Ірина Гах

 

«У Львові 28 квітня вперше в Україні представлять роботи всесвітньо відомого канадського художника Василя Курилика «Страсті Христові». Це найповніше ілюстрування Біблії – страждання, смерть і Воскресіння Ісуса Христа. Серію робіт виставлять у храмі Покрови Пресвятої Богородиці отців салезіян, що на Личаківській, 175», – цю інформацію 26 квітня 2013 року поширювали всі рекламні агенції Львова, її й нині можна знайти в Інтернеті. Втім, львів’яни можуть пригадати, як і коли справді ВПЕРШЕ зазнайомилися з незвичною та своєрідною серією живописних «Страстей Христових» авторства тоді ще маловідомого в Україні митця. Бо в Україні деякі речі відбуваються «вперше» по кілька разів.

 

 

У Страсний тиждень перед Великоднем 1992 року в Львівському музеї історії релігії відкрилася виставка під назвою «Страсті за Матвієм», яка вперше в Україні представила творчий доробок Василя Курилика (1927-1977) – відомого українського художника з Канади. У ті роки ця виставка була особливо символічною, бо напередодні найбільшого християнського Свята мало відомі в Україні малярські твори (а точніше якісні фоторепродукції картин художника) були не просто відкриттям для львівського глядача. Вони несли у собі глибоко символічне значення: експозиція якісних  фотокопій з незвичних творів славетного канадського митця українського походження відбувалася у приміщенні музею, який за рік перед цим кардинально змінив напрямок діяльності (у 1973-1991 роках називався «музеєм історії релігії й атеїзму»), що стало своєрідною ознакою великих змін у суспільстві.

 

Про художника Василя Курилика написано чимало статей, видано не одну книгу та кілька художніх альбомів, знято документальні фільми. У великому доробку митця є абсолютно унікальна серія робіт, присвячених сакральній темі – 160 живописних полотен, які висвітлюють події св. Євангелії від Матвія, під назвою «Страсті Христові». Ці вагомі у творчій біографії митця твори не були випадковими: створені чи не у найскладніший період життя художника, вони увійшла в історію образотворчого мистецтва як найчисельніший і найбільш (дослівно) ілюстративний опис євангельських подій, аналога якому в образотворчій культурі немає.

           

Василь Курилик з юних років мріяв створити якийсь незвичайний художній твір, про що згадував: «Амбіціїя створити якийсь епічний монументальний твір народилася в мене насправді раніше, у запальніші й більш світські дні пізнього юнацтва й вищого навчання у Вінніпеґу». Під час навчання у школі в нащадка українських емігрантів, навіть були мрії створити серію ілюстрацій до історії України, але життя внесло свої корективи.

 

1952 року Курилик тяжко захворів і протягом кількох років лікувався в психіатричній лікарні в Лондоні. Наслідком цієї недуги постали проблеми з зором. І хто знає, чим би закінчилися ці митарства, коли б не «народився в мені абсолютно новий і несподіваний проект – ілюструвати Святе Письмо»? Тяжка недуга, упродовж подолання якої Курилик займався арт-терапією (лікування різними видами мистецтва: музикою, образотворчістю тощо), у нього виникло непереборне бажання зобразити події, які, на його думку, стали визначальними у його житті: «Коли б декілька років раніше хтось сказав був, що малюватиму релігійні теми, я б назвав його божевільним. Релігія чинила мене хворим, бо я був практикуючим атеїстом. Але терпіння привертає інколи людині Бога».

 

Саме в ці складні роки життя Василь Курилик повірив у велич і могутність християнського віросповідання, милість і любов Господа, його всепрощенство. Глибокі переживання вимушеного лікування й ідея створення «Страстей Христових» були підсилені заняттями арт-терапією.

 

                                   

Покинувши лікарню, Курилик працював на підприємстві Ф.А.Поллака в Лондоні, де оволодів технікою золочення (йдеться про золочення окремих елементів меблів, картинних рам та ін.). Перед поверненням до Канади 1959 року (для втілення у життя свого задуму) йому було вкрай необхідно бачити Святу Землю: «На те, щоби відчути реальність історії Нового Заповіту, я зосередився на відвіданні всіх місць, які згадані у св. Матвія. Я ходив дорогами, що ними ходив Христос. Це було тяжке завдання».

 

Після подорожі протягом 1960 року, працюючи у «бізнесі рамування картин», Курилик приступає до роботи над циклом картин «Страсті Христові». Праця була складною та водночас надзвичайно продуктивною. Впродовж трьох років митець щотижня створював по одній роботі. Невдовзі твори були високо оцінено, а його ім`я стало відомим широкому колу шанувальників своєрідного таланту.

 

Пропонована Василем Куриликом серія робіт «Страсті Христові за Матвієм» є дійсно непересічною; це виняткове явище в історії образотворчості, що історично достовірно, у новітньо-незвичній художньо-образній подачі представляє сакральну тему.

 

                              

В Україні маємо давню та добре знану традицію пошанування та поклоніння подіям, пов'язаним із останніми днями земного життя Ісуса – Хресну дорогу, під час якої вдаємося до молитовних роздумів про етапи Страстей, смерті та поховання Божого Сина. Ця практика сягає глибини нашого звичаю, коли у кожній церкві відтворено найбільш знані та виразні сцени Страстей, розміщені по внутрішньому чи зовнішньому периметру храму. В ідею цього обряду закладено молитовний обхід зображень, де перед очима постають страшні сцени боротьби за віру.

 

У величній серії «Страсті Христові», створеній Василем Куриликом, маємо дещо інший – нетрадиційний – підхід до відомої розповіді зі св. Євангелії від Матвія. Чисельно велика серія картин сприймається дослівним образотворчим зображенням відомих подій: 160 невеликих за розміром (20х22) картин були цільово призначені автором до особистісної подачі: «Я намагався робити кожну картину так близько до історії, як тільки можливе. Однак в деяких випадках, де наводяться пророцтва чи навчання, я дозволив собі малювати місця і часи інші, як давньо-ізраїльські. Формат малюнків… продуманий спеціально для телевізійних екранів. Передбачаючи, що колись із цієї серії буде зроблений фільм, композиція картин має також на увазі камеру. Образи кинуті протилежно до позиції глядача…».

 

 

Твори художника – це не тільки детальне зображення священної історії, це авторське переживання кожної цитати з Нового Заповіту, художнє переосмислення та мистецьке трактування подій, згаданих св. Матвієм. Страсний тиждень постає драматичним часом боротьби, випробування, скорботи та великої перемоги.

 

У кожному сюжеті Курилик пропонує не просто пережити, але глибоко зануритись в кожен із пропонованих епізодів. Для цього він раціонально використав рисункові матеріали, напрацьовані під час подорожі по Святій Землі. В уяві художника виникали правдиві картини давньої історії древнього краю, народу, який жив у тому часі, особливості побуту та віросповідання. Це була спроба по-новому представити євангельські сцени, винятково ті, що пов'язані зі стражданнями та муками Христа. Головним задумом Курилика було індивідуально-особистісне художнє трактування відомої історії, що з максимальною хронологічною достовірністю образотворчими засобами та з відповідними емоційними переживаннями мало відтворити останні дні земного життя Ісуса.

 

Події, представлені на картинах Курилика, розвиваються активно: графічне та колірне опрацювання форми виступає виразно, навіть динамічно. Особливий наголос художник ставить саме на правдивості відтворення ландшафтів, окремих деталей архітектури, елементів побуту: всі без винятку картини  будовані на сценах, які Курилик спостерігав безпосередньо під час подорожі, а типажі персонажів він запозичив «із пресових фотографій, що їх купив у Тель Авіві».

 

Саме на бажанні автора максимально передати етнографізм і правдивість зображень Страстей Христових побудована композиційно-розповідна лінія, якою об`єднано весь цикл робіт. Літературно-сюжетна основа художнього циклу «Страстей» несе у собі узагальнений і символічно-всеохопний характер зображень. Виходячи з мистецького трактування сюжетів, майстерна продуманість яких свідчать про Курилика як про людину з глибоким мисленням і розумінням того, що він пропонує глядачеві, постають розгорнуті фрагменти життя у далекому минулому. Компонуючи кожну окрему картину, Курилик зображає певну історично-житейську ситуацію в реальному оточенні, підсилену цитатами Євангелії від Матвія: своєрідно, в тільки йому притаманній манері передає відповідний інтер`єр, природній ландшафт, міський краєвид чи специфіку денного світла.

 

 

Найбільш чуттєво-вражаючими є сцени з зображенням розіп`ятого на хресті Ісуса. Це наочно-реалістичне підкреслення великої пожертви Господа, тілесних мук Розп`ятого, максимального емоційного потрясіння. Надзвичайно реалістичні, з акцентами на відповідне настроєве сприйняття, ці картини викликають особливий настроєво-психічний стан, що збуджує уяву, підсилює скорботу, жаль, розпач.

 

Цикл робіт Василя Курилика «Страсті Христові» побудований на євангельських істинах. Ці твори розкривають багатогранність і своєрідність творчого мислення художника, його розуміння шляху до Бога – шляху до істини, правди, любові.

 

Творчі здобутки Василя Курилика, зокрема цикл «Страсті Христові», історики мистецтва характеризують по-різному. Курилика називають самоуком, сюрреалістом особливого типу, ілюстратором, митцем, який сміливо оперував і впроваджував у твори мистецтва елементи християнської символіки. Дехто порівнює праці Курилика з наївним малярством відомого лемківського примітивіста Никифора з Криниці (Єпифанія Дровняка). Маємо також надзвичайно влучну характеристику постаті В.Курилика як художника від одного з шанувальників творчості митця, з думкою якого не можемо не погодитись: «Він є небуденним остільки, що бажає, щоб те світло прошивало його серце там, де терпіння торкається божеського й людського, що в генія сполучене в одне».

 

 

В образотворчому мистецтві маємо випадки, коли твори митця не вкладаються в рамки мистецтвознавчого аналізу. Вони просто й доступно демонструють факт визнання таланту: глядач бачить і розуміє твір, представлений автором, спостерігає розвиток сюжету, що збуджує уяву, зосереджує мислення, підсилює емоції. Найвище визнання мистецького рівня твору – це потреба бачити його, занурюватися в сюжет, отримувати насолоду.

 

Відомий славіст, історик української літератури, активний учасник наукового та культурного життя української еміграції Юрій Шевельов сприймав “гібридного митця” Василя Курилика в контексті його “неналежності” до еліти. Науковець так схарактеризував художнє становлення митця: «П’ять місяців у онтарійському мистецькому колежі і п’ять місяців у мистецькій школі Сан-Мігель-де-Аєнде становлять добрий рік мистецьких студій, а до цього додаються студії в Гамерсмітській школі мистецтв і ремесел, плюс, звичайно, вперте самонавчання».  

 

 

Художник Василь Курилик, який коротко навчався мистецтву малювати і пережив період тривалого лікування, віднайшовши в собі велику любов до Бога, створив величний твір «Страсті Христові», надзвичайно виразно, за покликом щирої Віри змалював високу місію Ісуса Христа, що мученицькою смертю спокутував гріхи людства. «Страсті Христові» художника–самоука – унікальне явище в сакральній образотворчості, а його 160 картин – тріумфальна перемога над усім приземленим і метушливим.

 

03.04.2018