Вчера в ранці приймив Головний Отаман представника "Републики" і редактора "Стрільця" — на понад годинній авдієнції. Отаман вернув саме зі Стрия, куди їздив у гості до своїх Усусусів, про котрих говорить з глибоким зворушенням.
Ми застали шефа нашого правительства за сніданням.
І ось Він перед нами, перед нами — здобувець Київа, божище українських мас, наш славний Петлюра.
Осмалене вітрами подовгасте обличчя з бистрими очима вже зразу приковує до себе увагу. На ньому виписані всі труди останніх літ. Короткі речення, вривані слова звучать зпершу перевтомою, та по хвилині набірають металічного гомону й сили. Я вперше зрозумів секрет популярности Отамана. Уявляю собі Його серед юрби: з початку вона байдужна, відтак зацікавлена а вкінці захоплена носить Отамана на руках.
Здержані сатиричні відхили й турботлива уважливість до слухачів, змушують до свободи вислову та щирости.
Одначе до речі!
Нас цікавлять відносини до большевиків і до Антанти.
Головний Отаман є тої думки, що з большевиками у нас не може бути згоди. І хто-б там на півночі не прийшов до власти, Україна буде для нього золотим дном, резервоаром, кольонією, з якої Москва буде тягнути хочби й послідні соки. Большевики тепер опинилися не-мовби в бутилці (з усіх сторін збльоковані Антантою) — і вони з цілою силою пруть на Україну, щоби ратувати Московщину від голодової смерти. Як господарюють вони на Україні, знаємо: вступаючи на нашу територію, в першу чергу забирають увесь залізничий матеріял (ваґони і т. и.) а окремі спеціяльно на се з'орґанізовані відділи вивозять на північ усе добро, що тільки попаде під руки. В богатьох повітах вже вибухали селянські повстання проти грабіжництва наїздників, які вони покищо топлять в морю крови.
Самостійности України большевики не визнають. Се йшлоб в розріз з їх економічними інтересами. Українські независимі соціял-демократи й ліві ес-ери, як відомо з телєґрам, вже мали нагоду розчаруватися в щирість большевиків.
Економічний інтерес і політичний розум кажуть нам вступити в зносини з Антантою й оформити їх.
Мусимо піднести сільське хазяйство, мусимо обновити зруйновані й закладати нові фабрики. А се можна зробити тільки з поміччю Заходу.
"Мусимо увійти в коло культурного світа і розбити тьму брехонь та інсинуацій, якою нас основувала й основує перед світом польська і московська мафія, які видають на се кольосальні суми.
Я глибоко певен, що Антанта не може тепер іґнорувати наших справедливих домагань. Коли досі се діялося, так причина сьому неправдиві інформації зі сторони наших ворогів і недостача інформацій з нашого боку. В сьому напрямі богато вже зроблено.
Реальна сила українського народу та його орґанізованість стануть на сторожі інтересів нації. Повалення гетьмансько-німецького режіму се мабуть достаточний показчик непропащої сили українського народу й лєкція для Антанти в її політиці до України".
Як стоїть справа армії?
"Можемо мати найсильнійшу армію на Сході, тільки потрібне нам до сього відповідне виеквіпування для неї. А се надіємося дістати."
Як задивляються Пан Отаман на ролю Галичан в боротьбі з большевиками?
— Отаман гірко усміхнувся.
"Мусите йти на поміч Наддніпрянщині в боротьбі з большевиками, бо грозить небезпека, що харчі замісць до вас, помандрують до Москви".
— А Польща?
"Коли будемо мати сильну й добре вивінувану армію, то щоб там не було, з'єдинемо цілу територію українського народу."
Задзвонив телєфон. П. Отамана кличуть обовязки.
Ми відійшли.
Република
28.02.1919