Коли б думати, що німецькій нації на тисячліття вистарчало б слави перемог на боєвищах, італійцям осягів у мистецтві — то нашими терпіннями з їх героїчним трагізмом подій ми могли б перевищити всі терпіння народів світу.
І так від початку нашої історї. Заєдно боротьба, — змаганя, непомірні, криваві. Не переводились вони віками, а все з азіятами Сходу. Валилися в румовища памятники культури, пропадали цінності вікових надбань, пустіли оселі — плодючі лани, заростали пралісами й бурянами.
"Та біда чайці небозі" — писав великий гетьман Мазепа — "що вивела чаєняток при битій дорозі". Біда! Бо — що тільки плуг перекований зі зброї заоре ниву, — насувають зі сходу нові все грізніші буруни, котиться страшна навала.
Були віки Троянові, були княжі часи блеску, козацької слави і пишного гетьманського барока, та все це мусіло обернутися внівець, стоптане копитами орди, розчавлене плюгавим личаком азіята, поки знову, з літами повертались, чи поприходили на уходи недобитки з Заходу, піднімаючи з руїн оселі, відроджуючи з попелищ нове життя. І так поруч терпінь і нищоти відростали знову ті безсмертні паростки на старому пні, бо коріння його було міцне й здорове.
І йшов цей змаг, трагічний, безконечний, залишаючи легенду і цю крилату пісню сумовиту. Тож що дивуватися, що вона молева. Цяж бо нута зберігала скарби наболілої душі, підсичувала віру у спротив. З болю родиться часом й запеклість, а з туги і чин.
Роковини Базару — героїчна, а заразом і трагічна смерть 359 борців за волю — це не єдина в нашій історії подія, що позначувала ці криваві шляхи визвольних змагань. Вона завершила лиш іще один з новіших етапів боротьби, який почався в Карпатах 1914 року почерез Ужок, Маківку, Лисоню, а закінчився — Києвом, Крутами й обидвами зимовими походами, що з них Базар був цим фіналє другого.
Опісля прийшло вже це найтрагічніше; ми його побачили — тепер після розвалу большевицької тюрми народів. Ці змагання з жидо-комуною коштували міліони жертв, привели до масового винищення, а навіть до людоїдства...
В історії записано, що був Базар. Роковини Базару святкуємо щороку і поруч Крут це один з пропамятних днів. Та історія Базару, ще досі не була обслідувана і з різних причин вимагає ще насвітлень. І саме тепер прийшов у решті час, повязати ці розгублені нитки. Обслідування Базару важне для нас хочаби й тому, що були там несподіванки, які так часто повторюються. Загалом тепер є змога зайнятися Базаром, а могила, висипана там на вічну память жертвам, повинна стократь перевищувати всі інші могили слави. — Щоби заєдно нагадувала не лише це большевицьке жахливе минуле, але була й тією осторогою перед небезпекою, що загрожує вічно зі Сходу...
