З Відня.
Недавно минуло півтора року, від коли заснувалось у Відни товариство "Громада". Засноване молодими силами, бо людьми що засїдали на лавцї університетскій, а ведене справдї подиву гідним ентузіязмом молодих основателїв, збирало товариство "Громада" чим-раз ширшій круг Русинів вколо себе, будило самосвідомість національну у людей біднїйшої верстви, котрих загнала доля на чужину, де тяжко почути рідне слово, тяжко зійти ся з людьми щирими "своїми". Однак до ширшого розвою "Громади" не доставало одного дуже важного чинника а именно власної хати. Правда, що завдяки сердечности члена "Громади" п. Вол. Кадайского мала "Громада" в єго хатї одну невеличку комнату, однак вже невеличкій простір льокалю не дозволяв на численнїйшій збір членів і сходини товариства мусїли відбуватись в гостинницях, через що товариство мимоволї тратило на повазї, не згадуючи вже про се, що через брак власної хати не могла "Громада" відповідно репрезентуватись поміж другими славяньскими товариствами у Відни. Сему лиху запобіг новий видїл "Громади" під проводом д-ра Ол. Кулачковского і від кількох днїв находить ся "Громада" в своїй власній хатї зложеній з двох просторих комнат і передпокою, положеній при Lerchenfeldstrasse N-ro 39 або Sсhrankgasse N-rо 6. На перше урядженє комнат і оплаченє льокалю за першій квартал видано вже по-над 200 зр., тож надїятись, що з огляду на ті видатки давні члени "Громади", що убули з Відня, поспішать з вирівнанєм залеглостей, а і наша галицка публика не віднесе ся байдужно до товариства "Громади". Дня 25 с. м. відбуде ся торжественне посвяченє і відкритє комнат "Громади", до чого пороблено вже відповідні приготованя. "Громада" має також надїю, що й посли ради державної загостять що днини до комнат товариства, а тим безперечно причинять ся до оживленя руху в товаристві. Радістно принято у нас вість, що галицкій сойм удїлив "Громадї" 100 зр. субвенції, за що належить ся подяка послови Романчукови за внесенє петиції "Громади" перед соймом і послови о. Титови Ковальскому за сердечну підпору сеї справи в буджетовій комісії.
Часто можна вичитати в "Галичанинї" панеґіричні статьї в честь "стовпів" віденьскої "тверди", в котрих підносить ся их до пожертвованя сягаючій патріотизм, привязанє до церкви і т. д. Менї не ставало часу на близше студіованє патріотизму тих "стовпів", однак подаю кілька зразків з житя тих "маститих" патріотів, а за вірність поданого ручу.
Загально звістна річ, що один "маститий" гофрат виховує свої дїти по нїмецки, хоть деякі фельдфеблї або й бідні робітники рускої народности, отже люде зі значно менчим образованєм, як господин гофрат, не забувають на сей обовязок патріотизму і вчать дїтей своїх рускої мови. Той сам гофрат має ще старшого сина, академика, уродженого і вихованого в Галичинї. Здавалось би кождому интеліґентному чоловікови, що син господина гофрата зволить записатись до одного з віденьских руских товариств, а тим заманіфестує свої пересвідченя і патріотизм, — але високій політичний ум роду гофрата казав відтягнутись молодому гофратовичеви від всякого руского житя. Так "маститі" стовпи "твердої" кліки плодять — національних гермафродитів...
Маємо у Відни другого "стовпа" кольонії "тверди" — доктора медицини В. Дім сего "патріота" ведесь по польски, рускої ґазети, хоть-би "Галичанина", не знайдеш і на лїк. Коли-ж одного дня зайшов до сего "патріота" не якій-там "ненавистний народовець", але один з умірених "твердих", і принїс купони на рускій театр, "патріот" В. відповів, що не дає нїчого на такі "дурницї"...
Маємо тут ще одного — директора асекурації, чоловіка маючого і незалежного господина С., з житя котрого подам оден зразок на доказ великого привязаня патентованих тих "патріотів" до церкви. Недавно виходила дочка сего господина за-муж. Гадав би кождий, що дочка сего "патріота" буде знати пошанувати віру своїх батьків... Ну, ще чого не стало! Згадана панї перед весїлєм перейшла з обряду грецкого на латиньскій! Як же-ж сумно відбиває сей факт супротив того, що неоден бідний робітник-Русин перед своїм вінчанєм постарає ся, щоби єго подруга з латиньского обряду перейшла на рускій! Видко — у бідних, мало интеліґентних людей більше почутя патріотизму і любови до свого, нїж у "маститих стовпів" віденьскої "тверди"!
Дѣло
20.02.1894