Готовім ся!

Як тепер справи стоять, одиноким виходом з теперішної ситуациї в краєвій полїтицї явля­ють ся розвязанє сойму і переведенє нових виборів.
Правда, центровцї й автономісти, які біль­шість своїх мандатів здобули в східно галицьких округах куриї сїльських громад, отже в округах руських, і здобули їх не позисканєм довіря ви­борців, як се люблять голосити в сьвяточних хвилях, тільки славними на весь сьвіт т. зв. "польськими виборами", — як огню боять ся такої евентуальности, одначе иншого виходу не­ма. Або буде додержаний польсько -український компроміс,— або мусить бути розвязаний сойм. Tertium non datur. На додержанє компромісу мала надїя бо се значило би, що вшехпольсько-подоляцька ­епископська коалїция зовсїм скапітулювала, — отже мусимо бути приготовані на розвязанє сойму й нові вибори.
І до сього мусимо вже тепер гото­вити ся. Наші орґанїзациї повинні зараз взяти ся до працї і використати вже віль­ний час Великодних сьвят, щоби представити народови теперішну ситуацию і при­ готовити його до виборчої акциї.
Вже тепер мусимо показати, що весь наш нарід стоїть на тій полїтичній лїнїї, яку заняла його репрезентация : або додержанє компромісу або розвязанє сойму, — та що він на випадок розвязаня сойму готовий до виборчої боротьби за здобутє належних прав.
А жде нас боротьба важка і повна в наслідки. Буде се остання проба сил на основі дотеперішної виборчої ординациї, останнє зусилє, чи зуміємо ми здобути те, що є нашим правним станом посїданя, а що нам цїлу половину столїтя загарбувала східно-галицька шляхта, та сама шляхта, яка в тепері­шню хвилю виступила як найзавзятїйший ворог демократичної виборчої реформи, ворог призна­ня полїтичних прав не тільки нашому, але й польському народови.
Отсе мусить собі наш нарід добре усьвідо­мити, надходячі вибори мусять застати його вповнї приготованим.
Розумієть ся, приготовляючи ся до виборів, мусимо жадати від тих орґанів власти, які пере­водять вибори, щоби ті вибори були переведені безсторонно, так, як се запоручають за­кони, а не так, як се бувало доси.
Адже нїхто не повірить, що п. Цєнський, п. Козловський, п. Чарториський і як вони ще там називають ся, ті "репрезентанти руського народу", яких усю істоту виповнює одно почу­ванє: ненависть до тих, кого репрезентують, — вийшли послами з вільної волї виборцїв. Зре­штою в сїй справі маємо таке авторітетне сьві­доцтво, як нам. Бобжинського, який, заявляючи ся в соймовій комісиї за національним забезпе­ченєм мандатів, сказав, що мандати мусять бути забезпечені, бо инакше польські меншо­сти в округах з руською біль­шістю напирають на польську адмінїстрацию, щоби вона їм помогла здобути мандат на ру­ській більшости.
Отже мусимо домагатися від компетентних чинників, щоби ся виборча практика була при надходячих виборах усунена. В тій цїли переве­денє виборів повинно бути поручене такому шефови краєвого правительства, який давав би повну запоруку безсторонности, а при тім не був нїчим звязаний з усїми тими польськими елементами, які своєю полїтичною місиєю вважають здобуванє руських мандатів.
В сїй справі звертаємо ся також до тих польських партий, які заявляють, що стоять при компромісї і хотять промостити шлях до згоди між обома народами краю. На сїй основі думаємо, що маємо повне право, сподїватися, що вони всїми силами причинять ся до чистоти ви­борів. Сподїваємо ся, що як прихильники ви­борчої реформи повинні виступити проти того, щоби на руськім народї доконувано виборче насильство в користь елементів, які є стовпами найгіршої реакциї в краю і найзавзя­тїйшими ворогами демократичної виборчої ре­форми. Сподїємо ся, що як Поляки мати-муть вони в тім національний інтерес, щоби з поль­ського імени знято ту ганьбу, яку стягнула на нього своїм довголїтним панованєм шляхта, — ганьбу, що найбільші виборчі надужитя дістали марку "польських виборів". І вкінцї як прихиль­ники польсько української згоди вони, сподїва­ємо ся, покажуть д ї л о м, що хотять згоди з нашим народом, а не панованя над ним, і не тільки зречуть ся всякої спільности з тими, що хотїли би загарбати мандати, належні нашому народови, але й обернуть свій полїтичний вплив на те, щоби перешкодити тому загарбуваню руських мандатів.
Словом, від правительства домагаємо ся запоруки повної безсторонности й чистоти ви­борів; від польських партий, які голосять згоду з нашим народом, ждемо зірваня спільности з ворогами нашого народу в польськім полїтич­нім таборі.
Але передовсїм мусимо бути сильні. Сьвідомість, що наша справа справедлива, дає віру й запал, але побіду дає тільки сила. І сильні мусимо бути, коли нові вибори мають нам принести побіду, коли маємо в бу­дучности здобути таке становище в краю, щоби вороги нашого народу в польськім полїтичнім таборі стали безсильні супроти наших домагань.
Отже готовім ся, організуймо силу!