Львів, 17 березня.
Найважніша історична подія, що трапилася зараз таки після першої світової війни — це була східно-европейська революція, яка спалахнула 12 березня 1917 р. і охопила простір в 20,000.000 км2 та завертіла у свій вир понад 200 міліонів людей. Український народ був в цілому схвильований і захоплений хвилями цієї революції. Для українського народу ця революція була найбільшою історичною подією після революції 17-го століття за Хмельницького. В цій революції зломано до самого коріння суспільну систему, яка створилась була після громів 1648—1654 рр. Одною з найбільших причин цієї революції був жахливий економічний визиск трудових мас і політична неволя всього населення бувшої царської Росії. В Україні було навіть ще жахливіше, як у Росії. Цар і поміщики були тією клясою, що мала в своїх руках всю політичну владу, організовану як диктатуру — воєнну, політичну, господарську, релігійну і духову. Поміщики захопили в свої руки половину всієї землі, а селянство збилося на дрібних шматочках землі, напівобезземелене і змушене силою працювати запівдарма на поміщиків. По містах робітництво було прикуте до праці на багатіїв, без всякого права на боротьбу за кращу долю. Притім селянин і робітник були позбавлені просвіти. 70% українського народу навіть грамоти не знало!
Від років, від десяток років у підпіллі України і Росії діяли революціонери, які змагали до зміни нестерпного стану. Вони підривали існуючий режим; стали також одною з важних причин революції.
Революція змогла спалахнути підчас світової війни, коли "тюрма народів", Росія розхиталася на всі усюди, коли народ став питатися, за що воює і для кого воює.
Революція виникла у Петрограді. Виступили робітничі маси, а деякі військові частини прилучилися до нього — і за три дні перемога була по боці революції. 12 березня скасовано царський уряд. Державна Дума створила з себе і окремий комітет, який призначив нове, т. зв. Тимчасове правительство. На губернії і повіти, також на Україні, були призначені комісари. Рівночасно з підпілля створилися всюди по країні т. зв. громадські комітети і робітничі та військові ради. Ці комітети і рад, звичайно, не-українські, бо ними проводили не-українці. Отже — на Україні революційна влада зразу стала не-українською, російською. Це сталося тому, бо міста не були українські, а своєю більшістю були чужонаціональні.
Та представники українських політичних партій і гуртків вирішили якстій організувати постійний осередок, в якому розроблялась би програма українського руху і його тактика. Це і був початок Української Центральної Ради. Вона започаткувалася 19 березня, а вже 2 квітня була призначена перша українська маніфестація. Ця маніфестація з проф. Мих. Грушевським була першим оглядом українських сил. Подібні маніфестації відбулися по всіх містах України. Українство набирало на силі. Загриміла нова сурма по степах України, дух Шевченка одушевив міліони.
Дальший розвиток революції відомий. На півночі — у Петрограді уряд Керенського переймають незабаром большевики. Цар Микола II кінчить життя від куль. Большевики розганяють насильно соціялістів всіх відтінків. Вони ідуть війною в першій мірі, на Україну. Всупереч ідеям волі і визволення сунуть большевицькі орди півночі на Україну, щоб її знову поневолити, щоб знову замкнути її в новій "тюрмі народів".
Море крови і сльоз коштувала ця боротьба за Україну. Були і світлі, були і прикрі хвилини продовж цих революційних років. Большевики зайняли вкінці Україну, яка протестувала проти цієї окупації тисячами повстань.
22 роки нової "тюрми народів" з засланнями, виселенням і голодом, з розстрілом найкращих і найсвідоміших людей — ось жахливий шлях новітньої України.
Аж тепер підчас другої світової війни, завдяки перемогам німецької збройної сили, Україна звільнилася від большевизму.
Війна кипить дальше. Усі наші сили мусимо кинути на добуття остаточної перемоги і на загибіль нашим ворогам!
[Львівські вісті]
17.03.1942