23 червня – день, якого, без перебільшення, протягом року чекали усі любителі джазу в нашій країні. Хоча, напевне, уже не тільки любителі джазу і, мабуть, уже не тільки в Україні. Утім, можна сказати просто: 23 червня почався Альфа Джаз Фест 2017.
Фото: Сергій Дунда і Микола Веприк / Громадське. Культура
Кожного року львівський джазовий фестиваль наче підіймається на нову сходинку, перевершуючи себе. І хоч кожного року здається, що досягнуто межу – так було і торік, – але знову вже перший погляд на програму цьогорічного фестивалю змушує шаленіти від захвату. П’ять днів джазового свята, п’ять днів музики світового рівня. Це ще не марафон, але, можливо, натяк, навіть замах на марафон, однозначно – мрія про марафон.
Цьогорічний Альфа Джаз відрізняється від попередніх не тільки п’ятиденним форматом, але й ще однією важливою, а як на мене – надважливою новиною. Нарешті розклад фестивалю дозволяє – принаймні, теоретично, якщо виявити певну моторність – побачити і почути все, або, скажімо, все, що хочеться побачити і почути. Концерти на відкритій сцені на площі Ринок та на головній сцені ім. Едді Рознера (у парку ім. Б. Хмельницького) йтимуть послідовно, а не з накладкою, позаяк неминучість певних втрат через одночасність концертів досі була єдиною прикрістю, пов’язаною з фестивалем. Отже, цього разу без втрат. Принаймні ніхто не заважає спробувати влаштувати собі приватний марафон і зібрати всі враження з майже тридцяти концертів фестивалю.
Утім, вже перший день, який відкрила на площі Ринок добре відома українська вокальна група Men Sound (майже рімейк Альфа Джазу 2012 року, але без «Піккардійської терції»), подарував три нових і цікавих знайомства.
По-перше, це тріо польської бас-гітаристки Кінги Глик (Kinga Glyk Trio). Молода музикантка вже встигла заслужити міцну репутацію в Польщі і, мабуть, не збирається обмежуватися. Бас-гітара поки що, звичайно, чоловічий інструмент, але судячи з записів декількох версій Donna Lee, Кінга явно обрала своїм світочем і орієнтиром Жако Пасторіуса. Водночас у звучанні її тріо та квартету чутно інколи ритми і настрої, що нагадують групу Пета Метіні. І хоч Кінга є лідером і обличчям тріо, її партнери – потужні музиканти і, здається, змогли здивувати публіку.
І дві новини дня на головній сцені. До цього року виступали лише українські оркестри: київський біг-бенд Дениса Аду та п/у Любомира Лищука. І от вперше серед хедлайнерів фестивалю – американський біг-бенд Гордона Гудвіна з цікавою назвою Gordon Goodwin’s Big Fat Band, яка пояснюється наявністю 18 музикантів у складі замість звичайних 16. Оркестр, створений композитором, аранжувальником, піаністом, саксофоністом Гордоном Гудвіном у 2000 році, зажив слави одного з найбільш універсальних. У його репертуарі свінг, фанк, музика для кіно, джазові версії симфонічної та камерної музики. Як каже бенд-лідер, він намагається стояти однією ногою у старій школі і другою – в новій.
Конча Буйка (Concha Buika) – мабуть, нове ім’я для переважної більшості української джазової публіки, яка чи не вперше почує представницю іспанської джазової сцени і «джаз іспанською». Хоч основна складова її мистецтва пов’язана з традиціями фламенко, однак Буйка має також тонку ліричну вдачу, цікаво співає блюз, а втім, не цурається й популярної музики. Її сиплий голос скрізь дає відчути драматизм і темперамент, який важко приховати і який важко не оцінити.
А від нині, з другого дня фестивалю включається третя сцена біля палацу Потоцьких, і вихор фестивалю закрутиться на повну потужність, хоча, звісно, головна увага все одно прикута до хедлайнерів.
Головна сцена представить знайомців українських любителів джазу.
Вдруге на фестивалі (і втретє на Україні) – ізраїльський контрабасист Авішаї Коен, один із найвідоміших на сьогодні басистів світу, але цього разу у супроводі симфонічного оркестру INSO-Львів. Безперечна інтрига. Yellowjackets – фьюжн-группа, вже майже легендарна, також не вперше на Україні, але вперше на фестивалі.
Третій, четвертий і п’ятий дні фестивалю – це час зірок і просто легенд.
Співачка Чайна Мозес (China Moses), дочка славетної Ді Ді Бріджуотер (що вже виступала на сцені Альфа Джазу три роки тому), володіє багатьма стилями, хоча, здається, надає перевагу блюзовій манері і за експресивністю, ба навіть екстатичністю стилю не поступається своїй знаменитій матері. Утім, українська публіка ввечері 25 червня матиме нагоду пошукати відмінності між матір’ю і донькою. А кому нецікаво займатися порівняннями – просто матиме змогу відчути вибуховий темперамент виконавиці і віддатися її потужному і багатоманітному чуттю ритму.
Два роки тому одним із хедлайнерів фестивалю став видатний кубинський саксофоніст, колишній член легендарної групи Irakere Пакіто де Рівера. Минулого року на фестиваль завітав ще один славетний кубинець, трубач Артуро Сандоваль. Для повноти картини, так би мовити, не вистачало третього члена цієї знаменитої групи. І от Чучо Вальдес – на фестивалі, і серед тих, кого називають живими легендами джазу і хто цього року виступатимуть у Львові, цього видатного, надзвичайного піаніста абсолютна більшість гостей фестивалю чутимуть наживо вперше.
В один вечір виступатимуть на головній сцені один із найвідоміших на сьогодні джазових вокалістів світу Грегорі Портер та Гербі Генкок. І хоча, імовірно, більшість аудиторії Альфа Джаз Фесту пам’ятають, що Генкок лише два роки тому виступав перед гостями фестивалю, одначе Генкока багато не буває. Генкок – абсолютно невід’ємна частина історії джазу, і водночас один найгнучкіших, найбільш універсальних і, мабуть, найвпливовіший джазмен сучасності. Утім, як і його товариш, партнер, хедлайнер п’ятого дня – славетний Чік Коріа, що привіз зірковий склад свого «Електричного бенду»: Ерік Марієнтал, Френк Гамбейл, Джон Патітуччі, Дейв Векл.
Разом з бендом Чіка Корії фестиваль закриватиме міжнародне тріо зірок європейського джазу Mare Nostrum у складі французького акордеоніста Рішара Гальяно, італійського трубача Паоло Фресу і шведського піаніста Яна Лундгрена.
А ще – ми знову почуємо збірну українських джазових музикантів, деякі з яких уже вийшли на міжнародну орбіту: квартет Тамари Лукашевої, квінтет Наталії Лєбєдєвої, гурт Dislocados разом з американським тромбоністом Джіммі Бошем, блюз від квартету Костянтина Колісниченко, інтелектуальний джаз від квартету Ігоря Осипова, мейнстрім від квартету Руслана Єгорова.
Серед зарубіжних гостей: швейцарська група Керіла Бейкера, класичне фортепіанне тріо Ремі Паносьєна з Франції, сучасний джаз від лейблу Criss Cross, швейцарська скрипалька Іліан Канісарес, бенд американського блюзмена Дейва Філдза, фьюжн-група турецького саксофоніста Ільхана Ерсахіна, люксембургського гітариста Грега Ламі, британський фьюжн від квартету Get the Bessing, експерименти з поєднанням джазу та електронної музики від австрійського квартету Kompost 3.
І, справді, поклавши руку на серце, немає такого концерту у програмі, який дозволив би себе проігнорувати – хоч, звісно, не всього чекаєш з однаковим нетерпінням. Так, деякі музиканти вже не вперше з’являться на сценах фестивалю (або на сценах українських фестивалів), зокрема і на головній – але ж які музиканті! Та й саме поєднання знайомого, непередбачувана мозаїка вражень, чи не обіцяють оновленого сприйняття навіть вже відомих виконавців?
24.06.2017