Прага, грудень 1942.
Опинившись на еміґрації, українська наука скоро пустила нові паростки: за кордоном повстали Українські Наукові Інститути, високі школи, а при них — наукові орґанізації і товариства. Вже в перших роках праці українських науковців на чужині, зокрема в Чехії, де скупчено більшість наших наукових сил, відчувалася потреба переглянути і підсумувати наші наукові надбання, встановити тісніший контакт між окремими діячами науки та спільно намітити плян дальшої праці. Коротко — виникла потреба скликати науковий зїзд. За цим промовляло ще й те, що на рідних землях українські вчені були позбавлені можливости плекати свою науку, Українська Академія Наук у Києві, заснована ще українською національною владою, та інші установи, де гуртувалися науковці, що залишилися в Україні, стали доменою большевиків, котрі, як і їх попередники московські чорносотенці й псевдо-ліберали, дбали лише про те, щоб не допустити в Україні до будьяких "націоналістичних ухилів". Майже в подібному стані перебував і наш науковий осередок у Галичині під польською займанщиною — Українське Наукове Товариство ім. Шевченка у Львові.
Перший український науковий зїзд відбувся в Празі в днях 3-7 березня 1926 р. з ініціятиви Українського Академічного Комітету. Підготовну акцію, як і самий зїзд, перевела Орґанізаційна Комісія, вибрана Академічним Комітетом під головуванням акад. д-ра І. Горбачевського. Комісія виробила статут і реґулямін зїзду, орґанізувала секції і підсекції, зібрала потрібні кошти та видала звідомлення про зїзд.
У зїзді брали участь українські наукові діячі еміґранти і деякі окремі вчені зі західньо-українських земель. Витрати, звязані зі зїдом, покрито членськими внесками учасників зїзду та внесками українських високих шкіл у Чехії. Святочне відкриття зїзду відбулося у великій салі Ґеолоґічного Інституту в приявності численних діячів українського наукового і культурно-громадського життя, заступників чужих наукових установ і високих державних урядів та представників національних колоній в Празі — білоруської, грузинської, вірменської тощо. На зїзд прислали привіти чужі високі школи, наукові товариства, а також західньо-українські та еміґрантські діячі науки, що не могли взяти участи в зїзді. Підчас відкриття зїзду проф. Д. Дорошенко виголосив відчит про "Розвиток української науки за останні 50 років".
Праці зїзду йшли в чотирьох секціях: історично-філолоґічній — з 4 підсекціями, права і суспільних наук — з 2 підсекціями, природничій — з 3 підсекціями та технічно-математичній. Всього відбулося 41 засідання, на котрих відчитано й обговорено 154 реферати. В часі зїзду в одній з авдіторій Клєментинум влаштовано виставу українських наукових книг і підручників, виданих за десять літ у 1917-1926 роках. На виставі, що була приступна не тільки для членів зїзду, але також і для гостей виставлено біля 1.000 назв експонатів.
Другий український науковий зїзд у Празі відбувся 20-24 береш 1932 р. У проводі Оpґaнізаційної Комісії cтoяв акад. С. Смаль-Стоцький. Попри 4 секції і 10 різних підсекцій, крім правничо-соціолоґічної, Орґанізаційна Комісія обрала спеціяльну виставово-бібліоґрафічну підкомісію під головуванням проф. С. Сірополка, котра орґанізувала на час зїзду книжну виставу видавничої продукції української еміґрації за десять років і виготовила бібліоґрафічний показчик наукових праць української еміґрації за 1920-1931 р.
Врочисте відкриття другого зїзду відбулося у великій авдіторії Філософічного Факультету Карлового Університету. Після відкриття зїзду головою Академічного Комітету акад. І. Горбачевським і промови голови Орґанізаційної Комісії акад. С. Смаль-Стоцького та вислухання привітів, у тому числі від Наукового Т-ва і Богословської Академії у Львові, проф. Д. Дорошенко прочитав реферат на тему: "Орґанізація української наукової праці на еміґрації та її висліди за останне десятиліття". В цьому зїзді брало участь 137 членів, вислухано й обговорено 159 рефератів й ухвалено низку резолюцій у справі орґанізації, зaвдань і дальшого ведення української наукової праці закордоном. Підсумок наукової діяльности української еміґрації за перше десятиліття зроблено у 18 спеціяльних рефератах, що були потім опублікувані з деякими скороченнями у зїздовому звідомленні*).
Крім цих двох зїздів, українські правники влаштували в днях 3-7 жовтня 1933 р. свій окремий зїзд з нагоди десятиліття Українського Правничого Товариства в Празі. Всі три зїзди відбули ся з повним успіхом. Вони значно спричинилися до дальшого поширення і поглиблення праці українських учених на еміґрації та достойно заманіфестували перед чужинцями здобутки української науки поза межами рідного краю.
*) Ці реферати кращих наших професорських сил охоплювали огляд наукових праць української еміґрації в галузях: історичної науки — реферат Д. Дорошенка, лінґвістики — В. Сімовича, Історії письменства і літературознавства — Л. Білецького, археології — В. Щербаківського, мистецтва — Д. Антоновича, філософії — Д. Чижевського, педагогіки — С. Сірополка, лісознавства — Б. Іваницького, аґрономії — В. Чередієва, будівельно-межових наук — Л. Грабини, хемії — С. Комарецького, фізико-математичних наук — Б. Лисянського, природничих — В. Гармашова, бібліографії — С. Сірополка, медицини — Б. Матюшенка, економіки — М. Добриловського, кооперації — Б. Мартоса, права — А. Яковлева.
Д. М.
