Вогонь і лють

Уже давно я не читав чогось настільки сумного і гнітючого, як та колекція пліток, викриттів, інтриг, злості, підлості і дурості, яку Майкл Волфф зібрав у своїй книжці про Дональда Трампа

Як склепати бестселер? Ось так. Видавництво Henry Holt випускає прес-реліз, в якому пояснює, що незабаром з’явиться книжка «Fire and Fury», автором котрої є журналіст Майкл Волфф, де буде розкрито багато секретів про Трампа в Білому домі й наведено особливо скандальні приклади. Президент Трамп відразу ж реагує в своїх ранкових твітах зі звиклою ущипливістю, а його адвокати заявляють, що звернуться до судів, аби запобігти опублікуванню цієї наклепницької книжки. Видавництво прискорює друк книжки і випускає її вже наступного дня. Я був у Маямі та спробував купити її тоді ж. Це виявилося неможливим: у всіх книгарнях міста її розкупили за дві чи три години. Власник книгарні Books and Books мій друг Мітч люб’язно подарував мені примірник. Видавництво оголосило, що мільйонне друге видання «Fire and Fury» з’явиться за кілька днів. Таким чином Трамп і його адвокати добилися того, що книжка, яка не має жодної вартості – одна поміж десятків про нового господаря Білого дому, – розходиться по цілому світі як гарячі булочки. І заодно зробили мільйонером її автора.

Уже давно я не читав чогось настільки сумного і гнітючого, як та колекція пліток, викриттів, інтриг, злості, підлості й дурості, яку об’єднав у своїй книжці, зібравши свідчення трьохсот людей, пов’язаних із новим американським режимом, журналіст Майкл Волфф. Якщо вірити йому, нова адміністрація складається з неосвічених політиканів та інтриганів, які об’єднуються чи ворогують і чубляться в шаленій боротьбі за те, щоби здобути позиції чи захистити ті, які вже мають завдяки верховному божеству – Дональдові Трампу. Він, звісно, є найгіршим з усіх – це людина, яка, схоже, не прочитала жодної книжки в своєму житті, навіть тієї, яку йому написали, щоб він опублікував її під власним іменем, розповідаючи про свої підприємницькі успіхи. Джерелом його культури є тільки телебачення; тому перше, що він зробив, зайнявши Білий дім, – це забажав, аби встановили три велетенські плазми в його спальні, де він спить сам, далеко від прекрасної Меланії. Його енергія є невичерпною, а щоденна дієта невибагливою – вона складається з кількох гамбургерів із сиром і дванадцяти пляшок Кока-коли лайт. Його охайність і почуття ладу залишають бажати кращого; наприклад, він впав в істерику, коли покоївка підняла з підлоги його сорочку, думаючи, що вона брудна. Президент їй пояснив, що «коли його сорочка валяється на підлозі, то це тому, що він хоче, аби вона там валялася». Ось такі важливі перші плоди займають багато місця на 322-х сторінках цієї книжки.

На думку Майкла Волффа, ніхто, починаючи від самого Дональда Трампа, не сподівався, що він переможе Гіларі Клінтон на виборах. Несподіванка була цілковитою, тож внаслідок цього його виборчий штаб був абсолютно не готовий до перемоги. Звідси і той запаморочливий хаос, що його пережив Білий дім з його новими мешканцями і з якого він досі не вийшов. Не було не лише програми, яку можна було б втілити на практиці; не було також людей, здатних її матеріалізувати. Призначення робилися на ходу, і єдиним критерієм для вибору особи було схвалення і чуття Трампа. Міжусобиці паралізували будь-яку дію, оскільки енергія співробітників витрачалася більше на обмежування чи знищення справжніх чи мнимих супротивників у власній групі, ніж на протистояння соціальним, економічним і політичним проблемам країни. Це мало катастрофічний вплив на міжнародну політику, в якій щоденні грубощі президента ображали союзників, порушували угоди й іноді трактували у білих рукавичках і навіть з надмірними панегіриками традиційних супротивників. Наприклад, путінську Росію, до якої глава держави, схоже, мав таку саму велику слабкість, якими є його упередження проти мексиканців, гаїтян, сальвадорців і загалом усіх імміґрантів, які приїхали з отих «гівняних дір». Ці упередження є такими, що «найзнаменитіший американський наці» Річард Спенсер, якого жахало те, що Джеб Буш міг одружитися з мексиканкою, з ентузіазмом заявив – Трамп є «націоналістом і расистом, а його рух є білим рухом».

Коли читаєш «Вогонь і лють», створювалося враження, що політичне життя Сполучених Штатів приваблює тільки невиправні посередності, сліпі до ідеалізму і будь-якого альтруїстичного чи великодушного наміру, в яких нема ні ідей, ні принципів, ні цінностей, які жадібні до грошей і влади. Мільярдери відіграють основну роль у цьому сюжеті і з потемків смикають за ниточки, які приводять в дію парламентарів, міністрів, суддів і бюрократів. Сам Трамп відчуває до них нездоланну симпатію, особливо до Руперта Мердока, попри те, що в цьому випадку немає ні найменшої взаємності. Навпаки: медіамагнат ніколи не приховував своєї зневаги до Трампа.

Центральним персонажем в цій книжці є Стів Беннон, керівник виборчої кампанії Трампа і, як вважалося, архітектор його перемоги. А також хтось на кшталт «теоретика» їхнього руху. Практикуючий католик, сім років служив морським офіцером, співавтор і журналіст ультраправих сайтів новин, наприклад, Breitbart, він сам означує себе яко «націоналіста-популіста». Він думав зле, але принаймні в цій зграї неуків він думав. Саме від нього пішли коники Трампа: мур, аби відгородитися від мексиканців; покласти край розширенню державної охорони здоров’я, яке змусив прийняти Обама (Obamacare); зобов’язати підприємства, що розмістили свої виробництва за кордоном, повернутися на американську землю; різко скоротити імміґрацію; зменшити податки для підприємств і визнати Єрусалим столицею Ізраїлю. На біду Беннона, журнал «Тайм» помістив його на обкладинку, назвавши тіньовим президентом. Трамп неймовірно розлютився і почав відсувати його на марґінес, тож Беннон став потроху втрачати позиції в групі обраних, натомість дочка та зять Трампа, Іванка і Джаред, їх завойовували, ослаблювали Беннона і врешті-решт його знищили. Коли «ідеолога» вигнали з раю, ідей в адміністрації й оточенні Трампа не стало – і політика звелася до прагматизму чи, іншими словами, до примхливих указів і тактильних і ретрактильних рухів президента. Нещасна країна!

Хоча я думаю, що опис Майкла Волффа перебільшений і карикатурний, а читання його книжки – це втрата часу, на жаль, є щось з усього цього в президентстві Трампа. Можливо, ніколи ще в своїй історії Сполучені Штати не збідніли політично й інтелектуально настільки, як під час роботи цієї адміністрації. Це небезпечно для країни, але ще небезпечніше для ліберального і демократичного Заходу, чий лідер і провідник щодня все більше перестає ним бути. Наслідки цього передбачувані: позиції, що їх покидають Сполучені Штати, займають Китай і Росія, здобуваючи щораз більший (і, можливо, нездоланний) економічний і політичний вплив у всьому третьому світі та деяких країнах Європи.   

Mario Vargas Llosa
El fuego y la furia
El País, 18.01.2018
Зреферувала Галина Грабовська