Нове про поширення сучасної людини

 

Зараз усім відома традиційна модель «виходу з Африки»: сучасна людина розвинулася в Африці, а потім потрапила на територію Азії і єдиною міграційною хвилею добралася до Австралії приблизно 60 000 років тому. Проте технологічний прогрес в ДНК-дослідженнях та інші технології ідентифікації скам’янілостей, як і посилення міждисциплінарних методів дослідження, дають підстави переглянути цю історію. Найновіші відкриття засвідчують: вже понад 60 000 років тому люди багато разів залишали Африку і вступали в зв'язок з іншими гомініні на території інших регіонів.

 

Карта міграційних шляхів сучасних людей, що розійшлися Азією під час пізнього плейстоцену. (ka=kiloannus=1000 років)
Зображення: Bae et al. 2017. On the origin of modern humans: Asian perspectives. Science. Image by: Katerina Douka and Michelle O'Reilly. (клікнути для збільшення)

 

Одна з праць науковців з Інституту людської історії імені Макса Планка в Єні та Гавайського університету в Маноа ґрунтується на результатах актуальних досліджень на тему поширення ранньої людини за межами Африки й на території Азії та стверджує: традиційні припущення про єдину міграційну хвилю анатомічно сучасних людей, яка вивела людей з Африки приблизно 60 000 років тому, потрібно переглянути та доповнити численними свідченнями.

 

Опублікований в «Science» аналіз підсумовує різнорідні відкриття, про які упродовж останніх 10 років повідомляли з Азії та які досліджували в умовах технологічного прогресу і міждисциплінарної співпраці. Вони доводять: homo sapiens добрався до віддалених регіонів азійського континенту та Океанії значно раніше, ніж дотепер припускали. Тобто сучасні люди змішувалися з іншими гомініні, що жили в Азії, а також неандертальцями та денисівською людиною, а це породжує нові питання в еволюційній історії нашого виду.

 

Автори зіставили чимало нових досліджень, аби скласти детальнішу картину поширення сучасної людини за межами Африки та на азійських територіях. Поки що в науці виходили з того, що сучасна людина залишила Африку приблизно 60 000 років тому єдиною міграційною хвилею, проте нові дослідження ідентифікували рештки сучасної людини в багатьох регіонах Азії, що значно старіші. Наприклад, рештки homo sapiens знайшли в багатьох місцях Східного та Центрального Китаю, і їхній вік – від 70 000 до 120 000 років.

 

Інші дослідження доводять: сучасна людина значно раніше, ніж 60 000 років тому, добралася до Австралії та Південно-Східної Азії. Та є нові розвідки, що стверджують: усі сьогодні неафриканські популяції – відгалуження від єдиної африканської, якій приблизно 60 000 років. Тобто, ймовірно, незначні міграційні хвилі відбувалися вже 120 000 років тому, але їм слідувала велика хвиля, приблизно 60 000 років тому, що великою мірою призвела до генетичного змішування всіх сучасних неафриканців.

 

Та раніші генетичні домішки залишили свій слід у геномі сучасної людини. «Перші міграції з Африки, що датовані понад 60 000 років тому, здійснювали, ймовірно, маленькі групи мисливців-збирачів, і принаймні деякі з цих ранніх вилазок залишили сліди в геномі сучасних людських популяцій. Пізніша велика подія – «вихід з Африки» – відбувалася близько 60 000 років тому або пізніше», – пояснив Міхаель Петрагліа (Michael Petraglia) з Інституту людської історії імені Макса Планка.

 

То чи змішувалися сучасні люди з іншими, старішими гомініні? На це питання однозначно відповідають новіші генетичні дослідження – «так». Сучасні люди змішувалися не лише з неандертальцями, а й з нашими недавно виявленими родичами – денисовцями, як і з тогочасними ще не ідентифікованими популяціями домодерних гомініні.

 

Дослідження засвідчує: всі сьогодні живі неафриканці мають 1–4% неандертальця в своєму геномі. Натомість інша група вважає, що сучасні меланезійці в середньому мають 5% геному денисівської людини. Загалом очевидно, що сучасні люди, неандертальці, денисовці і, можливо, інші групи гомініні принаймні частково, але жили одночасно і в тих самих регіонах Азії, тож, напевно, мали чимало можливостей взаємодіяти.

 

Доказів цієї взаємодії стає все більше, тож поширення матеріальної культури – процес складніший, ніж дотепер припускали. «За поведінковими схемами ми бачимо, що поширення так званого способу поведінки сучасної людини не відбувалося у простому часово-трансгресивному процесі із заходу на схід. Радше екологічні варіації потрібно трактувати в єдності з поведінковими варіаціями між різними популяціями гомініні в Азії впродовж пізнього плейстоцену», – пояснив Крістофер Бае (Christopher Bae) з Гавайського університету в Маноа.

 

З огляду на нові відкриття наше розуміння людських міграційних рухів в доісторичному світі залишає чимало відкритих запитань. Автори відстоюють розвиток складної моделі людського поширення та проведення нових досліджень у багатьох регіонах Азії, в яких дотепер не здійснювали дослідницьких робіт. Тобто важливо заново проаналізувати матеріали, які були зібрані перед розвитком сучасних аналітичних методів, аби побачити, які інші свідчення можна з них отримати.

 

«На щастя, – каже Катеріна Доука (Katerina Douka), також з Інституту Макса Планка, – в останні десятиліття в Азії розпочалося все більше міждисциплінарних дослідницьких програм. Інформація, яку вони нададуть, допоможе закрити наявні прогалини в еволюційних схемах». На думку Бае, це хвилюючий час для міждисциплінарних дослідницьких проектів у цілій Азії.

 


Neue erkenntnisse zur ausbreitung des modernen menschen in Eurasien
Max Planck Institute For The Science Of Human History, 7.12.2017
Зреферувала Соломія Кривенко

 

В Європу homo sapiens, як виявляється, зайшли через Україну (і, зокрема, через Галичину) приблизно 43 тис. років тому

 

18.12.2017