Теорію «Дарвінового метелика» підтвердили

 

П'ядун березовий – класичний приклад еволюційного принципу. Нещодавно науковці підтвердили, що забарвлення крил цього метелика суттєво впливає на шанси його виживання. Вони доведи експериментально взаємозв’язок, який постулювали вже давно. Тобто природний відбір відповідає за те, що в Англії за часів промислової революції ці метелики більшою мірою набули темного забарвлення крил так у забрудненому середовищі вони могли краще сховатися від хижаків.



Березові п'ядуни мають два варіанти забарвлення: біло-коричневе та коричневе. Зображення: Olivia Walton.

 

П'ядун березовий – коронний приклад еволюції за принципом природного відбору. Активні вночі метелики  впродовж дня відпочивають на стовбурах дерев, де їх не видно завдяки забарвленню: білому з темними вкрапленнями та смугами. Як на корі берези, так і на стовбурах інших видів, укритих світлими лишайниками, метелики залишаються невидимими для хижаків.

 

Натомість рідкісні мутанти, зафарбовані тільки в темний колір, маскуються дуже погано. Однак на початок промислової революції ці унікуми раптово отримали перевагу: коли всюди повиростали димові труби, все більше сажі осідало на корі дерев, а через забруднення повітря позникало й багато лишайників. У результаті білих метеликів швидше помічали голодні птахам. Темне забарвлення давало більше шансів вижити – тож темні метелики домінували, аж поки повітря знову стало чистішим.

 

«Цей так званий промисловий меланізм – приклад еволюційного механізму, описаного Чарльзом Дарвіном, – сказав Мартін Стівенс (Martin Stevens) з Ексетерського університету. – Та дотепер ніхто в контрольованому експерименті не перевіряв, наскільки сильно колір березових п'ядунів впливає на їхні шанси вижити».

 

Саме це з’ясували науковці. Для свого дослідження вони вдалися до комп’ютерної симуляції і виявили, наскільки добре птахи можуть розпізнавати по-різному забарвлених метеликів на корі дерев.

 

При цьому підтвердилося: для очей птахів світло-темні метелики зливаються з корою, вкритою лишайником. Темні метелики натомість більше нагадують кору без лишайникових поростей.  

 

Але що це означає? Аби відповісти на запитання, науковці почали експеримент у Великій Британії, конкретніше – в Корнуоллі, місцевості, де росте багато здорових дерев, укритих лишайниками. На корі цих дерев Стівенс та його колеги встановили штучних метеликів, яких спорядили наживкою – смачними ласощами. І хижаки починали полювати на ці приманки, думаючи, що це справжні метелики.

 

З’ясувалося: що на особин із темно-білим забарвленням нападали значно рідше. Їхні шанси на виживання були на 21% вищі, ніж у об’єктів, зафарбованих у темне. «Тобто світлі метелики мали суттєву перевагу в виживанні», – констатувала колега Стівенса Олівія Волтон (Olivia Walton).

 

«Наші результати доводять: відмінність у забарвленні супроводжується відмінностями у маскуванні та способі полювання, а також те, що темне забарвлення впродовж промислової революції виникло як реакція на забруднення середовища. Так ми підтвердили один із найвідоміших прикладів природного відбору», – констатував Стівенс.

 


Theorie von "Darwins Faltern" bestätigt
University of Exeter, 20.08.2018
Зреферувала С. К.

 

25.08.2018