Ніл БАКЛІ та Роман ОЛЕАРЧИК

Нині в рубриці «Понеділкове інтерв’ю»  британське видання FT опублікувало розмову з головою Національного Бонку України Валерією Гонтарєвою. «Більшості керівників центральних банків країн світу не загрожує фізичне насильство за виконання ними своїх обов'язків. Але вони не працюють в Україні», – починають свою публікацію її автори Ніл БАКЛІ та Роман ОЛЕАРЧИК.

 

 

Спершу читачів ознайомлюють з історією питання: «Валерія Гонтарєва закрила 87 хворих банків, відколи Президент України Петро Порошенко попросив її очолити Національний банк через чотири місяці після перемоги демократичної революції у Києві 2014 року. Крім того, наприкінці минулого року вона націоналізувала ПриватБанк – найбільшого в Україні позичальника серед усіх фінустанов». Гонтарєва розповіла виданню, що в процесі цієї діяльності зіткнулася з «абсолютно неймовірним тиском» з боку впливових бізнес-груп.

 

«Я можу назвати це постійним залякуванням, – каже Валерія Гонтарєва. – З'явилася маса неправдивої інформації, маніпуляцій, а також зовсім огидні наклепи на мене особисто і на членів моєї команди у Національному банку».

 

Не один раз вона боялася за своє життя і здоров'я. «Один впливовий олігарх особисто погрожував мені фізичним насильством – навіть у цьому кабінеті», – заявляє Гонтарєва, жестом даючи знати, що йдеться про саме цю залу для зустрічей з високою стелею у головному будинку НБУ, збудованому в стилі північноіталійської готики.

 

«У відповідь на прохання журналістів назвати прізвище особи, що їй погрожувала, вона ввічливо хитає головою. Але за два роки і дев'ять місяців роботи на цій посаді Гонтарєва, 52-річний колишній інвестиційний банкір, записала на свій рахунок надзвичайні досягнення, – зазначають журналісти FT. – Такі партнери, як Міжнародний валютний фонд, вважають, що вона очистила один із найбільш корумпованих і ненадійних банківських секторів Європи. Перебуваючи під сильним тиском, вона сприяла стабілізації курсу національної валюти та встановленню макроекономічної стабільності у країні, валютні резерви якої були вкрай низькими у момент її вступу на цю посаду.

 

Гонтарєва провела переговори з МВФ та здійснила реформи, що мали ключове значення для початку реалізації програми підтримки України на суму $17,5 млрд. Крім того, вона скоротила штат власної організації з 12000 до 5000 працівників.

 

Вона зробила все це – та навіть більше – тоді, коли економіка України стрімко скорочувалася внаслідок російської анексії Криму й розпалювання Росією війни на сході країни».

 

У розмові з FT Валерія Гонтарєва жартує, що може вписати новий розділ до підручників про фінанси під назвою «Що робити з країною у стані війни, коли вже не можна вдавати далі, що все залишиться по-старому».

 

Автори видання пишуть, що Гонтарєву вважають однією з провідних реформаторів, які намагаються здійснити в Україні перехід від пострадянського до прозорішого європейського стилю управління. І все це – незважаючи на відсутність попереднього досвіду роботи у центральному банку.

 

Далі FT вдається до короткого переказу біографії голови НБУ. «Вона народилася у великому промисловому місті – Дніпропетровську, здобула дві освіти – технічну та економічну. Але після кілької років роботи інженером-конструктором Гонтарєва пішла працювати у сферу фінансів і врешті дійшла до важливих посад у дочірніх банках ING та Société Générale в Україні. Протягом семи років вона очолювала Investment Capital Ukraine, інвестиційний банк у Києві, клієнтом якого був Порошенко з його бізнес-імперією. У цей час вона, очевидно, й завоювала довіру майбутнього Президента.

 

Перші випробування на посаді голови НБУ прийшли дуже швидко. Коли у вересні 2014 року та знову в лютому 2015 року воєнні дії на сході України досягли значних масштабів, спричинивши стрімке падіння промислового виробництва, зазнала тиску гривня. Банк був змушений вжити, як каже Гонтарєва, «зовсім неймовірних, драконівських адміністративних заходів», встановиши жорсткі правила для купівлі та продажу іноземної валюти.

 

Дехто критикував ці заходи за надмірну суворість. Але голова НБУ каже, що лише завдяки цим суворим діям вдалося досягти стабілізації курсу національної валюти.

 

Очищення банківського сектору зайняло більше часу, хоча Гонтарєва стверджує, що досвід роботи у комерційних банках допоміг їй швидко зрозуміти масштаби проблеми».

 

Банки, які ліквідовані з часу вступу на посаду Валерії Гонтарєвої, вона поділила для FT на три категорії.

 

Двадцять із них, каже вона, були просто «машинами для відмивання грошей», в яких не було «ніяких активів чи пасивів» і їх використовували лише для того, щоби переказувати доходи, отримані незаконним шляхом – зазвичай за кордон. Друга група складалася з «банків-зомбі», у яких були «лише пасиви та ніяких активів».

 

Третя категорія – «олігархічні банки», ті, що належали олігархам, які навіть після постреволюційних перетворень в Україні досі домінують у бізнесі, політиці та медіях. Ці банки, за її словами, «збирали гроші з усіх можливих джерел – переважно з депозитів фізичних осіб – та інвестували все у власний бізнес олігархів».

 

Гонтарєва вважає, що в таких олігархів, схоже, не було навіть розуміння того, що ці депозити були чужими грішми: «Вони справді вважають, що вони, найбагатші люди у цій країні, могли поводитися так, неначе ці гроші належали їм».

 

Постреволюційний економічний спад в Україні, за її словами, продемонстрував, що деякі олігархічні банки працюють як «фінансові піраміди». Найбільшим із таких був ПриватБанк, на який припадала третина всіх депозитів фізичних осіб, націоналізований у грудні 2016 р. після того, як Національний банк знайшов дірку в $5,5 млрд у його балансі.

 

Тому журналістів британського видання не дивує, що Гонтарєва накликала на себе гнів олігархів. Вона каже їм, що колишні акціонери ПриватБанку, Ігор Коломойський і Геннадій Боголюбов, наполягали – стан їхнього банку не був аж таким поганим. А тепер вони звинувачують Гонтарєву в тому, що вона сприяла захопленню їхнього активу державою. Інший олігарх роздавав буклети на жовтневому засіданні МВФ у Вашингтоні, у яких її названо «загрозою економічній стабільності України».

 

Через зв'язки Гонтарєвої з компаніями Порошенка та російським банком її прізвище з'явилося у «Панамських документах», які торік оприлюднили розслідувачі-журналісти.

 

В інтерв'ю FT вона називає все «чорним піаром», організованим опонентами. Тому нікого не дивує те, що нещодавно Гонтарєва натякнула про свою можливу відставку після отримання Україною чергового траншу допомоги від МВФ. Вона розповідає друзям про виснаження, але відчуває, що свою місію виконала.

 

«Спочатку я не дуже хотіла прийняти цю пропозицію, але врешті-решт Президент переконав мене, і я справді подумала, що ця робота буде для мене особистим викликом – щось схоже на патріотичний порив».

 

Гонтарєва каже журналістам, що будь-який виклик можна подолати: «Якщо у вас є свій план, якщо у вас є команда, якщо ваша команда мотивована, а ви є лідером і знаєте, що треба зробити, тому що ви вже підготували детальний план дій. І якщо у вас немає ніяких сумнівів».

 

Публікацію Financial Times зреферував Д.Б.

 

27.03.2017