23. с. м. прийшла до нашого міста потрясаюча гробова відомість про упадок Львова. Відомість була недожидана і тим більш потрясаюча. Та з рівноваги не вивела вона нікого. Ми всі знали, що наші Герої зі Львова були вже вповні вичерпані, ми-ж знали, що починали вони бій з смішно маленькою скількістю, а підмога, що напливала протягом трьох-недільної боротьби, не рівноважилась з напливаючими бандами з арештів і підземель Львова, що під грозою розстрілів скріпляли ряди перфідного й некультурного ворога. Ми це знали і все дрожали за столицю, та в виду пасивности й інертности здеморалізованих народніх мас були безсильні, щоб відвернути грозу.
А до того ворог не перебирав в середниках. Дивлячись на український народ, як на націю хлопів і рабів, бутні польські паничі були цеї думки, що ніякі міжнародні воєнні приписи й закони в боротьбі з Українцями їх ні трохи не обовязують. І видуривши обманом від нашої начальної команди перемирє, перфідна польська боївка замаскувалась українськими відзнаками, вдерлась нашим борцям на зади і розпочала подвійний огонь.
Львів упав!
Ми дістали ще одну лєкцію польської безглядности й перфідії. А рівночасно відчули грізне memento: завертайте з дороги коромол, байдужности й самолюбности, поки час!
І здаєть ся, що ся лєкція не зайва. Вістка про упадок Львова зелєктризовала цілий народ і ми прокинулись з апатії. Ми зрозуміли, що це не переливки, а боротьба на житіє і смерть.
Ми зрозуміли, що не пора на слова, а на кріпкі діла!
Говорити мемо доволі, коли станемо твердою стопою на берегах Сяну і коли у Львові помстимо насильства, тортуровання і смерть наших братів з рук польських розбишаків, а покищо пора нам грянути з міліонової груди грізний клич: На Львів!
Хайже ніодна рука, що може нести кріс чи яке друге оружє, не відтягнеть ся від великого і святого діла визволення столиці, бо як довго столиця находить ся в руках польських банд, так довго ми всі раби нашого невмолимого ворога, що не знає для нас пощади.
На Львів! На месть на зрадливій нації за усі наші жертви! Хай за одну нашу жертву заплатить ворог сотнию своїх синів!
На Львів!
Український голос
27.11.1918