(З приводу 40-ліття Чину й 30-ліття священичої діяльности о. протоігумена Степана Решетила)
За останнє чвертьстоліття залишили рідну землю тисячі українців і це найбільша еміґрація, яка була в нашій історії. На чужині опинилося багато української інтеліґенції, селян і робітників. Виконуючи для наших людей душпастирські обов'язки, на чужині перебуває декілька свяшеників, між ними одне з чільних місць займає протоігумен ЧСВВ о. Степан Решетило.
О. Степан Решетило уродився 26. І. 1889 р. в Угнові, в Галичині, в 15 році життя вступив до крехівського манастиря, там окрім середньої освіти закінчив богословські науки й філософію, опісля був висвячений в Станиславові в ієромонахи. Дяльність о. С. Решетила у василіянськім Чині була дуже продуктивна і різноманітна. Кілька років викладав для молодшої братії латину, старослов'янську мову, реторику, гомілетику, аскетику, тощо; був виховником чернечого доросту, позатим був економом, завідувачем манастирських маєтків ітд.
Згодом о. С. Решетило став ігуменом у Перемишлі, Бучачі, Малілі Березні (Закарпаття), у Варшаві; виконував чинність секретаря і прокуратора матірної галицької провінції василіянського Чину, також і уряд протоігумена цієї провінції, а в останніх роках перед війною доручено йому орг. місійного діла та релігійну пресову службу на Закарпатті. Між інш. був у Хусті секретарем єпископа д-ра Д. Нярадіого й виконував нa тім становищі далеко більше, ніж секретарські обов'язки.
Як еміґрант, о. С. Решетило вже втрете перебуває на чужині. Перший раз за першої світової війни, вдруге — по закарпатських подіях і врешті тепер. Ціла Галичина, Закарпаття, Варшава, Хорватія, Сербія, Італія, тощо, були тереном його душпастирської діяльности, а оце вже п'ятий рік перебуває в Протектораті, в Крамержіжі на Мораві, звідки, не зважаючи на несприятливі умовини й фізичні недомагання, доїздить до Брна відправляти Богослуження для української колонії.
Попри священичу, проповідничу, педагогічну, господарську, організаційну, адміністраційну та іншу діяльність, о. протоігумен С. Решетило написав на богословські й різні виховно-педагогічні теми чимало праць, які виявляють широку ерудицію й глибоке знання предмету. Багато з них містив в українській пресі та журналах, а також у чужомовних.
Ще в школі, крім богословських наук, о. С. Решетило захоплювався філософією й хотів посвятитися цьому влюбленому предметові та пись менницькій діяльності. Але сталося інакше. За недостатком виховних і педагогічних сил і вчителів, шо знають чужі мови, по закінченні своїх студій, йому прийшлося стати професором вищих гіманізіяльних курсів у манастирях, а згодом й адміністратором манастирів, що нераз були на дуже експонованих і відповідальних місцях. Великою заслугою о. С. Решетила треба вважати і те, що він виховав у Чині багато характерних і відданих українській греко-каголицькій Церкві та рідній справі ченців.
Досконале знання чужих мов, людей, висока інтеліґенція, делікатна вдача, широка освіта, уміння поводитися з людьми, багатий життєвий досвід, рідкий дипломатичний хист — все це сприяло діяльності о. С. Решетила на чужому терені та допомагало йому входити в контакт, а часто в близькі приятельські зносини з чужинцями. Його обширні зв'язки з високими церковними достойниками нераз ставали в пригоді греко-кат. Церкві, що іноді викликало лють ворогів.
Українці за кордоном, незалежно від того, з яких земель вони походять і до якого українського церковного обряду чи громадського угруповання належать — усе знаходять в о. протоігумена С. Решетила братню любов і батьківську опіку, а вразі потреби — й матеріяльну поміч із більш як нужденних його чернечих еміґрантських "засобів". За свою людяність і добре серце користується великою пошаною і любов'ю серед своїх і чужих.
З нагоди ювілею гаряче бажаємо видатному і заслуженому діячеві на церковній ниві Високодостойному о. протоігуменові дальших осягів у праці та щасливого повороту на рідну землю для добра Церкви й народу!
Краківські вісті
24.02.1944