У Львівському музеї етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України відкрили першу виставку дереворитів в Україні — «Народний дереворит у художніх збірках Львова», інформує РІСУ.
Експозиція представляє зразки від ХVІІ століття до сучасності, які зберігають у фондах Музею етнографії, Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького, Львівської національної наукової бібліотеки ім. Василя Стефаника, музеїв Українського католицького університету та Львівської духовної семінарії Святого Духа УГКЦ. Частина експонатів є у приватних збірках.
Дереворити – особлива техніка так званої народної гравюри. Зображення Ісуса Христа, Богородиці, святих, празникових сюжетів відтиснуті ксилографічними кліше на папері, а деякі з них – ще й ілюміновані водяними фарбами. Такі образки були дуже популярними серед простого люду через легкодоступність та низьку ціну. Дереворити прикрашали і храми, і хати, були пам’ятками з паломництв чи храмових празників.
У Львові вдалося зібрати найбільшу колекцію дереворитів в Україні. Зокрема, на цій виставці представлено 125 графічних аркушів, які досить повноцінно, на думку дослідників, репрезентують феномен народної гравюри та її іконографічний і стилістичний розвиток. Більшість зі збережених творів анонімні, проте є й твори з монограмою автора чи навіть з повним підписом.
Найдавніші експонати виставки сягають 1653 та 1659 років. У ХVІІ та ХVІІІ столітті дереворити виготовляли в граверських майстернях при друкарнях та в монастирях.
«Звичайно, такі іконічні зображення були значно простішими за традиційний темперний іконопис, але образки використовували ширший асортимент знаків та символів, щоб пояснити складні догмати в простій і доступній формі. Подібно як й ікони на склі, пізніше дереворити виготовляли окремі майстри, а згодом навіть утворилися цілі родинні осередки майстрів», – ідеться в повідомленні.
Унікальною родзинкою першої виставки дереворитів є 47 експонатів зі збірки Юзефа-Ґвальберта Павліковського. Зразки походять з територій сучасних України, Польщі, Чехії та Литви. Майстри могли працювати як за канонами східної іконографії, так і за зразками західноєвропейського малярства, інколи поєднуючи обидва стилі, надписи робили латиною і кирилицею – залежно від замовника.
На цій виставці слід виокремити дереворити, які були вклеєні окремими сторінками в книги або розміщені на форзацах. Нестандартною є ікона типу «Богородиця Елеуса» ХVІІ століття зі збірки музею Львівської духовної семінарії Святого Духа, на малярському шарі якої наклеєний фрагмент деревориту. Це рідкісний приклад поєднання малярства і техніки народної гравюри.
Окрім іконографічної тематики, що здебільшого притаманна деревориту, на виставці можна побачити зразки декоративних композицій на папері – колтрини.
Виставку «Народний дереворит у художніх збірках Львова» можна оглянути до 30 січня 2018 року за адресою пр. Свободи, 15, – Музей етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України.