У числї 168 "Deutsche Warschauer Zeitung" з 21 червня в статї "Українська національна територія в Росії" зазначує автор, що дуже мале число тих, котрі сьогодні говорять або пишуть про "українську справу", має вірне поняттє про далекосяглість сеї справи. В Нїмеччині все є схильність уважати "українську справу" чимсь анальоґічним до литовської, лотиської, естонської, грузинської і т. ин. "справи". Реальний полїтик оцїнює великість полїтичного питання, яке торкаєть ся цїлого народу, все відповідно до великости сього народу й заселеного ним краю. Великі національні території, великі народи се ті елєменти, з яких можуть повстати великі полїтичні орґанїзми (підчеркненнє "D.W.Z."), а не малі національні території й не малі народи. В теперішніх часах, коли стільки разів названа завмерлою національна думка щойно здобуває собі силу, можна будувати нові полїтичні комбінації тільки на основах замкнених національних територій і народів, які їх заселюють. При своїм обрахуванню автор лишає на боцї австро-угорську Україну, а стараєть ся, як каже, можливо близько підійти до правди, подаючи мінїмальні числа. Під українською національною територією розуміє ту територію, яку заселюють Українцї збитою масою і яка виказує абсолютну більшість українського населення. Для визначення меж сеї території для автора міродатні виключно етноґрафічні межі. Підставу конструкції української національної території в російській державі творить перша (й одинока) перепись сеї держави з 1897 р., як і урядове обчисленнє з 1 сїчня 1914 р. З переписи 1897 р. взяв автор процентові стопи Українцїв у поодиноких землях, а їх прикладає до чисел обчислення 1914 р.
"Починаючи від західних граничних земель України, — пише автор, — стрічаємо яко першу українську частину території холмську ґубернїю (11900 квадр. верст з 1,090.000 мешканцїв). Населеннє Холмщини складаєть ся в 52% з Українцїв. Тому, що при утворенню сеї ґубернїї російське правительство прилучило також деякі частини збитої польської національної території, виносить українська національна територія в Холмщинї в дїйсности тільки кругло 9000 квадр. верст з 930.000 мешканцями, з чого є 560.000 Українцїв, себто 60%. Найблизша українська земля се Підляшє (сьогоднїшнї округи Берестє, Кобрин і східна частина більської округи, городенської ґубернїї) з 10.000 кв. верст і 610.000 населення, з того 460.000 Українцїв, себто 76%. Третя гранична українська земля на півночі се Полїсє (округи пинська й мозирська минської ґубернїї) з 17.000 кв. верст і 600.000 мешканцїв, з того 440.000, себто 72% Українцїв. Волинь з 63.000 кв. верст і 4,190.000 мешканцїв, з котрих 70%, себто 2,940.000 Українцїв, се вже чисто українська корінна територія, а ще більше подїльська ґубернїя з 37.000 кв. верст, 4,060.000 мешканцїв, з того 3,280.000 Українцїв, себто 81%, і київська з 45.000 кв. верст, 4,790.000 мешканцїв, з того 3,800.000 Українцїв (79%). Нa полуднї аж до Чорного моря іде далї херсонська ґубернїя: 62.000 кв. верст, 3,740.000 мешканцїв, з того 2,000.000 Українцїв (54%) і українська частина Бесарабії: частини округів: хотинської, акерманської і инших: 10.000 кв. верст, 780.000 мешканцїв, з того 530.000, себто 68% Українцїв. Всі отсї краї творять т. зв. правобічну Україну (рахуючи по бігу Днїпра).
"Лївобічна Україна (отже лївобіч Днїпра) повстає також з кількох корінних українських країв і кількох граничних земель. Корінні краї се чернигівська ґубернїя: 46.000 кв. верст, 3,130.000 мешканцїв, з того 2,680.000 Українцїв (86%); полтавська: 44.000 кв. верст, 3.790.000 мешканцїв, з того 3,530.000 Українцїв (93%); харківська: 48.000 кв. верст, 3,420.000 мешканцїв, з того 2,750.000 Українцїв (81%) і катеринославська: 56.000 кв. верст, 3,460.000 мешканцїв, з того 2,380.000 Українцїв (69%). До того приходять ще дві землї, в яких Українцї по урядовим даним творять тільки релятивну більшість. Таврійська ґубернїя: 53.000 кв. верст, 2,060.000 мешканцїв, з того 870.000 Українцїв (42%) і Кубань: 83.000 кв. верст, 2,980.000 мешканцїв, з того 1,400.000 Українцїв (47%). Граничні землї творять: Слобідська Україна (полудневі части курської та воронїзької ґубернїї, разом 39.000 кв. верст, 2,650.000 мешканцїв, з того 2,040.000 Українцїв (77%), українська Донщина з 40.000 кв. верст, 1,860.000 мешканцїв, з того 1,090.000 Українцїв (59%), і українська частина ставропільської ґубернїї: 19.000 кв. верст, з 600.000 мешканцїв, з того 480.000 Українцїв (80%).
"Одначе взята в основу урядова російська статистика має ряд основних помилок. Напр. з донських козаків нїодного не подано за Українця, хоч се відома річ, що долїшнї, себто полудневі донські козаки говорять по українськи. В ставропільській ґубернїї є, як каже Русов, не 37%, але 80% Українцїв, на Кубанщинї не 47%, тільки 60%, "російські" части населення в Таврії і в области Чорного моря тільки в маленькій частинцї російські, зрештою українські. То само треба сказати про населеннє области Тереку. Коли усунути всї ті недостачі урядової статистики й поширити українську національну територію також на ті части російської держави, де живуть "неофіціальні" Українці, дістанеть ся для національної території Українцїв у Росії 960.000 кв. верст з 50 мілїонами населення, з чого є 32 й пів мілїона Українцїв...
"Певно не скажемо неправди, коли будемо твердити, що між 50-ма мілїонами населення України є бодай 39 мілїонів (78%) Українцїв. Невзяту тут під увагу українську територію Австро-Угорщини обрахував автор на 85.000 кв. кільометрів з 6 міл. населення (в 1910 р.), з того 4 міл. (67%) Українцїв. Очевидно, автор не бере в рахубу Українцїв-римокатоликів.
[Вістник Союза визволення України]
01.07.1917