від давна вже дуже недугувала, а тепер, небога, так небезпечно захоріла, що єсли не зявить ся сам пан "фізик", не переведе старанної діяґнози і не запише їй доброї рецепти, — то, їй Богу, не знаємо, як оно з нею скінчить ся!
Дуже зле було й доси з автономією в повітї городецкім, коли недавні нові вибори до ради повітової мусїли відбуватись в курії сельскій під окликом тої друкованої відозви начальників громадских, котру ми свого часу подали були в "Дѣлї". Як відомо, при виборах ліста видїлу повітового перепала з соромом, а ліста т. зв. "хлопска" побідила знаменитою більшостію голосів. Тая-ж побідоносна ліста містила в собі одного интеліґентного чоловіка — п. Дениса Герасимовича, начальника суду з Янова — 11 селян, помежи котрими єсть чимало людей і розумних і цїлим серцем бажаючих добра повіта.
По виборах з курії сельских громад наступили вибори з курій міскої і більшої посїлости — і обі тії курії вибрали як найгірше, бачить ся умисне старались вибирати собі представителїв не найвідповіднїйших і найлучших, бо й цїль була видима: не щоби мати добру раду, але аби мати так зложену раду, котра би вибрала доконче одного молодого панка — Незабитовского — презесом.
Навіть межи совістнїйшими і здоровійше мислячими Поляками в повітї визвав такій поступок велике обуренє і ми вже мали нагоду читати прилюдне виявленє того обуреня в однім польскім дневнику. Именно в Gazet-ї Narodow-ій [в н-рі 50 з 27 лютого с. р.] дописуватель з Городка так писав в тій справі:
"Про вибраних пять членів з міст не можемо сказати того, що кажемо про більшість селян, вибраних з курії сельскої, то єсть, що они мають власне достоїньство і охітно підопруть справедливу справу. Члени вибрані з міст підпирають з цїлим сервілізмом династичні забаганки одної одиницї, призвичаєні до слїпого послуху для неї, бо тілько їй мають дякувати за високі свої становища в радї міскій. Ті панове, бачучи, що мале их число не потрафить уконституувати ради, вяже ся в ліґу, придбає до спілки одного дїдича-аґітатора і ну-ж переводити вибори з ґрупи більшої посїлости! Отже усунено з ради більшостію одного голосу пп. Яна Бертемиліяна Браєра, властителя товариства господарского, бар. Адольфа Бруницкого, [і других], а натомість вибрано пп. Стан. Аґотовича, котрий продав своє село Зашковичі і переносить ся з повіта, Фр. Бобовского аґента краківского товариства убезпечень, Станека властителя Вишеньки, Копецкого, властителя Рокитна, Стан. Незабитовского властителя Угерець, Мих. Еве, кольовіста і адміністратора маєтку своєї жінки, Іогана Кінці і Августа Кінці, кольоністів з Криницї і о. Мих. Кульматицкого руского пароха з Городка.
"По виборах — пише дальше кореспондент в Gazet-ї Narodow-ій — назначено день 10 лютого на уконституованє ради. Зїхались майже всї і зібрали ся в сали ради повітової. По привитанях наступила веріфікація виборів? Одного члена з ґрупи малої посїлости виключено без причини більшостію одного голосу, хотяй сторона противна виказала докладно, що такій поступок єсть знасилуванєм истнуючих законів. Коли-ж почато роздавати картки до голосованя, попросив судья п. Герасимович о голос і в довгій а богатій змістом мові представив невластивости цїлої акції виборчої.
"Чого можна сподїватись мовив п. Герасимович в повітї і для повіта по такім складї ради, де зараз в зародї кинено, без застанови, кість незгоди?! З намислом поминено найжизненнїйші і найпригіднїйші сили, котрі добре служили повітови. Уложім, панове, лісту кандидатів инакше, — вибираймо найгіднїйших, а доперва з-посеред тих найгіднїйшого на маршалка. На жаль, мало єсть рад повітових в краю, котрі урядують як треба, — а рада така, яку ви, панове, намірюєте ввести в житє, була би унікатом в краю! Вірю, що вибори з малої посїлости могли бути користнїйші, коли-б вийшло було з неї більше людей интеліґентних, але вибори з міст представляють ся ще неґативнїйше, — місто, посїдаюче стілько сил, на-певно могло перевести вибір людей поважнїйших, — а вже вибори з більшої посїлости представляють ся найзлощастнїйше. Єсть конечна потреба для добра повіта і краю звернути з такої дороги, поки час, і змінити склад членів ради. А поки се не наступить, менша посїлість не може взяти участи в уконституованю ради."
"По такій промові п. Герасимович встав і попращав ся, а за ним встали і вийшли з салї також другі радні. В сали полишилось менше нїж 14 радних, отже за-для некомплєту уконституованє ради не могло відбути ся."
Отже з того представленя в Gazet-ї Narodow-ій — в орґанї польскім — видко, що опінія не тілько серед Русинів, але і серед здоровомислячих Поляків в повітї — єсть рішучо противна такому цинічному трактованю автономії. Се-ж уже скандал безграничний, щоби дві курії так перевели вибори, аби по совісти не було з кого вибрати видїлу!
Такій склад ради повітової може бути користний для деяких интересованих одиниць, але для маси народу в повітї користним бути не може, єсть просто нещастєм, бо такій видїл нїчого доброго не зробить, а драчі будуть, як були. Тож і не диво, що селяне і гіднїйші горожане обох народностей опирають ся лиху і не хотять допустити до уконституованя такої ради та до вибору маршалка.
На добрий спосіб то вже потім першім засїданю, скликанім за-для уконституованя, повині були всї члени ради прийти до пересвідченя, що тут єдиним виходом може бути розвязанє тої ради і нові вибори з всїх трех курій. Та ба! верховоди курій міскої і більшої посїлости того не хотять — очевидно боять ся нових виборів, щоби при них не пропали разом з теперішним кандидатом на маршалка — і ось як собі починають:
Ото скликують друге засїданє для уконституованя ради на день 29 н. ст. лютого. Ужили всїх способів, щоби довести до комплєту — та надармо! Золоті слова п. IV Герасимовича з дня 10 лютого не перегомонїли без слїду? На се друге засїданє не явив ся анї один радний з меншин посїлости, a кромі того і де-хто з радних з курій міскої та більшої посїлости Комплєту не було і рада знов не могла уконституоватись.
Ну, по сїй другій невдалій пробі уконституованя ради — на добрий спосіб повинен би вже хтось "з гори" вмішати ся в дїло, тим більше, що там на певне мусять бути докладно знані нинїшний стан в повітї городецкім і исторія тої славетної ново-вибраної ради. Ц. к. староство городецке мусить же прецїнь здавати справу зі всего, що там дїє ся; мусить же по правдї виказувати, яке невдоволенє, яке огірченє панує в цїлім повітї не тілько межи селяньством, але і серед интеліґенції міщаньскої, а навіть межи здорово-мислячими властителями більшої посїлости. Нїхто прецїнь не може байдужно глядїти на те, як молодий, недосвідчений чоловік, на маршалка повіта зовсїм нездібний, непрактикованими способами пресь на крісло презесівске, не оглядаючись на интереси повіта, особливо-ж на интереси мас люду, потребуючого розумного заступництва... Але "в горі" узнали, з якихсь мотивів, за відповідне против сеї городецкої ради повітової засади: Laissez faire laissez aller.
А між тим "сторонництво династичне" [як то в повітї городецкім зовуть тих, що форсують п. Незабитовского на маршалка], борючись під окликом "через одиницю і для одиницї" — постаралось о те, що [слухайте!] скликано для уконституованя ради трете засїданє на день 17 марта, уживши ще більше способів, аби стягнути комплєт радних. Але знов повторилась та сама исторія: коли по відкритю зборів розглянено ся по сали, не побачено анї одного представителя меншої посїлости. Почали ся пильні гляданя за тим "податливим" елєментом. Навіть знатнїйші личности, забувши на свою знатність, кинулись в закаулки міста — відшукати сховки тих на сю хвилю так дорогих для них колєґів. Та все на-дармо! І знов, по раз третій, не прийшло до уконституованя ради!
Здавалось-би, що таке вотум недовіря "по раз третій" уже спосібне опамятати хоч-би й коротко-глядячого чоловіка. Так нї-ж! Зачуваємо, що молодий кандидат династичний рішив ся ступати дальше на чолї своєї дружини, довірюючи своїй звіздї, а не хотячи зрозуміти: длячого повіт не хоче приняти єго услуг, які він жертвувати єму так дуже рад... Тож і можна мати надїю, що незабавом почуємо про четверте засїданє для уконституованя ради, потім може про пяте, шесте і т. д., доки Бог віку продовжить... А може і тероризованє селян докаже свого, — от уже одному з радних из сельскої курії відобрано посаду по тім, як став участником "страйку" в радї повітовій... Поживемо, побачимо...
Але поки що мусимо нинї кликнути: О, нещастна ти, мученице автономіє городецка! Які ти мусиш переносити тяжкі експеріменти на живім своїм тїлї! і нїхто не змилосердить ся та не скоротить твоїх мук!...
[Дѣло]
01.04.1892