Мистецька студія

Кожна з п'ятьох дотеперішніх вистав Спілки Українських Образотворчих Мистців у Львові була неабияким осягом як під творчим, так і під організаційним оглядом та висувала багато проблем, які домагаються вирішення тепер або в майбутньому.

Свідомість, що це діється на п'ятому році війни, велить не тільки примикати очі на недоліки, а навпаки глядача наповняє гордість та подив на вид оттої творчої потенції українських мистців.

Але є недоліки, які не випливають в воєнних обставин. Причини їх серед самих мистців. Їх можна і потрібно усунути тим більше, що число людей, які мають право займатися мистецькою працею, досить твердо обмежене. Це накладає обов'язок по змозі найдоцільніше використати їхню енергію та час. Маю на увазі закиди ескізности та одноманітности виставлених праць. Чимало учасників не дає і не може дати повноцілої картини, фігуральної композиції, не шукає якогось поглиблення українського характеру у своїй творчости, не пробує нав'язати до дотеперішних осягів українського мистецтва, залишаються пасинками чужих культур. Ніхто не ставить перешкод стати членом С.У.О.М. творчим одиницям з недокінченою з яких-будь причин вищою мистецькою освітою, чи талановитим абсольвентам бувшої Мистецько-Промислової Школи у Львові, тобто людям, які мають середню мистецьку освіту. Але С.У.С.М., як кожна Спільнота Праці при У.Ц.К., має в своїх правильниках право та обов'язок дбати про підвищення фахових кваліфікацій своїх членів. Про тих людей та евентуальних дальших вибранців з вибраних хочу говорити.

Такий молодий чоловік вже виказав на виставі свій талант. Можна сказати має свої осяги, багато дечого уміє, не можна відновити йому права стати членом Спілки, дістає від влади право професійно займатися мистецькою працею. Але він сам та вдумчиві обсерватори мистецького життя ставлять питання, що і як дальше? Чи має так повторюватись до безконечности? Чи до смерти суджено йому бути "надійним молодим талантом"? Їм самим найбільше ясно, що їхня праця — це вдала проба, щасливий деб'ют, добрий ескіз і т. д., але не є, наприклад, вислідом суверенного майстерства, яке свідома воля творця цим разом обмежує і досконалість, скажім, в одній ділянці. Брак широкої підбудови, трівких основ, ось що дає ескізний та доривочний характер великій частині творів на збірних виставах.

Правда, не кожний мав або має нагоду здобути повну мистецьку освіту, стрінути близького собі по крові та духовості майстра-професора. Але ті люди завзято працюють, з посвятою добиваються мистецьких знань, хочби і самотужки. Що приходиться при тім нераз з великим трудом відкривати те, що вже давно було добре відоме, що доводиться блукати по бездоріжжях — це очевидно, воно доводить до зайвої витрати часу та енергії тих безсумнівно обдарених вибранців Музи.

Рівночасно гостять у Львові по волі чи неволі старші віком мистці, майстри, що сказали неодне слово в українській культурі, досвідчені педагоги. Вони працювали й працюватимуть в ділянці образотворчого мистецтва до останнього віддиху; не допомоги їм потрібно, щоб мовляв, будьяк пережити цей час, — а змоги корисної праці. Почуття, що їх потребують, ще і тому поможуть неодному осолодити гірку втрату хати-майстерні та творчого дорібку нераз цілого життя. Вони радо поділяться своїм знанням та досвідом, щоб теж і в цей спосіб рятувати духові цінності перед знищенням. Виховають мистців та завтрашніх педагогів.

Власники декількох майстерень-льокалів, що надаються тільки для мистецької праці — замкнули їx та чекають кращих часів. Сподіймося, що вони радо виконають товариський та громадянський обов'язок тимчасово дати місце тим, що його потребують і використають.

Була колись у Львові в рямцях Українських Вищих Шкіл школа мистецько-академічного типу. Вчив в ній О. Новаківський, як єдиний в ту пору у Львові присутній зі запрошених Ю. Нарбутом на професора Української Академії Мистецтв в Києві. Меценатом був та історію мистецтва викладав Ексц. Митрополит Андрей. Крім того викладачами були професори: д-р Ст. Балей, О. Курилас, інж. арх. Е. Нагірний, інж. арх. Ю. Пежанський, д-р І. Раковський. По ліквідації У.В.Ш. провадив ще мистецьку школу довгі роки О. Новаківський ("школа Новаківського''). Пізніші спроби самого Новаківського і його учнів та громадянських чинників розбудувати школу розбивалися або об брак доброї волі та витривалости, а ще більше об матеріяльні браки, хоч існували всі потрібні засоби. Були часами і джерела для фондів, готовість допомоги Ексц. Митрополита Андрея, Українського Товариства Прихильників Мистецтва, а коло року 1934. Рідної Школи. Але бракувало якогось надрядного чинника, що міг би перейти до денного порядку над особистими анімозіями та упередженнями зацікавлених в існуванні школи.

Все ж школа Новаківського дала те, що могла.

Та тепер уже існують всі потрібні засоби, а також професори, кандидати, допомога і фонди, майстерні — все це тепер служить мистецькій праці. Ми щасливі, що можемо повітати ініціятору Підвідділу для Справ Мистецтв Відділу Культурної Праці Українського Центрального Комітету, як чинника, що кермує нашим культурним життям та творить мистецьку студію вищого типу.

Державну Мистецько-Промислову Школу з українською мовою навчання перетворено в ремісничу і технічну школу для внутрішнього устаткування. Це дасть, як і перше, тільки середню мистецьку освіту. Дитяча Образотворча Студія, Заочна Образотворча Студія, Вільна Образотворча Студія та Декораційна Студія при Інституті Народної Творчости УЦК виплекають кадри рядових працівників на місцях, що подібно, як численні місцеві дириґенти та самодіяльні театральні режиcepи, виповнять велику культурну роботу. Це дасть змогу виловити хочби і нечисленні, але безсумнівні таланти, що їx запропастити було б непростимим гріхом та утратою.

Отже повстає у Львові Мистецька студія вищого типу. Це не буде нова школа у час, коли існуючі тиснуться й обмежуються. Іде про те, щоб економічно та доцільно зорганізувати теперішню працю, спрямувати зусилля. Вірю, що така студія буде гідно продовжувати кращі традиції Української Академії Мистецтв та вищих мистецьких шкіл і ляже тривалою основою для майбутніх. Дотеперішнє значіння Львова, як мистецького осередка, ще збільшиться, a недоліки мистецької творчости, яка в наших силах усунути, будуть усунені.

Львівські вісті