середньому на чотири-шість років пізніше. На щастя, немає якоїсь крайньої межі, коли можна почати зміцнювати свій мозок. Крім того, зміни в одній ділянці мозку можуть викликати каскадні ефекти в усіх інших: посилювати когнітивний контроль, покращувати опрацювання слухових сигналів тощо.

Мова відіграла вирішальну роль у розвитку цивілізації, дозволивши передавати знання та колективно змінювати навколишнє середовище. Не враховуючи міфологію чи магію, наділення нової японської епохи титулом “Reiwa” може мати реальні наслідки через вплив на думки та дії людей.

Хоча зовнішні ефекти використання мови були відчутні впродовж історії, лише недавно з’явилися засоби, такі як МРТ, КТ, ПЕТ і т. д., які дозволяють простежити, як мова впливає на сам мозок. Ми тепер знаємо, що оволодіння двома і більше мовами зумовлює масштабні зміни всієї нервової архітектури, які тривають протягом усього життя та виявляються в різних сферах — від сенсорного сприйняття до вищого когнітивного опрацювання. Мова, отже, справді змінює саму нашу біологію, підтверджуючи, таким чином, стародавню мудрість, що слова впливають на світ.