Найбагатшою ділянкою лемківської словесности є безперечно народні пісні ("співанки") — релігійно-моральні, обрядові, побутові, думи й історичні та інші. Деякі з цих пісень мають дуже архаїчні слова, що доказує про їх давнину.
До релігійно-моральних пісень належать: пісні про Бога, Святу Трійцю, Матір Божу та Святих, до обрядових — коляди і щедрівки, купальні пісні, веснянки та гаївки. Зокрема пісні на Христове Різдво та гаївки мають у собі багато простоти та релігійного чуття. До побутових — колискові, весільні, любовні, похоронні, сирітські тощо. З любовних пісень найкращі т. зв. "циганські" — справжні перлинки в лемківській народній творчості. Незвичайно цікаві своєю експресію, темпераментом і надавались би як невичерпне джерело для мініятурних наших сценок, всіляких театрів легких форм, які користаються зайво запозиченими мотивами, або різними скучними танґами.
До побутових пісень належать також пісні вояцькі, козацькі, пастуші, бурлацькі, збійницькі, коломийки, шумки, обжинкові і т. п. З вояцьких загально відома "Кедь мі прийшла карта", "Шабличка не моя, але цісарева". Першу з них дуже спопуляризували Січові Стрільці співаючи її в перекладі на літературну мову "А як прийшла карта" та рознесли по всій Україні за минулої війни.
Дуже цікаві пісні про збійників з 16—18. в., що буди епігонами Хмельниччини на Лемківщині. До наших часів доховалися вони здебільша у варіянтах. Пісні ті оспівують геройства, перемоги, пири "гетманів"-збійників, їх муки, смерть і т. д.
Багато лемківських пісень увійшло в польські збірники пісень — Ходаковського, Жеготи Павлі, виданих на початку 19. стол., та інших. І не лишень польські дослідники описували лемківські пісні, але й інші сусідні народи. Чимало збірників лемківських пісень зберігається ще в рукописах, бо тільки незначна частина з них появилася друком. Рукописи ці можна бачити по різних приходствах, у війтів, учителів, а нерідко і в архівах приватних людей. Та неодин такий рукопис впав у хуртовині минулої війни жертвою вогню.
Згадаємо лише про важніші такі збірники лемківських пісень: Збірник Осипа Левицького, про який згадує у своїй праці д-р Ю. Яворський, Збірник о. Дам'яна Баранівського, священика у Сяніччині (1732 р.) Він списував набожні пісні і про одну з них — до Преч. Діви Марії у селі Тиряві, згадує в своїй праці п. з. "Червенськіє городи" Лонгінов. Збірник Дамяна Левицького з 1739 р. сина священика з Нової Веси (пов. Н. Санч). Рукопис має 236 карток. Його дістав був на Лемківщині д-р Ю. Яворський. В збірнику є між інш. пісня про Полтавський бій 1709 р. Збірник Дмитра Левковського (1759—1821 р.) п. заг. "Начало с Богом". Ловковський подорожував по Европі, студіював філософію у Львові і помер в 1821 р. в дрогобицькім манастирі оо. Василіян. Рукопис його зберігався до кінця 19. стол. в бібліотеці римо-кат. капітули в Перемишлі, про що згадує Петрушевич у своїм "Зводнім Гал. Р. Літописі з 1772 по 1800 р." ч. II. (Львів 1880 р.). Тиличський Збірник з половини 18. стол., знайдений в Тиличі 1907 р. д-ром Яворським, що має 142 карток і крім набожних пісень містить і світські такі як "Да стоїт козак над водою, да тримат кобзу под полою", "Прилітай соколе", "О козакі і Кулині", "Перестань ходити", "По саду ходила", "Зразу мене било не любити", "Ой, Боже, мой Боже" та інші. "Фльоринський збірник" з 1797 р., знайдений мною в 1922 р. у Фльоринці, грибівського повіту. Я передав його д-рові Яворському. На жаль з цього співаника залишилося всього 14 карток. Містить він у собі цінну історичну пісню, про яку проф. д-р Яворський пише, що це єдина найстарша записка пісні про зраду Сави Чалого. (Сива Чалий в сам день Різдва 1741 р. згинув у своєму домі, в Стопашках, з руки Гната Голого, запорізького ватажка). Пісня починається від слів: "Ой був Сава в Немирові в пана на обіді". Крім тієї пісні є ще в співанику цікава пісня, що починається від слів — "Здраві будьте браття, здрава Момпанна" і оспівує прощання з родиною, знайомими та приятелями кандидата в черці перед вступленням до монастиря. При останній пісні зазначена дата 2. 11. 1797 р. Збірник Івана Бірецького, ц. к. повітового канцеліста в Перемишлі, в якому списані в 1842 р. пісні і коляди. Пісень тих 33. Збірник зберігався в родинному архіві етнографа Срезневського. Про цей збірник згадує д-р І. Свенціцький у своїй праці про Матеріяли до історії відродження Закарпаття (Львів 1906, видання Гал. Р. Матиці). Збірник проф. Якова Головацького, в якому, в 4 томах, зібрані Галицькі та Закарпатські пісні (1878 р.) між ними багато й лемківських. Збірник В. Гнатюка "Етнографічні матеріяли з Угорської Руси", Львів 1891 р., в ньому чимало пісень з Лемківщини. Збірник о. Никифора Лещишака з другої половини 19. стол. з піснями з села Білички (пов. Горлиці) та околиці. О. Н. Лещишак був священиком в Тернаві Вижній, опісля в Волосатім біля Ліська. Він передав цей збірник І. Франкові, який вислав його до Краківської Академії Наук, що дало опісля о. Лещишакові привід до полеміки на сторінках часопису "Червоная Русь" 28. 4. 1889 р. Дальша доля того цінного збірника невідома. Збірник дяка Данька Мосора з Мисцевої, 1866 р. п. з. "Богогласник". Він мав 199 карток і зберігався ще в 1908 р. в музеї Стовропигійського Інституту у Льлові. Про нього писав д-р. І. Свенціцький у своєму списі Ставропігійського музею (Львів 1908 р.). Збірник Данька Юрковського, дякоучителя з горлицького повіту. В збірнику 38 лемківських пісень і декілька чеських. Також і Сильвестер Юрковський, дякоучитель, залишив збірник лемківських пісень. Збірник о. Щасного Саломона, дідича й пароха Комарник, біля Турки, виданий п. з. "Коломийки і шумки" закладом А. Дідицького (Львів 1864 р.), цінний тим, що в ньому зібрані коломийки і шумки, які не ввійшли ані до збірників Вацлава з Олеска і Жеготи Павлі, ані нема їx і у співанниках львівського та перемиського видання. Збірник Івана Вагилевича, який ще студентом теології Львівського Університету мандрував підчас ферій по Лемківщині та списував пісні. Він видав "Збірник народних пісень" у двох томах, останній 1837 р. з дуже цікавим вступом. Про лемківські пісні писав також відомий дослідник народньої музики д-р Філярет Колесса. В його цінній праці про галицькі народні пісні присвячено окреме місце і лемківським пісням. Також д-р Іван Франко цікавився народними піснями в тому й лемківськими. О. Порфирій Бажанський, парох Сорік, біля Львова, автор численних композицій, (також опер), історик музики — цікавився лемківськими піснями й опрацьовував деякі музично. Зокрема д-р Юліян Яворський, трудився багато на тому полі, збираючи лемківські пісні по селах горлицького, грибівського й сусідніх повітів; збирав старинні рукописи, опрацьовував їx науково, порівнював варіянти поодиноких пісень зі собою та видав ті праці друком у кількох мовах. Урятував він багато цих пам'ятників від заглади. В 1911 р. знайшов я в Лабовій (пов. Н. Санч) рукопис Дмитра Хованського дякоучителя в Устю. Рукопис без початку й кінця. Чи автором тих пісень є Хованський, чи це лише відписи — годі означити. І Ол. Торонський з Завадки, коло Сянока, збирав лемківські пісні, що видно з його солідної праці п. з. "Pyсини-Лемки" ("Зоря Галицька" 1860 р.) і Михайло Вербицький, гімн. катехит у Яслі, парох Волі Цеклинської біля Ясла, поміщував зібрані ним лемківські пісні в львівських календарях. Збирала лемківські пicні і Стефанія Вербицька, родом Менцінська з Маластова. Вона співала їx при гітарі та дуже, дуже спопуляризувала їx серед інтелігенції. Марія Константинович збирала пісні з села Чирної і Порунки в 1886 р. Її рукопис зберігався у судового радника д-ра К. Даниловича в Сяноці. Пісні ті цікаві, бо старовинні. Перед минулою війною, десь у 1911 році, автор цих рядків знайшов в одного селянина у Фльоринці також таку цікаву давню пісню п. з. "Піснь погребова", що починалася від слів "Юж іду до гроба темного". Багато лемківських пісень збирав Методій Троханівський в грибівському повіті та околиці й поміщував їх у часописі "Лемко" й календарі "Лемко". Перед сучасною війною Юліян Тарнович, редактор "Нашого Лемка" у Львові містив багато лемківських пісень у тому часописі, крім того в своїх оповіданнях з лемківського життя цитував їx чимало.
Але це тільки згадки про малу частину тих збірників, чи списувачів, лемківських пісень, багато ще рукописів невідомих, схованих десь поза сволоками у лемківських хатах, у парохіяльних шафах на старих приходствах чекає зацікавленого ними дослідника.
І тут здалось би подбати про цю справу не відкладаючи її на якісь пізніші часи. Добре було б видати окремий, повний збірник тієї народньої творчости. Бо саме ті лемківські пісні варті цього і їx треба зберігати, як доказ нашої старої культури. Автім і пригадати їх при всякій добрій нагоді, хоча би на різних концертах які вимагають того, щоб не повторюватись заєдно з тимсамим репертуаром. І то тимбільше, що лемківські пісні дійсно живі, темпераментні, так, що могли б оживити кожну програму. Колись давніше, ще перед першою світовою війною не обійшовся без них ні один виступ славного тоді студентського хору "Бандурист" у Львові. Тепер же як на диво — і хори про лемківську пiсню забули і композитори наші нею не цікавляться. А шкода!...
Краківські вісті, Різдво Христове 1944
10.01.1944