Радикали.

У Львові, дня 2 н. ст. серпня 1893.

Радикали хотять на силу стати політичним чинником, з котрим треба би числитись. Отся цїль єсть провідною идеєю в цїлій дотеперішній дїяльности радикалів. Віча, виборчі аґітації, максимальні і мінімальні проґрами, а тепер заснованє політичного товариства "Народної Волї" — мають бути доказом, що сторонництво радикальне истнує та слїдна єго дїяльність.

Перші публичні виступи радикалів — значить кількох пpoвoдиpiв-opґaнiзaтopів — визначались завзятою напастію на сторонництво народовцїв. Майже нїодна публична маніфестація не відбулась без того, щоби для илюстрації своїх постулятів не противставляли радикали поведенє сторонництва народовцїв і их послів, а коментуючи єго після волї і тенденційно, старались вмовити в зібране селяньство, що лиш радикалам лежить на серци добро селян, а прочим політичним мужам оно байдужне. Така тактика не принесла успіху, якого надїялись радикали, ба навіть і пошкодила им до певної степени. Безосновні напасти, а не критика, під котру радикали любили і люблять підшивати ся, мусїли відчужити від них тих вcїx, котрі ведуть позитивну роботу, а не воюють пустими фразами — і радикали остались на аренї політичній самі, без симпатії, а не то якої моральної підпори руских сторонництв. Навіть і ті хвилеві союзники радикалів, котрі роботу радикалів уважали для себе помічною в борбі з Русинами-народовцями — галицкі москвофіли — і ті відвернулись від них, коли побачили, що радикали хотять добитись значіня окремої партії політичної.

Серед такої ситуації радикали зачали зміняти свою тактику, чого доказом от хоч би перші збори "Народної Волї". В промовах проводирів старано ся оминати безосновних напастей на народовцїв. Д-р Данилович лиш раз хотїв пуститись на порівнанє проґрами народовцїв з проґрамою радикальною, але та проба випала досить млаво і перейшла майже безслїдно. Д-р Данилович признав, що політична робота Русинів опирає ся на селяньство, але і зараз закинув, що ся робота звернена головно в напрямі національному за руску мову і язик. Не заперечив, мов би сторонництво нapoдoвцїв не дбало о добро селян, — лиш піднїс, що радикали старають ся головно і передовсїм о добро економічне селян, яко таких, а всї инші квестії уважають другорядними. Поясняючи проґраму радикалів селянам, знав д-р Данилович лиш тілько сказати, що задача і цїль радикалів "викорінити" всяке лихо і біду та змінити до коріня злі відносини. Того рода популярне поясненє дуже добре надаєсь до придбаня симпатії численнїйшого збору селян, — що-ж коли відтак сама презідія зборів зазначила своїм поведенєм, що ві вcїм треба знати міру. Селянин Бородайкевич предкладав проєкт, як викорінити одно лихо, але не міг розвести того проєкту, бо презідія відобрала єму голос.

Єслиж зважимо ще й се, що постуляти піднесені бесїдниками-селянами на зборах "Народної Волї", не різнились принціпіяльно від таких же постулятів на зборах "Народної Ради" або при нагодї справоздань послів — селян, записаний чи то до "Народної Волї" чи до "Народної Ради" має такій сам погляд на кожду справу, обходячу близше стан селяньскій, як н. пр. на справу окружних громад, на санітарні зарядженя, та коли зважимо, що наші дотеперішні заступники політичні не поминають байдужно того погляду селян — то мимо волї находить питанє: чи доконче треба було заснованя третого політичного товариства в Галичинї та чи оно справдї доконче мусїло уконститууватись мов-би за-для прінціпіяльної різниці засад?

Вкінци годить ся зважити, хто брав участь в зборах "Народної Волї"? Явились селяне навіть з подальших сторін, але нї интеліґенції, крім кількох проводирів коломийских, анї представителїв коломийского міщаньства ми не бачили. Особливо та послїдна обставина могла вразити. Міщаньство коломийске подає дуже вдячне поле до реальної роботи, оно і чисельно і матеріяльно сильне — а прецї не являєсь на зборах, скликаних Русинами, бажаючими полїпшеня долї руского народу. Чи ся обставина мала би бути доказом, що nemo propheta in patria, чи може байдужности самих радикалів? Нам видає ся, що лекше робити в місци анїж перекидати свою роботу на дальше поле, тим більше, що — як говорят — з иншого боку роблять ся заходи над зорґанізованєм і зєднанєм міщаньства коломийского. З якої би небудь сторони розсуджати ту обставину, а все таки треба єї записати в пассіви роботи радикальних проводирів.

Дѣло