Накладом Наукового Тов. ім. Шевченка у Львові. Львів 1883. З друкарнї Наукового Товариства імени Шевченка Стор. 528 в 8°.
Одну з найбільше пекучих потреб в житю Русинів заспокоїв поважаний укладник сего Словаря, видаючи єго. Може на нїякім поли науки не відчувалось до-тепер так дуже браку фахового словаря, як на правничім, власне може длятого, що добиваючись від десяток лїт права горожаньства для нашого язика в урядах і судах, не могли ми виказатись відповідним засобом слів правничих, доброю термінольоґією.
Поминаючи боязливих, котрі виходячи з ложного погляду, вносили всїлякі поданя до судів і урядів по польски або й по нїмецки в надїї на скорше і прихильне порішенє, — лучало ся часто й тим, котрі від боязни такої освободились, що беручись писати по руски яке поданє, уже в першій стрічцї попадали на непоборимі трудности в вислові термінів правничих. А що-ж сказати о урядниках з давних шкіл, коли то науку права удїлювано по латинї або по нїмецки? Тут добра воля кождої одиницї з практичних правників не богато вдїє. А сли і лучають ся люде твердої волї, що силують ся збирати матеріяли висловів правничих, то все-ж таки усилія, як довго не оголошені друком, приступні лиш для тих одиниць і можуть одні з другими в результаті бути суперечними.
Одним словом — установленє і принятє одностайної, одноцїльної термінольоґії правничої річ так конечна, що доказів на те не потребуємо богато наводити. Без такої термінольоґії не то не може у нас поступити наука права, але і в житю буденнім, практичним майже неможливе уживанє руского слова по урядах і судах.
Тому-то вже з давна люде фахові і нефахові, відчуваючи ту пекучу потребу, бажали щиро установленя одностайної термінольоґії правничої. Очевидно в першій лінії відчували то люде ті, що мали нагоду викладати деякі предмети правничі на університетї по руски. Але-ж чи робили они які заходи до того?
О скілько нам звістно, — крім одного, незабутої памяти д-ра Олександра Огоновского, — нї. Кождий мав свою спеціяльну термінольоґію. До термінів, які подавав давний урядовий словарь правничих висловів з року 1851, уложений Яковом Головацким, Григорієм Шашкевичем і Юліяном Вислобоцким, на основі церковно-славянщини, додавав кождий після своєї думки та свого знаня або польонізми, або россійщину. Виходила нераз така мікстура, що аж маркотно ставало слухати або читати. Та й бл. п. д-р Олександер Огоновскій до кінця свого житя не вспів перевести одноцїльности удатних народних висловів в своїх викладах. Він був більше ученим правником нїж фільoльoґoм, більше посвячував ся предметови, нїж формі. Однак мимо того положив тут заслугу, що зближуючись без менторских гордощів до академічної молодежи, дав почин до роботи на поли термінольоґії.
В осени 1881 року правники з академічного товариства "Дружний Лихвярь" заснували "Кружокъ правників" і, як то звичайно буває у молодежи, взяли ся з разу дуже щиро до дїла. Придбали собі хорошу бібліотечку, розпочали наради, відчити, горячі дебати і т. и. Між инчим кружок той за иніціятивою бл. п. д-ра Олекси Огоновского поклав собі за одну из задач — уложити руску народну термінольоґію правничу, а забрав ся в той спосіб до дїла, що між поодиноких своїх членів пороздїлював закони до уложеня до них термінольоґії а центральна комісія у Львові мала занятись остаточною редакцією. Однак палкість молодежи стрітила перешкоди, як прийшло ся те тяжке дїло осудити. Лучало ся нам чути від членів "Кружка правників" такій опис того укладаня термінольоґії:
"Взяли ся ми до перекладу нїмецкого оріґіналу та стрінули там на не одно слово, котре в нїмeцкім має в однім місци одно значінє а в другім инше; термін ужитий нами по руски в однім місци, зовсїм непригожій на друге місце. Глядимо в словарі Партицкого, — або того слова нема, або єсть в значіню неюридичнім. В словари 1851 року також єго нема, мабуть правники не уживали ще єго в ті часи... Глядаємо, а бодай хочемо вишукати єго в скарбници народної мови, — не щастить ся. Відносимось до центральної комісії: чи не запомогла би нас текстом других народів славяньских — Чехів, Сербів, Россіян. Нам відповідають: "Ага! опихане паноньку! Нї, шукайте в богатстві народної живучої мови!" А тут не веде ся... і руки опадають." Не дуже то й богато прислано праць.
Не лїпше йшло і в центральній комісії. Від очевидця довелось нам чути, як там велись річи. Посходились, позасїдали кождий з нїмецким текстом в руках. Один читає в голос слово за словом і предкладає переклад. Другій каже инакше, третій инакше. Заглядають до словарів; урядового, Партицкого, польского, і по довгих пересправах годять ся на один термін найбільше пригожій. Як же нема пригожого, треба укувати. В центральній тій комісії засїдав і поважний укладник Словаря, виписаного на заголовку. Вже тогди брав він найживійшу участь в укладаню термінольоґії, яко голова "Кружка правників" виготовив був в роцї 1884 пробну термінольоґію, користаючи з уваг бл. п. Ол. Огоновского і других товаришів правників. Але, як далеко відійшла теперішня єго праця від вислїдів тогдїшної комісії! Записки тої пробної термінольоґії, котрі ми бачили, що-до богатства матеріялу так і добору слів далеко зістають ся по за теперішною працею д-ра Костя Левицкого.
В переднім слові згадує він короткими словами про ті заходи рускої академічної молодежи з року 1881 та про піднесенє д-ром Ол. Огоновским гадки виданя нової правничої термінольоґії, а на спомин присвячує щиру згадку памяти того заслуженого мужа. Заохочений добрим словом свого професора, укладник постановив підняти ся працї виданя рускої правничої термінольоґії і довершив сего по 10 лїтах труду. Очевидно, укладник міг в де-чім покористуватись і записками комісії "Кружка правників", але уклад і обємистість єго працї вказує на самостійний совістний труд довголїтний.
Правда, робота єго значно була улекшена словарями, виданими новійшого часу. I так вийшли: руско-мадярскій словарь Ласлова Чопея в Будапештї 1883 р., малоруско-нїмецкій словарь Желехівского у Львові 1886 р. і Nemecko-ceska pravnicka terminologie, sostavena nekolika cleny c. n. ceskeho vrchniho soudu zemskeho v Praze 1887. З тих cлoвapiв міг укладник користати.
Заслуга д-ра Костя Левицкого тут велика. Він поклав тверду основу до дальших праць на тім поли, котре, надїємось, не занедбає управляти секція правнича та фільольоґічна наукового товариства им. Шевченка.
Уклад і шема словаря д-ра К. Левицкого переняті з ческого, висше наведеного словаря, лише що словар рускій повнїйшій, містить більше слів, має грубшій, більше четкій друк, а тому о повних девять аркушів друку обємистшій. Оба словарі мають тую добру сторону, що дають добрий перегляд висловів, розпочинаючих ся в нїмецкім текстї від одного слова; так н. пр. при нїмецкім текстї слів складаних з словом "Ehe —", починають ся всї окремі терміни в нових стрічках, а тим способом вишуканє кождого терміну дуже легке.
Можна би піднести при Словари д-ра К. Левицкого, що втягнув до него деякі слова не конче чисто-правничі; однак ми не уважаємо того за хибу, бо через таку повноту стає ся сам Словарь догіднїйшим підручником для всїляких урядів, державних і автономічних, та для судів.
Поважаний укладник сам признає в Переднім слові, що не залишив звернути своєї уваги на вислови правничі у Поляків, Чехів і Россіян, та що з урядового виданя руского з року 1851 задержав лише ті вислови, котрі відпoвідaють теперішному розвоєви рускої мови, а пропустив несхожі з духом руского язика, неясні або незрозyмілі.
Переглядаючи близше вислови в Словари д-ра К. Левицкого та порівнуючи єго з виданями польским, ческим та руским з 1851 р., прийшли ми до того пересвідченя, що справдї д-р К. Левицкій старанно оминав ґерманізми, польонізми та россійщину, а сли декуди і зазичив слово из братнього славяньского язика, то лишь пень єго, а окінченє дорабляв в дусї народної, руско-україньскої бecїди. Так н. пр. "оглядник" Besichtiger, "упадець" Cridatar, "власник Eigenthumеr.
Деякі слова, свіжо д-ром К. Левицким ужиті і введені, не мають ще у нас права горожаньства, але надїяти ся, що з часом стануть загально уживатись, як пр. "пристяжня" Execution.
Попадають ся декуди і вислови, на котрі не кождий згодить ся, — однак то річ дальшої обрібки термінольоґічної: чи таке слово має позістати в уживаню, чи відпасти. Так н. пр. на слово Pyromanie ужив перекладник вислів "огнедур"; вислів той радше годилось би примінити до особи, опанованої огнедурством. Ehe-Trennuug переложено: "супружій розвід", Trennung der Ehe: "розведенє супружя", Ehе-Scheidung: "супружій роздїл". Пo нашій думцї "розвід" а "роздїл" в рускім тотожні і відповідали би нїмецкому Ehescheidung, а на -trennung принадобилось би скорше слово "розлука". Як кажемо, се річ особистого погляду та й доперва дальшій coвіcтний, дoвгoлїтний труд збірних, спільних сил правників може поправити похибки, сли деякі і знайшлись би в так цїнній праци, якою єсть сеся д-ра К. Левицкого. Безусловно справедливо можна єї назвати першим серіозним та найлучшим трудом на поли руско-україньскої термінольоґіи.
Не від річи буде, пригадати тут деякі попередні працї д-ра К. Левицкого з лїт попередних видані в язицї рускім:
1. В р. 1882. в часописи літературній "Зоря" (чч. 5 і 6.) помістив він студію "Правда Руска яко першій збірник прав руских".
Товариство "Просвіта" видало окремими книжочками кілька єго популярних праць змісту правничого, і так:
2. В роцї 1884 "Про закон о товариствах і право збору" (стор. 118), котрого наклад майже вичерпаний.
3. В роцї 1888 "Наша свобода або які ми маємо права?" (стор. 29), котрого наклад зовсїм вичерпаний.
4. В роцї 1889 "Наш закон громадскій" (стор. V+122), котрого наклад рівно-ж вичерпаний.
5. В р. 1889 "Про каси пожичкові (стор. 46); наклад рівно-ж вичерпаний.
6. В р. 1893 "Про польові шкоди" (стор. 24), а крім того працї змісту не строго правничого:
7. В р. 1892 "Що має робити "Просвіта"? (стор. 32).
8. В р. 1892 "Про нові гроші" (стор. 22).
Дальше в роках 1889, 1890 і 1891 д-р Левицкій видавав:
9. Фахову, дуже цїнну "Часопись правничу", — а
10. В р. 1892 видав студію з цивільного права фахово оброблену "О набутю недвижимости при екзекуційній продажи (стор. 48 в 8).
По польски написав д-р К. Левицкій обширну студію: "О dzisiejszej przysiędze stаnowczej і т. д. Львів 1888" (стор. 147 в 8 ).
У всїx руских працях д-ра К. Левицкого слїдна та муравельна праця, намагаюча до виробленя стійної україньско-рускої термінольоґії правничої, котра остаточно проявилась в послїдній капітальній єго праци — в знаменитім "Словари".
Виданєм сего "Словаря" д-р К. Левицкій положив камінь угольний під будівлю україньско-рускої правничої літератури і заслужив собі на вічну вдячність у народу руского, позаяк уможливив урядникам і не-Русинам уживанє руского слова в урядах. Від тепер не може нїхто вимавлятись, що мов-то для браку підручника годї на рускі поданя відповідати по руски.
Що-до внїшного вигляду "Словарь" представляєсь зовсїм відповідно по европейски; напечатаний на веліновім білім папери, грубшим друком. Бажаючи вдоволити практичній потребі, уживаня Словаря правничого в найширших кругах нашого краю, приняв укладник, як сам каже, правопись фонетичну, бо тая найвірнїйше віддає звуки нашої рускої мови.
Словарь д-ра Костя Левицкого повинен знайтись на столї кождого просвіченого Русина, не лише правника...
[Дѣло, 28.06.1893]
28.06.1893