Коляда прапрадідів

Велике родинне свято Христового Різдва святкує наш народ дуже урочисто, зберігаючи всякі традиційні звичаї й обичаї, з яких деякі мають у собі залишки змішання християнського й поганського культу. Він проявися теж у колядах. Крім поганського культу зберегли наші колядки традицію вертепу, що в XVII. і XVIII. ст. у грі маріонеток (ляльок) зобразив таємницю народження Божого Сина й український національний побут. Як у вертепній грі, так і в деяких колядах зображується не біблійних пастухів, а наших українських селян на тлі нашого побуту. Коляди, що повставали у вище названих сторіччях, поділяються щодо змісту на кілька груп, з яких одні представляють чисто біблійну подію та надаються і до співу в церкві; інші, з побутом національним співається тільки по хатах. Є ще й такі коляди, що зображуючи український побут досить свобідно, переходять деколи в веселу картину з життя нашого народу. Складали такі коляди наші учні-спудеї та дяки. Тому й вносили вони в коляди тривіяльний тон і не дбали про справжню поетичну сторінку пісні. А все ж таки й ці коляди характерні для життя нашого народу й заслуговують на згадку.

 

Саме такі коляди знаходяться в рукописному коляднику з поч. XIX. ст., найденому в с. Старий Яжів біля Яворова. Він там переховується в одного свідомого селянина. Це книжечка зроблена з ясно-зеленаво-сірого паперу аркушевого формату. Аркушики розтяті поперек так, що книжечка подовгаста не подовжна. Бракує початкових і кінцевих карток, нумерації сторінок немає. Письмо кириличне і гражданське, читке. В ньому переплутані часто латинські букви. З нумерації пісень видко, що бракує п'ять перших коляд і першої строфи шостої. Вони звичайно затитуловані: "Пѣснь 7 на Рождество Христово", або "Піснь". В тих картках, що залишилися, є 13 пісень, всі, крім одної на Різдво Христове. Крім знаних коляд, як: "Бог предвічний", "Согласно співайте", є пісні з веселим гумористичним підкладом. Вони бувають і парафразами поважних коляд.

 

Подаю три коляди з цього збірника:

 

І.

 

1. Возвеселімся, а не смутімся,

Всі християне, днесь нам пристане.

Бог нам днесь родився,

В пелени повился в яслах1).

 

2. Треба то знати, же із бидляти

Створитель нині лежит на сіні.

Б. н. д. р. п. п. в. я.1)

 

3. Во яслах лежит, всіх (в) руках держит

Непостижимий, неогорнений.

 

4. Ангели святії дают нам знати.

Вийшли пастиріє Христа витати.

 

5. Перший Микита сам Бога вита,

При яслах ставши, шапочку знявши.

 

6. Ахар з Тарасом піснь поют гласом;

Скоро прибігли, зараз запѣли.

 

7. Андрух і з Костем бив у Бога гостем.

Чого жадали, то отримали.

 

8. Федько з Прокопом бігли викопом,

А Стець з Борисом там бігли лісом,

 

9. Никифор з Іваном пред Христом Паном

Пили горівку, грали в сопівку.

 

10. Грає аж мило дуба Курило.

А ти, Матвію, грай шоломію.

 

11. Василю, Гнате, сядь в головочки,

Рач промишляти, як маю грати.

 

12. Василь теж свище, рухами плеще,

Грайте, пастирів, повім піснь єще.

 

13. А ти сядь в ніжок і заграй в ружок,

Кличе, Михавку, грай хорошенько.

 

14. А оден Лучка, хитрая штучка

Видів здалека Бога чловека.

 

15. Сень подорозі, в драбинястім возі

Привіз горівки штири барівки.

 

16. Савка з Якимом, як з свов братинов.

Несли барана до Христа Пана.

 

17. Касіян з синами біг берегами,

Віз пива бочку тому голубочку.

 

18. Сопрун і Мина привезли сіна

Тої години аж до храминки.

 

19. Марко теж ледом прудко із медом

Там прибігає, Христа витає.

 

20. Димитрій хитренько прибіг пильнейко

Сам у порога обачив Бога.

 

21. І всі Івани Богу поддани

Роблят місточок через поточок.

 

22. Через моравку зробили лавку

Труш із Хомою под храминою.

 

23. Там теж пиварі принесли дарі:

По колачеви Христу Цареви.

 

24. Іосифови по пирогови

Невісті дали, би Бога оглядали.

 

25. Тоди рибаки бігли по раки

І по плотиці Христу Владиці.

 

26. Гаврило вічку ослови свічку

А Стах волови приніс полови.

 

27. Ви теж, жоночки купно і дівочки

Всі прибігайте, Христа витайте.

 

23. А єдна Дося спекла порося,

Ніж Бога вздріла, порося з'їла.

 

29. Там теж у двериц бібки і перец

Марта стояла і продавала.

 

30. Всі приходили, Бога хвалили,

З єго рождества всі ся веселили.

 

II.

 

1. Нуте, нуте, братя сосіди,

Покиньмо нужду, забудьмо біди,

Нех ся помножит наша потіха,

Клопіт і біда пропасть до лиха, —

Треба, треба, братя камрати,

Рожденну ся Богу поклон отдати.2)

 

2. Чи чуєш ти, Грицю, Василю,

Як на повітрю ангели піли,

Слава во вишних Богу нех буде,

Вам мир на земли, добрії люде.

Т. т. б. к. р. Б. п. о.2)

 

3. Сказав тоє наш мудрий Лука:

Що до радости єсть за принука.

Бо народился Спас наш в яскини,

Повит в пелени лежит на сіні.

 

4. Все тоє винна бідная Ева,

Же з'їла яблко з грішного древа,

В неволю ввела всіх своїх дітей;

Прийшов Спаситель їх вибавити.

 

5. А знаєш ти, Олексо, Гнате,

Що треба нести поклон Дитяти?

Бо Єго Мати зложила в ясли,

З котрих ся осел із волом пасли.

 

6. Треба (вам) также і тоє знати,

Який то поклон нести Дитяти,

Повідав тоє старий Данило,

Же Єму дают злато, кадило.

 

7. Злато, ливан і смирну Царі

Принесли Єму од себе в дарі,

А ми, селяни, біднії хлопи,

Що хатка має, возмім до шопи.

 

8. Що кто має з доброй охоти,

Даймо, а прийме Той Пан Золотий,

А врешті даймо Ісусу Христу

Душу і тіло, а собі чисто.

Прийми, прийми, Наш Любий Пане,

Бо Ти даємо, на що нас стане.

 

ІІІ.

 

1. Над вертепом світит бардзо ясно

Над шопою близить як сонце красно,

Вийди з буди, Іване, глянь на небо, Стефане,

Що там такоє з гори ясноє.

 

2. Звізда веде королі з далека до шопи,

Монархове б'ют поклони, як би прості хлопи.

На коліна вопадают, дарунки отдают

Богу Нашему і Предвічному.

 

3. Злато, миро, кадило близько жолнарами,

Триста коней козацких, а всі з бандурами,

Весело грают, Дитя втішают

Бога нашего і Предвічного.

 

4. Ой, піду я за вами, буду помагати,

Чей ми Бог дасть щастливоє спасеня дождати,

На бандурці заграю, бо цимбалів не маю,

Тай на фуяру Богу нашему і Предвічному.

 

Остання коляда з деякими змінами видрукована як вірша вертепного характеру в III. томі "Історії української літератури" акад. М. Возняка (стор. 270—271).

 

Ці коляди переписав мабуть у окрему книжечку якийсь дяк із відомих у XVIII. ст. рукописних і друкованих збірок коляд, що були з той час дуже популярні на Україні через свій національний кольорит. Можливе, що переписувач робив зміни до власного смаку, або й парафразував побожні коляди по-своєму.

 

Такі парафрази, а навіть пародії коляд збереглися й до сьогодні по наших селах. В Яворівщині є вони в кожному селі. Передаються вони з уст до уст, з покоління в покоління; а нав’язують до колядової традиції наших прапрадідів.

 

1) Останні два рядки повторяються після кожної строфи як рефрен. В пісеннику пишеться їх після кожної строфи початковими буквами.

2) Два останні рядки повторяються як рефрен після кожної строфи. І тут пишеться їх початковими буквами.

 

Рідна земля

23.01.1944