Квантова фізика та гумор мають більше спільного, ніж здається на перший погляд. Адже те, що відбувається в мозку людини під час розуміння жартів, можна описати моделями та формулами квантової теорії. На цьому наголошують дві канадські дослідниці. Вони стверджують: гра слів спрацьовує лише тоді, коли має місце стан когнітивного нашарування, тобто якщо одночасно активуються два можливі значення слова.
Зображення: thinkstock
«Ноздрьов був у певному розумінні історичною людиною. На жодному зібранні, де він бував, не обходилося без історій», – цитата з роману «Мертві душі» Миколи Гоголя є типовим прикладом гумористичного висловлювання, утвореного на основі полісемії. Ми розуміємо жарт лише тоді, коли стає зрозуміло: «історичний» залежно від контексту має два значення, і спершу контекст повів нас хибним шляхом.
Але на думку Ліане Ґабори (Liane Gabora) та її колеги Крісті Кітто (Kristy Kitto) з Університету Британської Колумбії (Канада), за цим механізмом ховається щось більше, ніж обман. «Таке пояснення хоча й розкриває певні ознаки каламбуру, проте, на нашу думку, не може бути підґрунтям для створення точної моделі когнітивного стану людського розуму в той момент, коли відбувається розуміння жарту», – розповіла дослідниця.
Науковці припустили: ймовірно, унікальність гумористичної форми каламбуру можна буде краще пояснити за допомогою квантової фізики. Спочатку це здається дивним, адже гумор первинно є психологічним феноменом. Проте дослідниці виявили, що існують цікаві паралелі між гумором і квантовою фізикою – і реакцію на жарт можна описати тими ж формулами.
«Типовими для квантової фізики є зокрема феномени інтерференції, суперпозиції та заплутаності, – пояснюють Габора і Кітто. – Їхня непевність щодо результату зникає лише тоді, коли відбувається вимірювання і ці стани слабнуть».
Подібне відбувається і з каламбуром: двозначність поняття або фрази провокує у нашому мозку своєрідне нашарування сенсів. Цей когнітивний стан суперпозиції, на думку дослідниць, творить суттєву частину жарту: через те, що ми можемо сприймати два можливі значення одночасно, каламбур стає смішним.
Зрештою, одночасність поєднує можливі інтерпретації – як і в вимірюваннях квантової фізики. «Тобто кумедність каламбуру не є первинним елементом дійсності, що піддається об’єктивному вимірюванню. Натомість вона виникає в результаті взаємодії каламбуру, когнітивного стану слухачів і зовнішніх чинників, – пояснила Ґабора. – Це те, що робить квантовий формалізм прекрасним кандидатом для відображення гумору».
Skurril: Quantentheorie erklärt Wortwitz
Frontiers in Physics, 21.03.2017
Зреферувала Соломія Кривенко
28.03.2017