Вісти з українско-руских земель.

[Від кореспондентів „Дїла“ і з россійских ча­сописей.]
З Криму пишуть нам про нїмец­ку колонизацію ось що :
„Мудрому“ Нїмцеви не стало місця „са­дити картопельку на Сїчи“ (слова Т. Шевчен­ка — Ред.), — він рушив nach Taurien опанував уже північну єї половину ! От-от опанує і цїлий Крим ! А чи сподїва­лися нїмецкого панованя ті „мудрі“ голови россійского уряду, що заманювали колись сюди Нїмцїв ? Мабуть нї, бо теперь вже де-не-де чутка кружає : чи не час би спека­тися Нїмця ! Спекатися єго не спекаються, бо нїмсцке корїнє міцне і поросло глубоко. Треба гадати не про те, щоб спекатися тих зайд, які вже вкоренилися тут, а пильну­вати треба, щоби більшь не ширилася нїмец­ка займанщина.
Далеко сягнула, широко розгорнулася по Таври нїмецка займанщина ! Лїт 20—30 то­му назад в Перекопскому повітї не було нї одного нїмецкого зайди, а теперь гляньте, що дїється ! Подумайте якій урожай на Нїм­цїв, коли за такій недовгій час они з 638.000 десятин обширу цїлого повіту за­брали вже в свої руки 494.000 десятин (десятина = 2 морґи) ! Се цифра зовсїм певна, добув я єї з певних жерел земства.
І лихо і глум ! Україньска козача кровь здобула Таврію, а користуються з того чужі захожі люде. Ще за часу Кате­рини II. герцоґь Рішелье (Француз) заходив­ся був заселяти і Таврію і Херсонщину Французами. Цариця пристала на таку думку. З державного скарбу викинули 60.000 чер­вінцїв на переселенє Французів та на то­му й стали. Французам републиканьскої дер­жави не заманулася абсолютна монархія. Тог­дї почали заклика́ти на Таврію Греків. І з сего нїчого доброго не вийшло. За царя Павла, котрий був головою Мальтаньского лицар­ского ордену, підмовили пересилитись 40 ро­дин Мальтанцїв. І знов добутку нїякого. Кинулися до Болгар, викинули кілька миліо­нів рублїв. Та Болгаре разом з Мальтан­цями повернули оглоблі до рідного краю. Рос­сійскій уряд мусїв вирядити їх до дому власним коштом. Вже-жь теперь нї до кого більше, як до Нїмця : „приходїте володїти“. Нїмець готов до сего торгу й пішки. Посе­лилися перші нїмецкі зайди на півночи Тав­рії. Поселили їх поручь з Великороссами, сектантами „молоканами“. Надали Нїмцям великих пільг і сподївалися, що они ста­нуть за взорець сїльскої господарки і куль­тури, а Москаль сам, хочь не вигадав мал­пи, а все таки не дасть Нїмцеви наступити собі на постіл...
Небавом почали Нїмцї по трохи пере­ходити з Молочної Води (в мелитопіль­скім повітї) на південь до Перекопского по­віту. Найпаче потяглися сюди Нїмцї послї того, як пограбували Францію за вину поли­тичного паливоди Наполеона нїби то ІІІ-ого, і за отсих 15 лїт розлїзлися Нїмцї по цї­лому повітї — тай панують, випихаючи Та­тар. Звістно, нїмецка мисія : Drang nach Krim ! Яких тілько назв не зустрїчаєте те­перь по Перекопскому повітї ! яких хочете нїмецких ! Де був хутор Іванівка — те­перь велике село Johanisberg ! Скрізь по до­розї Josefstadt, Liebenthal, Grossberg… Рускої мови майже не чутно, чисто наче де в Нї­меччинї — самісеньке „platt-deutsch“ !
Яким коштом спромогаються Нїмцї переселятися і купувати землї, платячи такі цїни, на які не спроможеться україньскій се­лянин ? Кажуть, десь там „в інчому цар­стві“ є такій спеціяльний фонд, — та може се й вигадка, а от що певна вже рїчь : де­котрі колонії мають власні фонди або сиріт­скі грошї, і з них дають з великою піль­гою позички чужинцям, аби они були „Deutschen“ і бралися „nach Krim“ ! І вже певна рїчь, що не далеко той час, коли Нїмцї о­панують цїлим Кримом, так як доси о­панували Перекопским повітом. В Криму простірно. Вже-жь не марно працювали рос­сійскі панслависти, щоби виперти з Криму в Туреччину магометаньску віру : виперли 30000 Татар — і розгорнулася перед дїть­ми Тевтонії нова „займанщина“. Правда, ко­лонії нїмецкі були й давнїйше в Криму, в Симферопільскому і інчих повітах, та що їх там було ? Дві три на повіт. А як вигнали „магометаньску віру“, нїмецкі коло­нії ростуть немовь гриби після дощу. Отже і вся рїчь і сила в тому : чи спиниться сей ріст, чи нї ?
Додам ще, що зайди-Нїмцї цураються тут усякої, а вже-жь і россійскої мови хи­ба щоб лїпше витиснути сусїд-Татар, то декуди понавчалися говорити по татарскому. Татаре, що ще лишилися в Криму і живуть в сусїдстві з Нїмцями, не люблять їх, гидують ними і говорять про них не інак, як „нечистий“ (Нїмець, бо, бачте, Нїмець вживає на їжу свинини, забороненої кора­ном). Ворогованє міжь Татарами і Нїмця­ми велике, тілько-жь корїнє єго зросло і крїпшає не на свининї, а на економичних, та, всего більше, на аграрних умовах (у­слівях).
Шерстюк