Який серіал буде наступним хітом сезону? Якби я міг таке передбачити зі стовідсотковою вірогідністю, мій шлях стовідсотково привів би мене у крісло директора з виробництва якогось там АМС, NBC чи НВО – найбільших гігантів найбільшого телевізійного ринку планети, американського. Отже, я скажу не про хітовість, а зосереджу вашу увагу на драматичності – і вкажу вам на ймовірну перлину серед моря посередності – серіал «Вода, що падає», перша серія якого виходить 13 жовтня на каналі USA Network.
Мандруючи дуже широкими хвилями телевізійного простору світу, легко загубитися і втратити орієнтири, настільки різноманітна продукція виробників телеконтенту. Важливо чітко тримати в голові, як компас, що саме ти хочеш знайти. Хоча відразу пояснити, якою має бути якість, форма, жанр чи тема, доволі важко. Лише на прикладах. На ідеалах. Першим серед перших називаєш «Пуститися берега». Поруч з ним стоятиме «Справжній детектив», «Картковий будинок» і «Фарго». Далі, флешбеком проводячи лінію спадкоємства, треба вшанувати класику на зразок «Клану Сопрано» і «Твін Піксу». Жанровість можна визначити історичним «Римом», комедійними «Косяками», містичним «Вигнанцем» і фантастичним «Простором» (зовсім уже сучасними). Поліцейські детективи, звісно, будуть британськими – «Лютер», «Рівер» і, скажімо, «Шерлок» (для масової аудиторії). А завершити означення форми продукту треба екстраординарними речами, що будуть нашим четвертим виміром, трансцендентним – «Утопією» та «Чорним дзеркалом». І в такому вигляді вже можна очікувати на розуміння. Тож коли ти шукаєш нове, попередньо означивши для всіх решта свої уподобання, ти захищаєш себе від можливого тицяння тобі в очі серіалів на кшталт «Якось у казці», «Агенти ЩИТ», «Флеш», «Стріла» чи «Очевидне» і «Надприродне».
У цих блуканнях ти шукатимеш радше продовження насолоди від уже відкритих світів, резонно сумніваючись у можливості віднайдення іншого і так само смачного. Третій сезон «Залишків» від НВО вийде взимку, «Десниця Бога» від Amazon – ще пізніше, а чи буде бодай продовження нещодавнього шедевру під назвою «Тою ніччю» – взагалі невідомо. Тож коли перебуваєш у такому запаморочливому стані ломки телемана, залежного від оригінальності форми і драматургії матеріалу, ледве чи не очевидним виглядає вибір саме «Води, що падає».
Фактично від перших кадрів відбувається чітке визначення цільової аудиторії. В закадровому тексті йдеться про сни, що перетинаються з реальністю, і згадується слово «вибраний». Це пряме посилання на «Матрицю», фільм, який на початку 2000-х безповоротно змінив формальний і тематичний підхід до створення кіно. І породив свою масову аудиторію, своїх прихильників ідеї неоднозначності нашого існування на цій планеті. Цим людям мало розуміти систему людина → Бог, їм треба знати і абсорбувати все те, що відбувається всередині системи, між приземленим дарвінізмом і звеличеним Ісусом Христом. Ці люди розуміють невипадковість збігів. І, не в змозі пояснити їх, але відчуваючи їх значущість, хапаються за подібне до «Води, що падає», як за однодумця серед ворогів. Очевидно, це гра на вимогу, задля насолоди хворих-на-подібну-насолоду. Але ми згодні з нею; бо очевидно хворі. Як у Гейне – «Ви наяву не раз мене дурили, та все ж і в сні я вірю вам охоче».
За сюжетом у «Воді…» є три головних героя – поліцейський, фотограф і охоронець. Всі вони, мов екстрасенси, відчувають більше за інших, всі бачать дивні сни, і у всіх трьох сни перетинаються з реальністю кожного, так чи так штовхаючи один до одного… Перший погляд на сюжет може засмутити прозорістю та невибагливістю – мовляв, таке вже було, і доволі часто зустрічається й зараз. Однак, як пам’ятаємо, лише одне СЛОВО створило ВСЕ. За простотою побаченого спершу криється складний і справжній світ. Тут на звичну форму привітання-запитання «Як ти?» не відповідають звичним «Нормально», а кажуть як є – «Жахливо», якщо насправді жахливо.Тут є «повітря» в кадрі, є час подумати і поспостерігати, і герої не теревенять без кінця. Тут герої прокидаються, кохаються, їдять, працюють і бачать сни – все це і складає світ серіалу, робить персонажів повноцінними героями з їх власними, непідробними життями, з їх перемогами та проблемами, які одночасно є наріжними камінчиками структури сюжету.
Мати поліцейського знаходиться в катотонічному стані, а він все одно турбується про неї, приносить масажер для ніг, гладить її і говорить з нею. Фотограф бачить уві сні свого сина, якого у неї немає, хоч вона вірить у протилежне. Охоронець любить дівчину, та її хтось викрав, чи то йому наснилося… І кожний елемент поєднаний водою: масажер для ніг – водяний, сни фотографині про сина супроводжуються потоками води, а в напівреальності охоронця йде дощ. А ще тут герої та їх сновидіння поєднані кольорами…
Втрата як основа драми, переплетення сюжетних ліній як структурний прийом. І над усім парує ледь чутна музика – електронний ембієнт, ненав’язливі звуки, але як точно вони окреслюють тужливий і містичний настрій, відчуття, що має щось статися. А у фіналі перебирання струн електрогітари під постійний ритм основного барабану – як у фіналі «Бійцівського клубу», коли падають хмарочоси...
Це драйв! Це укол чистого адреналіну в зону задоволень і фантазій, це нестримний герць танцю зі стрибанням навколо багаття розмальованих червоними смугами воїнів під бойовий ритм там-таму, і завірюха іскор у нічному небі та в твоїх очах...
Важливо і знаково: «Воду, що падає» було зроблено для того самого каналу, що минулого року випустив серіал-відкриття «Пан Робот». Його успіх на Американській телевізійній нагороді «Еммі» та у глядачів штовхає канал на нові звитяги у створенні оригінального контенту, і канал не хоче обмежуватися лишень одним своїм суперуспішним продуктом, комедійно-драматичними «Форс-мажорами» про юридично-адвокатські війни. Рімейк мексиканської кримінальної саги «Королева півдня» пішов не так вже й «на ура» (на максимумі його дивилося 1,32 мільйонів глядачів, і для США це не фонтан). А науково-фантастична «Колонія» від початку була розрахована на вузький сегмент любителів жанру. Тобто «Вода, що падає» орієнтовно робилася з розрахунку на звання нового хедлайнера каналу. Щоб це було реальним, зібрали важку артилерію у вигляді сценаристів та продюсерів. Зокрема, однією з шоураннерок стала знаменита Гейл Енн Херд, продюсерка перших 5 фільмів Джеймса Кемерона, і, що важливіше, продюсерка нещодавніх суперуспішних «Ходячих мерців» та їх спін-офу «Бійтеся ходячих мерців». До неї додали вправного Генрі Бромелля, що писав сценарії для «Братерства», «Рубікону» і «Батьківщини»: нажаль, на моменті роботи над «Водою, що падає», він помер від серцевого нападу. Йому було 65-ть. Але його роботу підхопив Блек Мастерс, сценарист фільму «Два стволи» та серіалів «Братерство» та «Закон і порядок: Лос-Анджелес».
Серед режисерів «Води…» фігурують три знакові для серіального і великого кіно постаті. Іспанець Хуан Карлос Фреснаділльйо стояв за вражаючими «28 тижнями потому». Джек Бендер працював на вже класичних «Клані Сопрано» і «Lost», і на сучасних «Під куполом» і «Грі престолів». А Гай Ферланд взагалі – один з найвідоміших і затребуваних серіальних режисерів сучасності; в його послужному списку близько 60 назв, серед яких є і «Доктор Хауз», і «Щит», і «Менталіст», і «Сини анархії» з «Реєм Донованом», «Шабайголовою» і «Штамом» на купу.
У головних ролях зірок немає, але всі – харизматичні, що важливіше. Чорношкірого англійця Девіда Ажала (він грає охоронця) глядач може пам’ятати за британським серіалом «Беовульф» чи американським фільмом «Піднесення Юпітер». Француженка Лізі Брошар (фотографиня) грала в перших сезонах «Американської історії жахів» та «Штамі». Найбільший стаж роботи – у американця корейського походження Вілла Юн Лі (поліцейський) – в 2005-му він грав в «Електрі», потім в «Згадати все» і в «Росомасі», а нещодавно в серіалах «Справжня кров» і «Поліція Гаваїв».
Загалом у першому сезоні 8 серій із хронометражем кожної в 60 хвилин. Тривати він буде до 1 грудня. Тож про ймовірний другий сезон, і загалом майбутнє цього міжнародного проекту, йтиметься на початку 2017 року. Згадуючи, як багато було закрито чудових серіалів, тримаємо кулаки стиснутими – нехай вода собі падає далі.
13.10.2016