Побачити цей шубовсь у воду

Олександра Кущенко

«Дія перформера є лише початком діалогу. Ми усі є перформерами, навіть якщо лише граємо роль глядача», – так підсумував Єжи Онух у каталозі «Дні мистецтва перформанс у Львові 2008-2014» роздуми про свій внесок у розвиток цього напрямку мистецтва на Західній Україні.

Власне Єжи Онух ще в 1991 році, під час І Бієнале сучасного українського мистецтва у Львові, провів «нетипову» лекцію про перформанс. А в 1999 році, в якості директора Центру сучасного мистецтва, ініціював перші майстерні мистецтва перформанс у Києві. Менторами тоді були Януш Балдига та Олег Кулик. Пізніше, у 2006 році, коли Єжи Онух вже очолював Польський Інститут в Києві, майстерні трансформувались у Дні мистецтва перформанс. Проте після Днів у Мистецькому Арсеналі, що відбулись у 2007-му, ця мистецька ініціатива перемістилася до Львова. Саме тут на постійній основі від 2009 року почала діяти Школа Перформансу. Поступово освітня програма, робота з учнями та кураторами в групах вийшла на перший план, а «фестивальна» частина – виступи відомих митців – стала виконувати роль супровідної програми, але від цього ні в якому разі не втратила своєї значущості. Щороку десятки бажаючих навчаються у Львові перформативним практикам, за це десятиріччя кілька сотень митців здобули унікальний досвід.

Цього року Школа працюватиме в трьох різних напрямках: Януш Балдига, незмінний куратор з Польщі, пропонує досліджувати момент нерухомості, Бартоломе Феррандо з Іспанії вчитиме працювати зі звуком, а Мартін Віаль з Франції зосередить увагу на тілі як лабораторії для досліджень. Школа функціонуватиме з 1 по 8 вересня в різних локаціях, організатори рекомендують слідкувати за програмою на сторінці події у ФБ.

Під час розмови з куратором Володимиром Кауфманом та арт-директоркою Лідою Савченко-Дудою, з’ясувалось, що їхні цьогорічні найбільші очікування, як організаторів, звернені до практик голосової та візуальної поезії. «Цього року ми маємо цікавий майстер-клас – приїде іспанець Бартоломе Феррандо, який буде провадити перформанс, пов'язаний з аудіо і звуковою поезією. У нас ще ніколи не було викладача, який працює в напрямку голосового перформансу», – розповіла Ліда Савченко-Дуда, – «І це дуже цікаво. Бо тут на першому рівні сприйняття йде розповідь, яка, можливо, має сенс, а насправді це потім переростає в звуковий потік».

Бартоломе Феррандо/Bartolomé Ferrando

«Це радше інший досвід самого перформансу. В Польщі так, з голосом, постійно працює відома перформерка Ева Зажицька. У нас в Україні – це Алевтіна Кахідзе», – вводить в контекст Володимир Кауфман. До речі, з того ж таки каталогу «Днів» можна дізнатись, що Алевтіна долучалась до львівського перформативного руху у 2013 році. «Серйозний нюанс в голосовому перформансі – суттєва різниця між подачею твору. Тому що можна читати поезію автора, який її написав, як декламацію, можна – як на театральній виставі, а можна так, що це буде перформанс. Це дуже цікаво і мало досліджено, як на мене, і для пересічного глядача тяжко в тому орієнтуватись. Тож майстер-класи Бартоломе, який буде вчити працювати зі звуком, може вплинути в хорошому сенсі на сприйняття такого перформансу», – підсумовує Володимир Кауфман.

Мартін Віаль/Martine Viale

Оцінити вплив досвіду голосового перформансу Бартоломе Феррандо, ймовірно, можна буде згодом. А от вплив Школи перформансу за десять років роботи на мистецьку ситуацію у Львові та в Україні, принаймні зробити таку спробу, можна вже. Найяскравіший приклад – це формування нових мистецьких груп та перформативних акцій, які ініціюються з середовища випускників школи (в травні 2018 у Львові відбувся фестиваль-перформанс ZABIH). Насправді Школа перформансу є шубовснутим у воду каменем, а кола, які від нього розходяться по воді, треба лише встигати фіксувати. Перше велике коло, на думку організаторів, припадає на 2012-2013 роки, тоді активні та ініціативні учасники школи особливо цікаво проявили себе. Її випускники подавались на стипендію Gaude Polonia, а Януш Балдига охоче підтримував їх як куратор програми в Польщі.

Януш Балдига, Школа перформану-2013, Львів

Цьогоріч протягом всього часу роботи Школи Перформансу щодня о 16:00 починається публічна програма: відбуватимуться відкриті лекції-презентації викладачів, виступи запрошених перформерів та студентів.

«Ми стараємось, щоб викладачі приїжджали і з інших країн.Інші території, інша географія, інша соціально-політична ситуація... Все це є платформою взаємодії перформерів з відмінним досвідом», – розповідає про завдання Школи Ліда Савченко-Дуда. Такої ж думки і Володимир Кауфман: «Цікаво спостерігати норвежців і поруч філіпінців. Мислення інакше. А це – досвід».

Перформанс Влодка Кауфмана, Тиждень актуального мистецтва, 2012, Львів

Серед різних форм трансляції перформативного досвіду заплановано також лекцію-перформанс Володимира Кауфмана «Сходження»: «Я роблю перформанс чи лекцію про перформанс, де я пробую, виконуючи перформанс, супроводжувати його коментарями. Паралельно досліджую і для себе, і для глядачів. Це самодослідження і паралельно цікава форма для сприйняття глядачами. Тобто, я спостерігаю з двох сторін: як я бачу себе збоку, і як дивляться на себе глядачі. Така от цікава гра і з собою, і з глядачами».

Цьогоріч власним досвідом також ділитимуться українські перформери Антон Саєнко, Наталя Лісова, Костянтин Зоркін. На думку Володимира Кауфмана, особливо цікавим для іноземних учасників може бути перформанс Зоркіна, як зріз певного українського досвіду: «Він існує в різних вимірах, і не є перформером "канонічним". Для нього перформенс – це складова творчості. Часто робить перформанси зі своїми артефактами. Дуже цікавий художник, самобутній, перспективний і дуже виділяється, вдало, якісно, на мою думку, презентує Україну. Це цікаво для тих, хто приїде, для викладачів, побачити такого ґатунку перформанс. Ми стараємось підбирати різних перформерів, які виступають від нас. Є низка цікавих, але не хочеться кожен рік повторювати».

Паскаль С'яп/Pascale Ciapp

Іншим досвідом ділитимуться: з Ізраїлю – Ліор Каріель, Ґаліа Павліченко, з Франції – Мартін Віаль, Паскаль С’яп, Януш Балдига та Мар’ян Стемпак – з Польщі, а також Зигмунд Скард з Норвегії та Бартоломе Феррандо з Іспанії. Це саме та частина, до якої варто долучитися в якості глядача, але водночас – стати перформером, співучасником дії, бути на початку діалогу, побачити цей шубовсь у воду на власні очі.