Не бійсь ножа, а бійся вилки: один удар – чотири дірки. Дитяча така приказка, та в наших найвищих політичних колах, виявляється, вона й досі актуальна. Наприкінці минулого тижня в парламенті, саме тоді, коли виникла нова загроза його блокування, сталася одна дрібна і ніким до пуття не проаналізована подія. А ця подія, тим часом, зробила одразу 4 дірки в без того не надто щільній аурі опозиційних сил.
Йдеться про той випадок, коли Арсеній Яценюк у розпалі голосувань вскочив на трибуну й продемонстрував два «фотофакти», що, з його слів, засвідчували неособисте голосування депутатів з ворожого табору. На «фотофактах», які згодом потрапили в усі телевізійні й інтернет-новини, було видно, як рука народного депутата з фракції Партії реґіонів Володимира Медяника тягнеться до кнопки за сусіднім пультом, на якому висить табличка з прізвищем Олега Канівця. Так само зафіксовано наміри Руслана Скарбовійчука з Компартії проголосувати замість Ірини Спіріної, а комуністки Лариси Байдюк — замісь комуніста Омеляна Парубка.
Два останні випадки пропустимо навмисно, бо там свої голосували за своїх, а на випадку з «реґіоналом» Медяником і позафракційним Канівцем, переконані, треба зупинитися детально. Це ж бо майже сенсація: Олег Канівець, який написав заяву про незгоду з внутрішньою політикою керівництва ОО «Батьківщина» й демонстративно вийшов з її парламентської фракції, публічно засвітився як продажна «тушка», бо тупо здав свою картку для голосувань у системі Рада представникам провладної більшості.
Так от, відбілювати репутацію Канівця — не наше завдання. Бо якщо і повірити в його арґументацію при виході з опозиційної фракції, то треба визнати, що момент для такого серйозного кроку він вибрав украй невдало. Нагадаймо, що про вихід з «Батьківщини» Олег Канівець заявив вранці того дня, коли Партія реґіонів провела так зване «виїздне засідання» Верховної Ради. Ситуація тоді була напружена, і пояснення «допекло, накипіло» тут «не канає» — це ж не природна нужда, можна було кілька днів й зачекати…
Мабуть, такі самі думки крутилися і в голові Арсенія Яценюка, який, отримавши на руки «фотофакт» з доказами «тушкування» Канівця, стрімголов кинувся їх оприлюднювати до трибуни. А тим часом насторожити лідера опозиції мали б дві речі: по-перше, результати поіменного голосування, по-друге, фізичне розташування депутатського пульту опозиційного Канівця серед пультів депутатів з Партії реґіонів.
Отже, Яценюк заявив, що з порушенням норми особистого голосування пройшли два законопроекти: євроінтеґраційний за номером 2802 та № 0011 про ратифікацію угоди щодо СНД. Але оприлюднені на сайті Верховної Ради результати поіменного голосування засвідчують, що в обох випадках Канівець волевиявився солідарно з опозиційними фракціями. Нащо тоді «реґіонали» відбирали у нього картку – це перше і, як на наш погляд, логічне питання.
Питання друге полягає в тому, в який спосіб пульт Олега Канівця опинився біля пульта Володимира Медяника (або як Володимир Медяник опинився біля пульта Олега Канівця)?
Схема розсадження народних депутатів у сесійній залі виглядає так, що Канівець сидить у лівому крилі зали в самому «серці» опозиційної фракції між депутатами Пазиняком та Хмілем. Натомість Медяник фізично — в оточені колеґи-«реґіонала» Кунченка та позафракційного Павла Балоги, і це праве крило сесійної зали.
Михайло Хміль підтвердив «Z» перманентну присутність свого сусіда Канівця за своїм робочим місцем. Щобільше, розповів, як Олег Канівець бігав в «реґіональну» частину зали «зривати якусь табличку». «Про провокацію мені сказав колеґа-опозиціонер з фракції УДАР Павло Різаненко. Він повідомив, що наклейку з моїм прізвищем причепили на місці Павла Балоги. Я відразу пішов на те місце і зірвав цю наклейку», — заявив, зрештою, сам Олег Канівець. Та було уже пізно: позафракційний депутат потрапив у ситуацію того ксьондза, якій мусив доводити, що його донька не курва, хоч ясно, що ніякої доньки не мав.
Отже, що відбулося: доки Олег Канівець мирно сидів на своєму місці, табличку з його прізвищем причепили до пульта в «реґіональній» частині зали і дали команду комусь із «ложі преси», розміщеної на балконі над залою, зафіксувати момент голосування Медяником «за себе і того хлопця» на фотокамеру. Передати видрукований «фотофакт» в руки керівника опозиційної «Батьківщини» — справа техніки.
Можемо собі тільки уявити, як по-дитячому щиро тішилися синьо-білі витівники, коли спостерігали за виступом «Сєні» (Арсеній Яценюк), який емоційно розмахував «фотофактами», що їх до свого розпорядження отримала фракція «Батьківщина».
Підставили Канівця? Та кому він треба?! Дитячі розваги? Теж неправда! Погляньмо, що від цього «розважання» залишилося в сухому залишку:
Опозиція заходилася знову і вкотре блокувати трибуну ВРУ. «Реґіоналам» це, очевидно, вигідно. Адже вони вже знають, і як налаштувати виборця проти опозиційного деструктиву, і як, в разі доконечної потреби, прийняти закони поза межами будівлі ВРУ.
Оскільки заяву Арсенія Яценюка розтиражували безліч ЗМІ, громадськість довідалася, що один з «вихідців» з ОО «Батьківщина» таки став «тушкою». Висновок: опозиціонерів можна купити.
Слово не горобець. Арсеній Петрович з трибуни наговорив зайвого на адресу умовно "своїх". Тепер шлях до примирення всередині опозиції ще більше ускладнений. Висновок: опозиціонери не однорідні й пересварені;
Канівець — креатура впливового Анатолія Гриценка, який двічі (перед виборами і після виходу з фракції) поручився за свого протеже. Конфлікт керівництво «Батьківщини» vs Гриценко поглиблюється, визріває загроза офіційного відходу Гриценка від ОО «Батьківщина». І це підтвердить попередній висновок;
Мусимо також зауважити ще дві речі. Перша — в очах тих, хто «просік» витівку «реґіоналів», Арсеній Яценюк (і вся опозиція, разом узявши) виглядають кошенятами, яких, як казав Чечетов, легко «розвести». Друга — навіть якби «реґіоналів» впіймали за руку (а не «повелися» на їхню дрібну, але, як бачимо досить ефективну, гру), вони б не програли. Такий трюк — добра для них нагода продемонструвати недолугість встановленого опозицією контролю над персональним\неперсональним голосуванням.
Отже, мораль цієї байки проста. Залишилося тільки, аби до неї прислухалися ті, кому вона адресована. Слава Україні!
26.04.2013