Говорити подумки до себе — це те саме, що висловлювати свої думки вголос. Принаймні так “думає” наш мозок. Такого висновку дійшли психологи з Університету Нового Південного Уельсу. Результати їхнього дослідження пояснюють, чому люди з психічними розладами, зокрема шизофренією, “чують” голоси.
За словами професора Університету Нового Південного Уельсу (Сідней) Томаса Вітфорда, тривалий час вважали, що ці аудіально-вербальні галюцинації виникають унаслідок порушення нейропсихічних механізмів внутрішнього мовлення. Утім, досі це твердження потребувало перевірки. “Ми створили засоби перевірки цієї гіпотези”, — каже Вітфорд.
З попередніх досліджень відомо, що коли ми плануємо щось сказати вголос, наш мозок створює копію нервових інструкцій — так звану еферентну копію, — яку надсилає центрам, пов’язаним з губами, ротом та голосовими зв’язками. Завдяки еферентній копії мозок передбачає звуки, які почує. Це дозволяє нам розрізняти передбачувані звуки, які продукуємо ми самі, і непередбачувані звуки, які походять з зовнішнього світу.
“Еферентна копія приглушує реакцію мозку на звуки, які ми самі генеруємо, приділяючи їхній обробці менше нервових ресурсів, — каже Вітфорд. — З однакових причин ми не можемо самі себе полоскотати. Коли я торкаюсь підошви своєї ноги, мій мозок передбачає ці відчуття, тож реакція на нього не буде сильною. Коли ж хтось інший торкається моєї підошви, відчуття стає непередбачуваним, а відповідь — інтенсивнішою”.
Метою дослідження команди Вітфорда було визначити, чи внутрішнє мовлення створює таку саму еферентну копію, що й артикульовані звуки. Для цього створили метод аналізу суто ментальної активності його учасників. 42 психічно здоровим людям запропонували подумки говорити до себе. При цьому електроенцефалограф (ЕЕГ) вимірював, як змінювалась їхня мозкова активність. Ці зміни порівнювали з тими, які виникали під впливом звуків ззовні.
Як виявилось, на уявлені звуки людський мозок реагує приблизно так само, як і на звуки, які надходять з зовнішнього світу. Причому думання про звук впливає на те, як ми його сприймаємо: коли ми щось чуємо і одночасно уявляємо те саме, звук при цьому здається тихішим.
“Це дослідження проливає світло на те, як внутрішнє мовлення у здорових людей відрізняється від мовлення в людей з психічними захворюваннями, зокрема шизофренією. Усі ми чуємо голоси у наших головах. Проблема з’являється тоді, коли наш мозок не може відрізнити, що ми самі їх продукуємо”.
Talking to ourselves and voices in our heads
ScienceDaily, 8.12.2017
Зреферував Євген Ланюк
20.12.2017