Думки Онори О'Ніл

ЧОМУ НАМ ТРЕБА БІЛЬШЕ ФІЛОСОФІЇ В НАШОМУ ЖИТТІ

Нова премія визнає важливість філософських ідей

Онора О'Ніл

На ці свята багато хто з нас отримає несподівані подарунки. Але Онора О'Ніл, британська почесна професорка філософії в Кембриджському університеті, дістала дійсно вражаючий: недавно, на розкішній церемонії в Нью-Йоркській публічній бібліотеці, вона за свій внесок у розвиток філософії отримала один мільйон доларів від лос-анджелеського Інституту Берґґрюна, утвореного Ніколасом Берґґрюном, народженим в Парижі філантропом та інвестором.

Є кілька причин, чому я хочу вітати це. По-перше, не так багато інших жінок О'Нілиного віку (їй 76 років) дістають якісь призи в мільйон доларів за свої інтелектуальні зусилля – на жаль, у Великобританії багато інших старших жінок-символів в ці дні займаються, як видається, кулінарними шоу або своїми роялті.

По-друге, приємно бачити, що філософію поважають. Теоретично, майже кожен знає, що це давня і гідна дисципліна, але в останні роки основна увага уряду та академічного світу падає на сферу техніки і точних наук; гуманітарні ж та суспільні науки відсунуті на другий план, і не тільки в коледжах і школах, а й у відзначуваних нагородами ідеях. В McKinsey, що є глобальним консультантом з питань менеджменту, підрахували: нині різні конкурси і нагороди в цілому світі диспонують призовою сумою в близько $350 млн – ця цифра за останні роки різко зросла, бо безліч благодійних мільярдерів заснували свої призи. Але якщо переглянути список нагород (включно зі створеним вундеркіндами Кремнієвої долини "XPrize"), то виявиться, що більша частина грошей йде на розвиток науки, медицини, технологій, екологічно чистої енергетики і так далі. До створення цієї Премії Берґґрюна для філософії і культури (в минулому році першим її отримав видатний канадський філософ Чарльз Тейлор) в цьому списку практично не було нічого значного для відзначення "просто" розумних філософських ідей.

Але найважливішою, певно, причиною, що змушує мене хотіти вітати присудження мільйона доларів для О'Ніл, є те, що вона їх заслужена. За свою довгу наукову кар'єру в Кембриджському університеті О'Ніл дістала визнання не тільки за розробку блискучих трактатів, пов'язаних з працями Іммануїла Канта, а і, як зазначає журі, за своє "виняткове поєднання чистої теорії – зокрема, але не тільки, Кантового плану – з її практичним застосуванням".

Якщо конкретніше, то О'Ніл написала книги з правосуддя і прав людини, очолила Наффілдську раду з біоетики, провадила Комісію рівності і прав людини Великобританії і тепер засідає в палаті лордів яко кросбенчер, безпартійний пер. Цього досить, щоб у вас закрутилась голова, але відзначення відображає ще один значний момент: премію виплачено, щоб руйнувати бункери, в яких перебувають наші професійні світи, і залучати академічних науковців до державної політики (і навпаки). Дійсно, в часи, коли політика є настільки вузькоплемінною і дріб'язковою – це і Брекзіт, і багато іншого, – потреба в такому відзначенні є більшою, ніж коли-будь.

_____________

О'Ніл має безліч цікавих ідей. От хоча б її погляд про довіру. Останніми роками (як я вже зазначила в недавніх колонках) бачимо нескінченні плачі над ідеєю про падіння довіри на Заході. О'Ніл вважає, що безпідставно. “[Люди кажуть], що метою є мати більше довіри. Я, якщо чесно, думаю, що це просто бздури", – сказала вона під час недавнього TED-у. “Я би воліла більше довіряти тим, хто заслуговує довіри, а не тим, хто її не заслуговує. Я, фактично, стараюсь категорично не пробувати довіряти тим, хто не заслуговує довіри."

Замість цього, стверджує О'Ніл, "ми повинні набагато менше думати про довіру, не кажучи вже про рівень довіри, зафіксований чи неправильно зафіксований соцопитуваннями", і "набагато більше фокусуватися на тому, що заслуговує довіри і які ви даєте людям адекватні, корисні і прості докази того, що заслуговуєте на довіру".

Це вимагає більшої прозорості. Інший – про нього менше говорять – шлях створити інституційну і персональну довіру: зробити себе вразливим. Це такі компанії, як, наприклад, Amazon, що пропонує споживачеві право повернути куплені товари: вони будують довіру, роблячи себе відкритими на критику (і на фінансові втрати), коли товар повертають. Онлайн рейтинги на сайтах, таких як Uber і Airbnb, роблять те саме: вони будують так звану розподілену довіру, дозволяючи продавцю і покупцю оцінювати одне одного. Можливо, каже О'Ніл, ми повинні ввести цю ідею також і в британську політику та уряд.

Але є ще один ключовий момент: О'Ніл вважає, що ми повинні сконцентруватися на концепціях етики і обов'язків. В останні роки це вже вийшло з моди; натомість більше уваги приділяють правам і нормам громадян. Але О'Ніл переконана, що неможливо вилікувати недуги суспільства, просто нав'язуючи додаткові правила. "Ви маєте схиблений виконавський менталітет, і він не працює", – сказала вона мені недавно за ланчем. Натомість вона хоче, щоб суспільство заново відкрило собі забуту концепцію етики – і щоб шанувало її.

В сучасному політичному світі не обов'язково бути популістом. Це цікава ідея для роздумів, особливо в цю пору року. Можливо, настав час, щоб поставити деякі думки О'Ніл – чи ідеї інших сучасних філософів – в наші різдвяні крекери. Ми всі би могли зробити, щоб у світі було трохи більше філософії – з премією в мільйон доларів або без неї.

Джилліан Тетт