У Франківській галереї «Арт на мур» ТЦ «Бастіон» відкрилася виставка «Від А до Я» (точніше, від анархії до рок-н-роллу) Володимира Мулика, мабуть наймузичніша з персоналок художника. Його творчість (чи живописну, чи літературну) завжди пов’язували з музичними мотивами. Точніше, з роковими. «Володимир Мулик, переконаний пацифіст, old’овий гіппі. Поетика й патетика його картин, як на мене, цілком належать рок-н-ролу, принаймні, корені його творчості я зараховував би до класичної рок-культури разом із кроною», – класифікував його творчість Іздрик ще в далекому 1996-му.
Виставка працюватиме 15-28 квітня
З тих часів колекція фантасмагоричних персонажів, що населяють сюрреалістичний світ полотен художника, повільно, але впевнено поповнюється. У кожній роботі приховано чи винесено на поверхню різноманітні музичні алюзії, знаки, символи, логотипи. Або портрети зірок, чи героїв їх пісень. Втаємничений легко віднайде посили на Pink Floyd, Led Zeppelin, Rolling Stones, Beatles, Stix, Boston, Акваріум та ін.... Не обізнані, принаймні, побачать балерину, або барабанщицю, що теж мають до музики певне відношення.
Світ кумедних, але симпатичних персонажів твориться безсистемно, хаотично, він позбавлений чіткої ієрархії та логіки. Анархія – не політичні орієнтації чи заклики, а лейтмотив, творче кредо будь-якого, навіть дуже педантичного художника, еквівалент поняття свободи. А рок-н-ролл – авторська мова, через котру втілюються постулати свободи, образні рішення, власна естетика. Позбавлені традиційної краси герої в той же час не видаються потворними, а навпаки, своєю доброю іронією та легковажним гумором викликають подібні емоції в глядачів. Таких не зустрінеш в повсякденному житті, та всі вони когось нагадують, на когось схожі.... В такому колоритному світі цікаво жити.
«Внутрішньо зосереджений, майже "акваріумний " світ Муликових полотен має певний присмак ностальгії за тим, що іменується сецесійним терміном "легкості буття ". Гіппівський культ свободи, рокерський рух 1960-1970-их pp., англомовна мас-культура, репліки від Далі і до Воргола – все це імпульси для продукування власного фольклору. Маленькі герої-гомункулуси, ні на що не претендуючи, є учасниками єдиного, начебто сфільмованого потоку життя з його пафосними і смішними трагедіями, полюваннями, дуелями, брудершафтами, музикою і німотою. Живопис відзначається мажорною і насиченою колористикою», – зазначав мистецтвознавець Віктор Мельник. За легкістю і простотою композицій приховуються складні живописні прийоми – лесіровки, лакування в декілька шарів, гра фактур (малювання однієї картини триває 2-3 місяці). Незважаючи на часто строкатий контрастний колорит, зображені образи сповнені нотками туги і драматизму за тим, що безповоротно минає. Його автодидактична свобода і не скованість рамками будь-якої школи, течії чи стилю дозволяють вільно творити, а нам – споживати дитячу доброту і незаангажованість.
Яким би космополітичним не був світ придуманих образів Володимира Мулика, автор залишається послідовним і переконаним патріотом рідного Станіслава. В його інтернаціональних за змістом і формою роботах не віднайти буквальних краєвидів міста чи портретів його мешканців. Проте графіка та живопис, а також ще не опублікована проза автора – це те, за чим з часом можна буде вивчати genius loci, дух міста. Або ілюструвати читанки про «станіславський феномен». Твори Мулика з часом прикрашатимуть ратушу або кабінет мера. Звичайно, коли мерія матиме ратушу, а влада позбудеться зашореності заштампованої совкової естетики. Задля цього треба полюбити рок-н-ролл. Та своє місто.
Аerosmith
Bubblebeatles
Кeith
Saint Lui blues
16.04.2013