Русини в дорозї до Праги.

 

Після телєґрам, які ми одержуємо, витають Чехи нашого "Бояна" і взагалї гостей руских дуже сердечно.

 

Вчера [в недїлю] раненько на двірци в Пардубицях повитали Русинів депутації товариств "Сокола", "Доброслава" і циклістів під проводом п. Франт. Ржегоржа. Женщини наші надягли тут стрій народний.

 

По 7-ій годинї на стації в Кралевім-градци [Königgrätz] повитали Русині відпоручники ради повітової, міскої ради, жіночого видїлу Ustredne Matice skolske і депутації всїх товариств з прапорами. По взаїмнім представленю всї вїхали в місто. Доми були украшені.

 

О 8-ій годинї виїхали наші через село Стєжери, де оглянули все цїкаве і були почастовані ческими колачами, до Градека на оглядини замку ґр. Гарраха. Тут був поставлений ґрафом буфет для гостей.

 

По полудни виїхали до Неханич. Тут була брама тріюмфальна. Наших повитали "соколи", депутації громадскі з околицї і десятки товариств, женщини і дїти з цвітами, музика... На Горцї відбув ся обід. Велика гостинність всюда.

 

По обідї виїхали наші до Садової, а з відтам удались на Хлюм (памятний з війни в 1866 р. — тут лилась кров також руских вояків).

 

По поворотї під вечер до Кралевого-градця розібрали наших родини ческі в гостину по домах а опісля відбула ся в честь гостей спільна вечеря при музицї.

 

Сегодня (в понедїлок) о 8-ій годинї в Кралевім-градци руске богослуженє за вояків-Русинів, погибших в 1866 роцї на земли ческій в війнї з Прусами.

 

По богослуженю розгляд міста.

 

О годинї 11½ обід по домах родин ческих.

 

О годинї 1½ виїзд з двірця до Праги.

 

(О 6-ій годинї вечером поїзд стане в Празї.)

 

В четвер в ческім театрі в Празї буде дане — як заповідають ческі дневники — представленє в честь Русинів і на тІм представленю виступить "Боян".

 

Илюстрований ческій тиждневник Svetozor помістивь статью п. Фр. Ржегоржа "Rusini k nam" і дуже вдачний портрет голови "Бояна" проф. Володимира Шухевича, а кралево-градецкій Ratibor помістив на вступі числа нашу пісню "Мир вам братя" і письмо о. Ант. Замечника з Неханич, в котрім він описує свою гостину серед Русинів галицких.

 

[Дѣло, 20.07.1891]

 

Після одержаних письм і телєґрам подаємо дальші вісти з поїздки Русинів до Праги.

 

З Одерберґа одержали ми письмо з 18 липня з години 9½ вечером:

 

"Їдемо вже цїлу ніч і цїлий день, тож не диво, що всї дуже утомлені, хоч, розумієсь, всї кріпимось радостію будучої гостини серед братів-Чехів.

 

"Виїхавши зі Львова стрітили ми в Стрию на двірци тьму народу, що повитав нас дуже сердечно. "Боян" відспівав три пісни і ми поїхали дальше, пращані Стриянами.

 

"Спаня не було — раз, що маю місця, а по друге — що на стаціях всїдали нові гостї. О 4-ій годинї рано пили ми в Загірю каву, а […] потім поїзд пігнав. Перед Камінкою тунель. Околиця дуже гарна. Від Нового-Санч їде 160 Русинів і Русинок. На більших стаціях, отже і в Новім-Санчи хор "Бояна" співав рускі піснї. О годинї 2½ зїли ми в Сухій росіл, а о 3½ обід в Живци. Все вже було готове на столах, то ми просто з ваґонів за столи. Від Санча дощ ллє як з коновки. В Одерберґ година відпочинку. Тут уже стрічаємо Чехів, котрі тїшать ся нашою гостиною і нашим "Боянисткам" подають рожі..."

 

З Кралевого-Градця одержали ми вчера вечером телеґраму:

 

"Через весь день на привіт наших великій здвиг ческого народу. Вечірний бенкет в недїлю випав славно, поминальне богослуженє в церкві св. Духа величаво. Відїздимо до Праги пращані з ентузіязмом масами народу ческого."

 

З Праги телєґрафують нам сегодня:

 

"Вчера вечером прибули ми з Кралевого-градця до Праги на двірець державних зелїзниць. Перед двірцем дожидали нас тисячі народу і по приїздї повитали нас грімкими окликами. Депутація женщин вручила нашим букети. В имени репрезентації міста Праги повитав нас д-р Грдличка а потім другій Чех в имени комітету вистави. Відповів проф. Вол. Шухевич заявленєм, що ми привозимо для Чехів поздоровленє від цїлого народу руского. Підчас походу в місто при співі пісень ческих нарід витав Русинів грімкими окликами.

 

"Сегодня [ві второк] о годинї 10-ій удались ми на виставу. В головнім павільонї повитав нас промовою презес комітету вистави Ян [Jahn]. Проф. В. Шухевич відповів по чески. Музика заграла арії наших пісень народних. Всюди незвичайна величавість."

 

[Дѣло, 21.07.1891]

 

Про гостину Русинів в Кралевім-градци пише нам п. Н. В.:

 

"Від Славян взагалї нам Русинам доводилось заживати в исторії нашій небогато щирої а тим менше тревалої взаїмности та любови. Приняті Чехами зараз на граници их королївства з щиростію і отвертими раменами, ми тим більше і тим глубше змогли відчути те добро, яке могло би зродитись, наколи б Славяне змогли витворити у себе пожелану лучшою их частію людей взаїмність і у всїх дїлах та взаєминах з собою лиш нею правились. От така мисль мусїла зродитись у кождого з участників прогульки Русинів галицких до Праги на виставу ческу. Подумати над сею мислію і витягнути з неї всякі вислїдки, лишаю читателеви, а сам бодай по коротко хочу Вам начеркнути, як нам їде ся в Прагу і з чим ми доси стрінулись.

 

Зі Львова до Живця, зелїзницею державною, їхали ми через ніч з 17 на 18 липня і в Живци станули о 3-ій годинї з-полудня 18 липня. Їхалось нам весело. На кождій стації всїдали нові участники прогульки, всюди звенїла бодай кілька хвиль руска піснь, всюди слухано єї з повним занятєм. В Живци стрінулись ми з нашими рускими заточниками "на Мазурах" і ті провели нас аж на границю Шлеска. Яка була та стріча, всяке руске серце догадає ся. Они витали нас з слезою в очех, а ми заспівали в их честь дві піснї: піснь невільників турецких "Закувала та сива зазуля" і про "Красну зорю". При словах: "Гей як зачули турецкі салтани" і т. д. — плач наших заточників, що раді би в "новій ері" злинути до своєї рідної землї, та як заспівано, що "салтани ті", почувши плач невільників, "велїли ще гірше кувати кайдани", — то душа краялась на вид братів наших, що доси ще мусять каратись "на чужинї", далеко від рідного слова і церкви своєї.

 

Дорога пійшла на Оберберг, Прерову, Оломунець через красну Мораву на ческу границю і ми не задержались аж в самій Чехії, в Кралевім-градци.

 

З відси почав ся тріюмфальний виїзд "Бояна" — і то дїйстно тріюмфальний — на землю св. Вячеслава. В Кралевім-градци, куди ми прибули о 7-ій годинї рано 19 липня, повитали нас на двірци зелізничім: рада повітова пардубицка, рада міска, товариство стрільцїв, жіноче товариство, "Соколи", "Сворность", "Доброслав" [товариство студентске], біциклісти, товариство політичне місцеве, дамскій видїл Ustredni Matice śkólske, і товариство господарске. На перонї здвиг народу, музика і безнастанні оклики: Na zdar! — на котрі ми одвічали грімким: "слава!" Музика місцева завела: "Гей Словане, єще наша словенска вєц жіє". Промову держав староста [бурмістр] Градця кралевского. Він повитав братів Русинів на братній земли ческій і побажав нам щасливої гостини і доброго поводженя між братним ческим народом. На сей повний щирости привіт відповів голова "Бояна", проф. Шухевич, що жажда — побачити плоди духової і матеріяльної культури Чехів, а не менше идея взаїмности славяньскої привели Русинів галицких на ческу землю. Дворець, доми, улицї були всюди декоровані ческими фляґами [червоно-білими], зі всїх сторін підносилось заєдно грімке "Na zdar!" Товариство господарске доставило нам 80 eкипaжів і ми зараз з двірця виправились в окрестність Кралевого-градця, памятного з війни 1866 року. Екипажі поступали поволи через місто. З обох боків гнались біциклісти і держали конвій. Перед кождою хатою пристроєною в хоругви стояли громадками люде і здоровили своїх гостей окликами.

 

В програмі прогульки в околицю Кралевого-градця було передовсїм звидїти село Стєжери, власність ґр. Гарраха. Ранна мрака уляглась і настала пречудна погода. При вступі до Стєжер стояла тріюмфальна брама украшена і рускими хоругвами, з написію в язицї рускім "Витайте нам!'' биля неї громадска старшина, депутації з околицї, представителї кількох місцевих товариств, дїти шкільні і множество народу святочно прибраного. По сердечнім привітї старостою міcцeвим вручено проф. Шухевичеви, яко голові "Бояна", пропамятне альбум з підписами всїх товариств місцевих.

 

Від брами тріюмфальної звернулись ми на бік, щоб оглянути господарку, яку веде більшій посїдатель ческій. Тут повитав нас знов завідатель дібр ґр. Гарраха п. Шурек, і опровадив цїле товариство по обійстю. Господарка взірцева. Ми оглянули воларню з робучою худобою, волами-велитами, гарно і чисто удержану. Воли ті купує заряд штуку за 150—160 зр., робить ними, а підгодувавши продає по 4—5 лїтах на різню по цїнї від 250—300 зр. Короварня рівно-ж чудесно удержана. Годівля коров відбуваєсь лиш по стайнях. Але коров годують туть окрім сїна та сїчки ще товченими на мачку буравами, товченим вівсом, ґрисом, ріпою, мелясою [соком] з ріпи і насїнєм з льну. Молочарню становить окремий чистенькій будинок з ледівнею для консервованя молока. Сметану від молока відбирає машина. Ми оглянули відтак конюшню [konirna] з робочими кіньми стирійскої, сильної раси. Рогата худоба єсть раси мішаної берненьско-голяндскої. Все гладке, здорове, веселе, чисте. При худобі безнастанна прислуга. Наші священики, яко господарі, оглядали все дуже подрібно, а чічероном був сам завідатель дібр і интеліґентна прислуга. Розуміє ся, що всяка робота домашна відбуваєсь виключно при помочи льокомобілі, почавши від молоченя збіжа аж до обходу худоби. Слуга бере місячну плату в квотї 12—13 зр. Роботу в поли акордує двір, т. є. платить не за день, а за зроблену річ.

 

Потім оглянули ми 30-морґове господарство п. Червінки, "седляка" [селянина] ческого. Хата мурована, широка, доокола обійстє з будинками. В комнатї сего малого господаря бачили ми на столї, при. котрім він пише: исторію ческого народу і книги рахункові. В кутї стояла бібліотека. В кухни варено на oбід мясо, бульбу з капустою і краяно макаран. У п. Червінки єсть 3 бугаї робочі на стайни, 10 корів, 5 ялівок, 4 коней і 7 безрог. Тут принимано всїх гостей ческими колачиками з повилами, сиром і маком. Ґаздиня интеліґентна і весела. У возівні стояв екипаж і віз 6 метрів довгій, котрим господар бере з поля нараз 30 метричних сотнарів.

 

Жінки наши пійшли відтак до школи жіночого ґаздівства. З того, що там бачили, здасть справу одна з жінок наших. Ми не йшли в hospodyńsku skolu, бо часу не було. Всюди при входї стояла шкільна дїтвора, повбирана в народні строї. Молодїж тую повитав при брамі тріюмфальній в Стєжерах судья п. Ревакович, бажаючи їй, щоб росла і училась на славу свого народу. Професорка, панна Тарабівна, відповідаючи просила, щоб Русини задержали Чехів в любій і довгій памяти.

 

І костел мурований оглянули ми. Тут стрітив нас місцевий парох о. Еман. Меліхер сердечною річею, згадавши сумний рік 1866, котрий діткнув дуже і єго село. Проф. Шухевич, відповідаючи, замітив, що на тих полях потекло тогдї богато й рускої крови. О. Секела [участник прогульки] звернув ся також з річію до місцевого пароха і виразив радість, що духовеньство ческе трудить ся так щиро для народу свого і церкви католицкої. Церков сама богато вивінована ґр. Гаррахом, найбогатша в епахії Кралевого-градця, чистенько удержана, хоч не велика.

 

Відтак загостили ми до мужескої народної школи, одноповерхої. Тут привитав нас директор п. Алойс Стиблик. В клясах бачили ми лад, добру вентіляцію і богато світла. Но стїнах висїли: плян Праги нарисований учениками після уступу з читанки о Празї. Своє престольне місто мусить, видко, кожда дитина ческа добре знати зі всїми фактами историчними, що до него вяжуть ся. Чехія, Морава, Шлеск були також нарисовані учениками. На сходах виднїла напись "Po schodach chod'te zaci pomału", а на коридорах стояло: "Kdo se za svuj jeżyk stydi, hoden potupu vzech lidi", відтак: "Koho rozum ne vede, toho skoda navede", "V praci a vedeni jest nase spaseni"... На стїнах кляс виднїв портрет ческої писательки [немов нашої Марка Вовчка] Божени Немцової. Она пише з етноґрафії [jak se bydli (жиє) sedlakam] і для дїтей.

 

Дальше оглянули ми "Беседу" [читальню місцеву]. В першій комнатї гостились люде [була се недїля], в другій читали. На стїнї подибали ми тут несподївано і портрет Тараса Шевченка, яко поета, що страдав за лучшу будучність простолюдина.

 

Розуміє ся, що всюди, на кождім кроцї Русини були витані з всякими почестями, і з всею щиростію. Сторожа огнева конвоювала. Люде, святочно прибрані, товпились, здоровались. З очей кождого можна було вичитати якусь надзвичайну сердечність, якусь радість невисказану. Я спитав одного з селян, длячого так світло і з так надмірною сердечностію витають нас селяне стєжерскі. Він відповів менї, не надумуючись: "Так витаємо ми лише цїсаря і Вас, Русинів!"

 

Спитав може хто, як те стало ся, що просте село могло нам, незнакомим, виправити так торжественне принятє? Відповідь лежить близько. Село се, хоч числить лише 99 нумерів, не має у себе жида, коршми, а має доброго, дбалого старосту [війта], щирих патріотів в учителях, і покровителя в ґрафі Гарраху. А сам нарід шле дїтeй до школи, трудолюбний, ощадний і богобойний. Образ місцевости сеї подав я для того і вірнїйще, щоб і наші люде зрозуміли, що добра воля і витревалість змогли б і наш рускій нарід двигнути так високо, як високо стоять Стєжери.

 

З Стєжер поїхали ми екипажами, тим самим ладом, до Градка, де стоїть палата ґр. Гарраха. Градек лежить на горбку, палата сама посеред просторого, красно удержаного парку і садів. Она збудована лише перед 30 лїтами старим Гаррахом. Будова і внутрішне устроєнє коштувало 3 міліони. Але ті гроші пійшли виключно в руки ческих христіян, бо всю роботу довершали лише ческі артисти і ремісники.

 

Саму палату і дальшу прогульку опишу в другім листї.

 

Н. В.

 

__________

 

Про приїзд Русинів до Праги пише Politik:

 

"Як всїх братів Славян, що відвідали доси нашу виставу, так і Русинів повитали ентузіястично при их появленю репрезентації і населенє нет лише в столици Празї але і на провінції.

 

"В прогульцї взяло участь 165 членів під проводом проф. Вол. Шухевича зі Львова. Між гостями єсть 66 женщин. З галицких міст заступлені: Львів, Тернопіль, Коломия, Станіславів, Золочів, Бережани і Перемишль. Між участниками суть між иншими пп. проф. Наталь Вахнянин, композитор Нижанковскій, писатель Илья Кокорудз і писателька Наталія Кобриньска.

 

"Участники прибули в суботу рано до Кралевого-градця і відвідали писателя і властителя реальности п. Франца Ржегоржа в Стєжерах, котрий 13 лїт прожив між Русинами, і оглянули побоєвище, на котрім в 1866 р. рускі полки хоробро боролись і проливали свою кров. Для п. Ржегоржа привезли Русини цїнний дарунок — майстерско викінчений топорець гуцульскій. На побоєвищи відправлено торжественне богослуженє і панахиду за погибших. В честь гостей відбув ся в недїлю в Кукленї величавий фестин людовий, на котрім явились товариства "СоколІв", бандерії і дооколичні товариства з музиками і много тисячiв публики.

 

"Вчера по-полудни вибрались Русини в дорогу до Праги і прибули сюда о 6½ по полудни. На довго перед приїздом зійшлись многі тисячі людей перед двірцем зелїзниць державних і на примежних улицях, щоби повитати тих рідких гостей, котрі не загостили ще нїколи в такім часї до Праги. На самім двірци вижидала депутація пражскої ради міскої, зложена з пп. д-ра Грдлички, Войти, Напрстка, Вондрачка і Шваґровского, а в заступстві комітету пп. цїс. совітник Oттo і д-р Форжт, відтак женщини з бувшого американьского клюбу жіночого під проводом панї Напрсткової, депутації товариств Mestanska Beseda, Sokol, Hlahol, Akademicky etenarsky spolek і Slavia.

 

"Коли довгій поїзд вїxaв перед дворець, повитано гостей грімкими окликами Na zdar і Slava! Їдучі вийшли з ваґонів. Многі панове одягнені були в рускій стрій народний, женщини по-найбільше молоді, цвитучі дївчата, в строї подорожні. Скоро побачено провідника прогульки проф. Шухевича, одягненого в народний стрій, роздались в друге грімкі оклики Slava! Коли-ж! репрезентанти міскої ради і комітету представились, звернув ся д-р Грдлачка до прибувших з такою промовою:

 

"Для мене се незвичайна честь, що можу Вас, Вповажані і милі гостї, котрі при відвідинах нашої краєвої ческої вистави ювилейної заявляєте заразом свої дорогі симпатії для ческого народу, сердечно повитати в имени ради міскoї кор. столицї Праги. Прийміть за се заявленє нашу найщиршу подяку і будьте пересвідчені, що ми відносимось до Вас з братною любовію і здоровимо Вас сердечно, подаючи Вам по братерски руку. Na zdar!" (Грімкі оклики Русинів: Necht' ziji Cechove! Cesky naród necht' zije!).

 

Відтак повитав гостей д-р Форжт:

 

"Позвольте і менї привитати Вас в имени комітету, а рівночасно щиро Вам подякувати, що з так далека прибули відвідати нашу краєву виставу ювілейну, котра в исторії сего королівства єесть і остане дїломь епохальним. Давний се звичай славяньскій, що Славянин витає своїх братів щирим серцем. Так єсть і нинї і для того кличу Вам: "Многая літа!" і "Slavno bratrum Rusum! [Оклики народу: "Slava Rusinum!]

 

В имени Русинів промовив п. проф. Шухевич:

 

"Милі приятелї і братя! Ми спішимо до Праги зложити свою почесть ческому народови за єго величаве дїло, котре здвигнула ческа праця. І наш нарід не хотїв остати позаду инших славяньских народів, котрі Вашу виставу ювілейну вже відвідали, і ми спішили до Вас радувати ся враз з Вами Вашою гарною виставою. Ми тронуті до глубини Вашим щиро-сердечним привітом і складаємо Вам свою найщиршу подяку. Ми привозимо Вам поздоровленє в имени всего мало-руского народу і подаємо Вам по братерски руку. Na zdar!" [Грімкі оклики: Cesky naród necht' źije! At' źiji Rusini!"]

 

Тепер привитали ся обопільно женщини, а дами бувшого американьского жіночого клюбу подали руским женщинам кождій по китици цвітів. Перед двірцем зелїзничим ждав на гостей цїлий ряд приватних повозів, котрих конї і візники прибрані були лентами славяньских барв. Коли гостї їхали до міста, поздоровлювали их тисячі народу одушевленими окликами, повіваючи хустинами і капелюхами. Женщини рускі дякували привітливо на всї сторони. Скоро всї участники прогульки заняли призначені им поміщеня, зібрали ся вечером в "Міщаньскій Бесїдї" на товариску забаву.

 

"Нинї [ві второк] о 10 годинї рано відвідають Русини виставу. Завтра [в середу] відбудесь на их честь представленє в народнім театрі, а по тім концерт в "Міщаньскій Бесїдї", на котрім являть ся також Серби. Підчас побуту Русинів в Празї відбудесь також в костелї Каролинскім славяньске богослуженє."

 

__________

 

З Відня пишуть нам: Для принятя товариства "Боян" при єго побутї у Відни завязав ся з рамени товариства "Січ" комітет. Задачею сего комітету єсть кватирунок, опроваджуванє ґруп, удїлюванє информацій і т. и. Центральне бюро информаційне містить ся в льокали товариства [VIII Laudongasse 49] і в Сїчовій каварни: Cafe Wagner [перше Korb] VIII. Florianigasse 2.

 

[Дѣло, 22.07.1891]

 

Про гостину Русинів в Градку, Неханичах і на Горцї пише нам п. Н. В.:

 

В палатї ґр. Гарраха на Градку оглянули ми каплицю, збруївню [кольчуги, панцири, щити, копія, галябарди і т. д.; — один топорець походить з 1094 р.], ґалєрію портретів родинних [протопляст Буско Гаррах умер в 1280 р.], бібліотеку дуже цїнну а прочі комнати на долинї і на першім поверсї. В кождій з них находять ся чи то стариною, чи артизмом замітні річи. В одній комнатї стрінули ми і слїди гостюваня Прусаків в замку в 1866 р. З меблїв, викладаних дорогоцїнними самоцвітами, повилупали они все, що далось. Чічероном нашим був повномочник ґрафа, п. Ванічек. По осмотрі замку наступила мала перекуска в парку. Устами голови нашого подякували ми за хлїб та сіль ґр. Гаррахови телєґрафічно а судья Тит Ревакович піднїсь тоаст на розвій культури у Славян і на красшу взаємність між собою. Розуміє ся, що і тут звенїла широко руска піснь, переплїтана имном ческим.

 

З Градка поїхали ми до місточка Неханич [Nechanice], витані навіть по дорозї горстками людей, що умисно тут зібрались на наш приїзд. З дороги видко вже широке боєвище під Садовою, Проблюзом, Хлюмом та Кралевим-градцем. Околиця представляєсь майже рівниною, лише згадані місцевости розложились по незначних, пологих і подовгастих висших валах. Тут і там лїс, впрочім управні поля. В Садові виднїє з-далека труба цукроварнї, в Проблюзї сусїднім і в Хлюмі виднїють вежі костелів. Тут стояло лїве крило армії австрійскої, зложене з Сасів і головно полків руских. Тут ударив на них прускій ґенерал Герварт фон Бітенфельд, розбив Сасів, що займали висшу позицію в Проблюзї, а відтак ударив уже з легкостію на прочі віддїли [отже і рускі], що стояли довкола низше положеної Садови.

 

В Неханичах стояла знов тріюмфальна брама [Vytajte nam!], а при нїй множество народу. Ми вїxaли в ринок, cyпpoводжені всюди окликами. Доми удекоровані хоругвами, з вікон кидано на нас цвітами. Офіціяльне принятє відбулось на ринку перед театром місточка, що числить ледви над 2000 мешканцїв. Музика завела: "Kde domov muj", на естраду виступив староста міста п. Кароль Бок і знов на братній земли поздоровив братів Русинів; — відповiв проф. Шухевич з подякою. В тій хвили явилась перед нами вся молодїж шкільна місцева з учительками і депутація красавиць Неханицких, всї святочно прибрані і з подарунками вінцїв і китиць. В сали театральній вписались ми в пропамятну книгу, зійшли відтак знов на долину у тут при світлих промовах, на котрі менї велено відповісти, вручено bratrim Rusinum Pametnik, підписаний кільканацятьма товариствами місцевими. Тут мусїла знов зазвенїти і руска піснь, котру, розумієсь, нагороджено не то френетичними оплесками і окливами, але формальним криком, вивиханєм капелюхів і маянєм хусток. Зміст річи п. Неханика, що вручив нам Pametnik, був ось такій:

 

"Братя Русини! Ви приїхали на виставу нашу, яко братя Славяне і яко Русини. Яко таких витаємо Вас, як не витали доси ще нїколи в нашім місточку. Знаємо, що Ваш нарід ставав завсїгди в оборонї волї і рівноправности. Тим радше, тим сердечнїйше витаємо Вас. По бою на Білій-горі ми упали. Але з під сїльскої стріхи вийшли нові борцї за добро народу ческого і двигнули єго. Демократизм був нашим спасителем. Як вернете домів, то розкажіть братям Вашим, що нарід ческій поважає і любить братів своїх Русинів і ми вдячні Вашому народови, що як-раз в тій хвили вислав так достойних представителїв своїх до нас, щоб власними очима подивились на плоди трудів наших. Томуж з повної груди кличемо Вам: Na zdar!"

 

Відвітною тим словам була річ проф. Вахнянина.

 

Тепер рушили ми всї походом на сусїдну Горку, де був заходом ради міскої приготовлений спільний обід. Соколи з прапором і множество депутацій з всеї околицї супроводили нас при гомонї музики.

 

Знов закинено нас цвітами. Знов увесь ринок і улицї загреміли ческим Na zdar! В часї обіду на Горцї услугували гарні дївчата пристроєні в красні мов-би ґаздиньскі убраня. Се були доньки місцевих горожан, дїти образовані і елеґантні, з котрими наша молодїж гнеть навязала живий розговір, за що довелись им і ленти і цвіти. Женщинам нашим услугували самі горожанки неханицкі. Всюда панувала сердечність і веселість. Музика грала безперестанно. По обідї cпiвaв місцевий хор ческі піснї, на що "Боян" відповідав своєю піснею. Тут тоастовано на взаїмність обох народів і на розвій Руси. Говорив Чех Рашин, проф. Шухевич, а менї довелась левина часть, бо я мусїв дякувати ґаздиням пиру з их красними оченятами, білими ручками, солодкими словами і з их щирою до нас душею, за що і менї довелась гонорова лента. Жінок наших увінчано навіть дубовим вінцем з написею з цвітів: "Здраствуйте!"

 

Похід рушив тепер повозами на сусїдні села назад до Кралевого-градця. По дорозї знов овації всякого рода і оклики. За хвильку станули ми і зійшли на бік, щоб оглянути памятник Жижки з Троцкова, що стоїть на тім місци, де герой гуситскій таборував колись: "Na miste tomto tabоrіl Jan Zizka року 1423". Памятник сей поставили в 1886 р. "Соколи" неханицкі. Участники прогульки побрали собі на спомин листки з дерев, що окружають памятник сей.

 

Під вечер прибули ми в Кралевий-градець, прикрашений флаґами, повитані знов окликами здвигу народу.

 

Н. В.

 

_________

 

Перед пpиїздoм Русинів до Неханич оголосив о. Ант. Замечник, священик з Неханич, слїдуюче письмо в часописи Ratibor:

 

"Дня 19 липня завитають до Градецкого краю знатні славяньскі гостї з над берегів Днїстра, Буга і Сяну. Приїзджають з далекої Галичини і Буковини, щоби між иншим пізнати часть благословенного ческого краю, щоби придивитись орґанізації нашого селяньства і дружно нам стиснути руку. Русини і бесїдою і вірою досить нам близькі, а в терпінях і бажанях мали ми і маємо до-тепер з ними богато спільного. Слово Чех і Золота Прага вимавляєсь у них з честію, як се знаю з досвіду, бо перед пяти лїтами бував я між ними. Тогдї мав я нагоду оцїнити их симпатії до нас, і то в их цивілізаційнім осередку, у Львові. Що свою тогдїшну прогульку до Галичини можу зачислити до найхосеннійших з поміж тих вcїx, які я робив межи Славянами, за се маю подякувати передовсїм стєжерскому краянови, трудящому писателеви п. Фр. Ржегоржови, найлїпшому представникови ческо-рускої взаїмности. П. Ржегорж з незвичайною охотою пояснив менї все, о чім думав, що збільшить моє зацїкавленє що-до Русинів і их землї. Побув я з ним на селї, де він робив студії над докладним виготовленєм своїх образків з житя руского народу. У Львові повитав мене особливо сердечно редактор "Дѣла" Ив. Белей. Був я там в "Рускій Бесїдї", в товариствах "Просвіта" і "имени Шевченка", а всюди всї без виїмки відносились до ческого богослова, признаю ся, з поважанєм дїйстно примірним. Ті спомини вертають і знов відживають в моїй памяти нинї, коли Русини побудуть межи нами а в своїй прогульцї завитають і до Неханич, котрі вже нинї тїшать ся в глубини серця их приїздом. Ходить лиш о те, щоби далеким гостям у нас знаменито вело ся, а се вже від нас залежить. Витайте-ж нам в нашій ческій вітчинї і будьте певні, що згадка, яку приносите своїм лицарям, упавшим на ческих побоєвищах, найде відгомін в наших серцях!"

 

_________

 

О приїздї Русинів до Праги подали ми вчера справозданє дневника Politik, — нинїж доповняємо де-чим з дневніків Narodni Listy і Hlas Naroda.

 

"В понедїлок вечером о годинї 6½ [поїзд спізнив ся о пів години] приїхали до Праги Русини з Галичини і Буковини. При двірци при улици Гибернскій зібрали ся великі маси народу повитати сердечно гостей. Перед двірцем стояло 16 повозів, а візники мали на лївім рамени шарфи з красками сино-жовтими. На перонї дожидали приїзду Русинів депутації. [О депутаціях ми вже подали з Politik-и.] Поїзд, котрим приїхали Русини, складав ся з 11 ваґонів, а 6 остатних займали Русини. Коли поїзд виїздив на дворець, Чехи кликнули Slava і Na zdar, а рускі гостї витали Чехів з вікон мужчини капелюхами, а женщини хусточками. По промовах [котрі ми вже подали вчера за Politik-ою] сердечно витали ся мужчини, а женщини бувшого американского клюбу під проводом панї Напреткової повитали сердечно руских женщин, подавши кождій китичку з рож. За тую сердечність Русинки щиро дякували. Коли рускі женщини вийшли з перону і показались зібраній перед двірцем публицї ческій, залунало грімке Slava і Na zdar! Женщини сїли до 13 повозів, а в 8 дальших заняв місце провідник подорожи проф. Вол. Шухевич з відпоручниками академічного товариства Slavia і деякі другі гocтї. Прочі мужчини постановили ити з двірця парами. Дами їхали а мужчини йшли улицями Гибернскою, Прикопами і Овочною поміж густий шпалір народу, а всюди витано их окликами Slava і Na zdar! Гостей порозвожено або відведено на мешканє, а о 10-ій годинї мали зійтись на вечерю в "Міщаньскій Бесїдї".

 

Підчас вїздy Русинів лучилась одна річ, о котрій розписали ся нїмецкі дневники. Товпи народу, идучи в походї, співали патріотичну пісню Hej Slovane, а коли переходили по-при нїмецке касино, кричали — як кажуть Нїмцї — "pereat!" В наслїдок того поліція кинулась розганяти товпи. Narodni Listy так о тім пишуть: "Коли вже впроваджено Русинів до міcтa, пустилась товпа молодежи через Юнґманову площу до "Міщаньскої Бесїди", але значна сторожа поліційна виперла их на Карлову площу, де рівно-ж стояв сильний віддїл поліції. При тім одного молодого чоловіка арештовано. Також на улици Владислава розігнано товпу молодежи, она удалась на Перштин, але й там стрітило єї те саме." Narodni Listy відзивають ся до народу ческого, щоби иґнорував нїмецке касино і инші будинки, котрі належать Нїмцям. "Нїмцї — пише орґан молодо-ческій — суть в Празї елєментом таким мало значущим, що Чехи, в почутю своєї сили і свого значіня, повинні их иґнорувати".

 

О годинї 10-тій зібрали ся рускі гостї, мужчини і женщини, в "Міщаньскій Бесїдї". Справоздавець в Hlas-ї Naroda каже, що сей вечер проведений серед милих гостей Русинів, вечер тихій, негучний, але сердечний і радістний, останесь у споминах Чехів одним з найкрасших вечерів в "Міщаньскій Бесїдї". На вечер прибули між иншими д-р Влад. Ріґер, пoc. д-р Браф, Войта Напрстек, писатель Едв. Єлінек і богато молодших ческих писателїв. Справоздавець наводить свою розмову з нашою новелісткою, панною Евгенією Ярошиньскою [з Бродків на Буковинї], з котрою познакомив єго п. Франт. Ржегорж. Коли справоздавець спитав панну Ярошиньску: як їй подобалось в Чехії, она з жаром в очех, відповіла: "Я одушевлена привітом в околици Kpaлевого-градця і в Празї. Сердечно радуюсь, що зможу описати своїм землякам прекрасні трогаючі сцени, які ми серед Вас пережили, а котрі остануть ся для нас на завсїгди найкрасшою памяткою. По дорозї бачила я богато могил серед плодородних ланів, политих кровію ческою в-cyміш з кровію других Славян. Се збудило в менї велику тугу, але я й пізнала, що воскресенє народу — то не байка. Нам в нашій земли богато гірше і сталось дуже добре, що ми сюди приїхали. Ми серед Вас пізнаємо і відчуваємо, що й ми, дасть Біг, діждемось Мессії, на котрого з палаючою надїєю чекаємо, що й наш нарід діждеть ся свого воскресеня..." Треба було — пише справоздавець — бачити, з яким святим жаром руска патріотка се говорила, і як рускі молодцї-соколи, слухаючи тої єї бесїди, сердечно стискали їй руку.

 

_________

 

Про оглядини вистави одержали ми вчера вечером від п. Н. В. таку звістку:

 

"Нинї оглядаємо виставу, приняті сердечно комітетом. Вистава має повний характер всесвітности. Завтра (в середу) о 7-ій годинї вечером представленє в народнім театрі. На афішах оповіщено: "Slavnostni predstaveni na poсest Rusinu Slavnostni ouvertura — Proslov — Źivi obraz z vystavi — Koncert rusinskeho spevackeho spolku "Bojan" — Ve studne — Excelsior [ballet]."

 

Нинї можемо вже навести з Politik-и опис оглядин вистави. Она пише:

 

Рускі гостї, котрі позавчера приїхали до Праги і з котрих 84 замешкало в школї им. св. Франтішка, удали ся вчера рано о 10 годинї через Бельведер на площу вистави. За провідника служив им п. Вокурка, член праского "Сокола" і властитель Ustredni kavаrna в Празї. Перед годиною 11-ою прийшли гостї на площу вистави. Их поява сильно зворушила публику, котра зібралась була дуже численно на привитанє их. Кількох Русинів і деякі Русинки мали на собі живописні малорускі і гуцульскі строї; одяг той зробив велике вражінє на присутних. Публика повитала руских гостей зараз при их входї грімкими окликами, на котрі они відповідали окликами: At' źijі Ćechove! Коли втихомирило ся, повитав гостей п. Игнатій Ян слїдуючою промовою:

 

"Братній правіт Вам від комітету першої ческої ювілейної вистави краєвої в Празї, в котрого имени я Вас, дорогі приятелї, ту найщирійше витаю! Позвольте, що я Вам передо всїм нашу щиру подяку зложу за таку далеку дорогу, яку Ви відбули, аби пересвідчитись, що ческі братя вчинили для удержаня і охорони доброї слави ческо-славяньского народу [Славно! Славно!] Ми обходимо тут торжественно першій раз від часу, коли ми знов яко культурний нарід истнуємо, наше економічне, політичне і культурне відродженє. А щоби сю для нас як також і для Вас важну хвалю в гідний спосіб почтити, вибудували ми сю величаву будову, котра присвячена праци ческого народу. Від сеї хвилї перестаємо бути проклятим, незнаним і упослїженим народом, яким ми були до тепер. Дякуємо Вам, дорогі братя і приятелї, що й Ви також порозуміли сю важну хвилю. Витаючи-ж Вас на сїй святій почві першого спільного пред принятя цїлого ческого народу, кличемо Вам: Na zdar! Slava! Многая лїта!" [Heвмовкаючі оклики: Slava! Na zdar Rusinum!]

 

У відповідь на сей привід промовив проф. Вол. Шухевич [по чески]:

 

"Позвольте Впов. панове, заким переступимо гостинні пороги того місця, де Ви зложили докази високої цивілізації невтомимої працї над подвигненєм свого народу, де зложений труд і праця рук того народу, — щоб я Вам на тім місци именем "Львівского Бояна" подякував за Вашу ласкавість для нас, за Вашу сердечність, якої докази ми на кождім кроцї, від коли стали на земли корони Вацлава, дізнаємо. Спаси-біг Вам за те!

 

"Позвольте і нам сказати, з чим ми до Вас прибули. Ото, щоби зложити Вам докази нашого високого поважаня для народу ческого. Ми, у всхідній части Европи колись народ найбільше культурний, — нарід, що пишаєсь найдавнїйшою исторією, — нарід, що творив для заходу мур против наїздів бисурманів, — нарід, що борючись за христіяньство, зілляв всї закутки своєї землї горячою своєю кровію, — нинї, на жаль, живемо лиш спомином тих часів. А той спомин зібраний у нашій пісни, що ллєсь великою струєю по вcїx усюдах, де бьє серце руске, де бьє живчик рускої крови! Пісня та — се найдорожше, що наш нарід посїдає і чим величаєсь. В нїй виспівали ми долю і недолю нашу, славу наших предків, завзятє нашого Козацтва, радість і тугу, — словом, она відгомін нашого серця, она серце наше. Се наше серце привезли ми Вам в дар! Прийміть єго так щиро, як щиро ми єго перед Вами розкриваємо. Те серце складає Вам такі бажаня: Будьте народом достойним Вашої героїчної традиції! Культурний труд Ваш уже нинї виявляє ся силою в Европі. Розвій економічний Вашого народу дає нову поруку сили і значіня Baшого, дає поруку, що Ви станетесь кріпким заборолом Славяньства в австрійскій монархії, що будете прикрасою Славяньства! Няй живе нарід ческій!" [Неумовкаючі гучні оклики: Slavno Cechum! а в відповід рівно-ж гучні: At' ziji Rusini! Slava Rusinum!]

 

Відтак гостї під проводом панів И. Кшижика, И. Яна, Бондіого і Седляка, до котрих пізнїйше прилучив ся і п. Неквасиль, пійшли оглянути виставу. Променада йшла коло ретроспективної вистави і ческої халупи", дальше коло грядок рож, огороду та правого крила промислової палати до долїшної части вистави. Ту численне товариство оглянуло величезну голову цукру, виставу машин, потім "Паньскою улицею" перейшло до вистави господарскої, а з-відси по-при лїсний і рибний павільон до павільону ґр. Гарраха. Тим павільоном Русини дуже заинтересувались а се тому, бо в недїлю були в єго замку в Градку коло Неханич і там зазнали величавого принятя. Пан ґраф, будучи тогдї в Празї, прислав им телєґрафічно свій привід в рускій і ческій мові: "Витаю Вас сердечно! Многая лїта братам Русинам! Ґраф Гаррах." Через те имя ґр. Гарраха стало між Русинами популярне і они оповідали з великим одушевленєм і поважанєм о любім ческім маґнатї.

 

Хоч перші обзорини вистави мали лише на цїли, щоби гостї зорієнтувались на виставі, то таки Русини не дались відтягнути, щоб не відвидїти насамперед павільон ґр. Гарраха. Оглянувши єго, пійшли всї до центральної палати. Тут тая интересна ґрупа уставилась на широких сходах, аби знято з неї фотоґрафію. Відтак увійши до центральної палати. Проф. Кличка заграв на opґaнax руску народну пісню: "Не ходи, Грицю, на вечерницю". Урадувані пристанули Русини, а як пісня скінчилась, оплескували, і єї повторено. Тимчасом уставились в колесо члени "Бояна" і як тілько перестали орґани грати, відспівали тую саму пicню так, що публика, яка нагромадилась за той час в центральній палатї, загреміла оплесками.

 

З центральної палати удались гостї до реставрації Петцольда на обід. По обідї роздїлились на поодинокі ґрупи, щоби докладно оглянути виставу. Потім около 9 години вечером зібрались перед реставрацією Петцольда і удались разом перед фонтану. Там засїли в музичнім павільонї. Тисячі зрїтелїв стояли тїсно коло себе перед долїшним басеном і витали Русинів ентузіястичними окликами. Коли фонтана зачала бити, загреміли від Русинів оклики: "Славно, славно Чехам!" При кождій комбінації красок фонтани розлягалась ті оклики, а им у відповідь: "At' ziji Rusini!" Ентузіязм не дасть ся описати. А коли гра фонтани перестала, всї заспівали: Kde domov muj? а потім Byvali Сechove. В піднесенім настрою вертали опісля всї до міста. По дорозї співали: Hej Slovane! — а школярі, що вертали з вистави, співали свої школярскі піснї і так мішались між собою звуки, поки всї не розпращались.

 

Нинї перед полуднем [т. є. в середу] було товариство "Боян" при ґенеральній пробі до нинїшного концерту в народнім театрі, а прочі Русини оглядати-муть місто. Вечером відбуде ся в "Міщаньскій Бесїдї" товариска вечеря, в котрій візьмуть участь також Серби [котрі о день скорше в числї около 200 осіб прибули до Праги].

 

_________

 

Про вчерашний концерт "Бояна" одержуємо сегодня слїдуючу телєґраму:

 

"Концерт "Бояна" випав величаво. Театр був повний, набитий. Кождий член "Бояна" дістяв в нагороду вінець, крім того діріґентови проф. Наталеви Вахнянинови подано вінець великій а надто "Боянови" яко товариству чотири вінцї від різних товариств співацких. Вінцї роздавали пaнї ческі поубирані в стрій народний.

 

"Сегодня [в четвер] о 8-ій годинї paно удались Русини в почестні відвідини до паньства Напрстків, ocнoвaтeлїв промислового музея, великих пpиятeлїв Русинів, котрі в cвoїм музею зібрали також віддїл нашого руского промислу домашного. Проф. Шухевич, вручаючи пп. Напрсткам 13-те число "Зорі", де містять ся портрети пп. Напрстків, гарно оправлене в шовкову окладину в плоскорізьбою Шкрибляковою, так промовив до них [по чески]:

 

"Промисл домашний, котрий що-раз більше хилить ся до упадку, знаходить особливо у народів славяньских жертволюбних людей, що усильно старають ся не лише схоронити всї єго позістанки, але й піддвигнути єго. Наш рускій домашний промисл і етноґрафічні позістанки хоронить в Галичинї своєю жертволюбностію, глубоким знавством і превеликим замилуванєм ґр. Володимир Дїдушицкій. По нїм найшов той наш промисл захист в Чехії — в особах Ваших, Впов. Паньства! Тож позвольте нам при нагодї нашого побуту в Празї подякувати Вам за се і зложити Вам отсим гостинцем ["Зорею"] доказ нашого високого поважаня."

 

"Нинї також зложили Русини вінець з карт візитових на гробі великого Славянина Шафарика.

 

"Завтра торжественна служба Божа після нашого обряду в костелї св. Кирила і Методія."

 

_________

 

В ческих ґaзeтax так богато описів гостини Русинів в околици Кралевого-градця і в Празї, що годї нам все нараз подати. Користуватись будемо тим матеріялом пізнїйше. Тут зазначимо і те, що ческі дневники перепечатали цїлу статью "Дѣла", котрою ми виправляли своїх в дорогу до Праги.

 

[Дѣло, 23.07.1891]

 

Про дорогу з Kpaлевого-градця до Праги пише нам п. Н. В.:

 

З Кралевого-градця виїхали ми до Праги дня 20 н. ст. липня о 1½ з полудня. Пращано нас сердечно. Дами місцеві засипали нас цвітaми і накликували: до побаченя! Хустки і капелюхи маяли у воздусї. Словам Na zdar! і Ať žíjí Čechove! не було кінця. Для нас резервовано знов окремі ваґони, на котрих виднїли рускі написи: "Львівскій Боян" — "Хор" — "Женщини". Пo дорозї бачили ми осібну Кульнетицку гору. Посеред ровени видвигнулась она на яких 300 м., а на нїй руїни замку, котрий в своїм часї розрушив Жижка. Ми вернули знов на Пардубичі. Ледви виїхали на перон, як почались нові овації. З Пардубич тревала дорога до Праги 3 години. І диво! На яку стацію ми лише прибули, всюди, неначе на приїзд найвисшого гостя, стояв нарід здвижно зібраний, женщини попереду, всюди находили ми ентузіястичний привіт, — з домів, з піль, з численних фабрик маяно до нас хустинками і здоровлено сердечно. В Пралючи повитав нас хор ческій, в Старім Колинї численна депутація з прапором, в Колинї депутація з бесїдою в рускім язицї. В Колинї відпoвiв я на привіт згадками про бої на тім місци з часів воєн Гуситских і Марії Тереси. Тут побіджено Фридриха ІІ., тут в околици єсть Кутна Гора. Чехи хапали жадно кожде слово. Жінки колинецкі, між тими богато slecіn-ок, засипали нас цвітами і солодкими словами. З таким самим одушевленєм принимано нас в Печках, в Пopічaві, ческім Бродї і в Лібоні перед Прагою. Навіть поїзди зелїзничі, що нас минали, кликали нам грімке Na zdar! — котре ми віддавали рівно ж грімким і сердечним: Слава! В самім Лібенї єсть чимало фабрик. Тож тут вироїлись робітники, поставали рядами і витали нас неначе якій царскій поїзд. Навіть дїти на поли звали уперед, хто биля них їде, і здоровили нас.

 

О, Чехи живий нарід і — що найголовнїйше — солідарний і карний! Чех уміє щиро любити того, хто достойний єго любови. А нас можна було полюбити, бо ми не для якої пустої демонстрації, а лише з чистого чувства поважаня для Чехів навістили их.

 

О 7 годинї вечером вїхали ми до Золотої Праги.

 

Н. В.

 

Про торжественне представленє з концертом "Бояна" в театрі ческім пише Hlas Narоda:

 

Торжественне представленє в ческім театрі на честь Русинів стало ся дуже величавою маніфестацією горячої симпатії між обома народами.

 

Вже до 6-ої години згромадились перед театром численні товпи публики і сердечно здоровили приїзжаючих гостей руских. Небавом театр заповнив ся добірним товариством. Гостї рускі заняли льожі на партері і на першім поверсї і звертали на себе увагу публики особливо тим, що многі справдї незвичайно гарні дами і панове явили ся в живописнім строю народнім. Явилось на представленє також чи-мало гостей польских і сербских. Проча публика прийшла в одягах святочних, панї в пишних тоалетах. Заступлені були всї верстви нашої дистинґованої публики. Серед публики ческої бачили ми д-ра Ладислава Ріґера, деяких послів соймових, між ними д-ра Брафа і Седляка, интенданта народного театру д-ра Єржабка, директора театру Шуберта, представників екзекутивного комітету вистави, ради міста Праги, збору громадскої старшини, професорів з обох високих шкіл і шкіл середних, лїкapiв, урядників, представників журналістики і кругів писательских та артистичних, богато представників кругів купецких і промислових і др. Серед публики запанував з самого початку настрій святочний. По торжественній увертурї виголосив п. Слюков прольоґ (proslov), написаний Авг. Евг. Мужиком, а потім наступила "апотеоза ювілейної вистави королївства ческого". Всї ті нумери гучно оплескано.

 

Однакож головну цїкавість будив концерт руского "Бояна". Справозданє референта музикального подаємо на инчім місци, а тут лиш натякнемо, що кождий нумер був віддячений гучними оплесками і окликами: Slava Rusinum! Slava Bojanu! Вже при появі "Бояна" на сцену залящав цїлий театр оплесками, а оплески ті перемінили ся в справдїшну френетичну бурю, коли по першім н-рі "Quodlibet з народних україньских пісень" Лисенка викликаний хор "Бояна" заспівав "Ja jsem Slovan, duši tělem". По першім нумері роздано вcїм членам "Бояна", при безнастанних окликах публики, лаврові вінцї з червоно-білими лентами і з написями; кромі того народний театр жертвував "Боянови" великій пишний пальмовий вінець... і т. д. (Спис вінцїв ми вже подали вчера з Politik-и). Панна Вахнянинівна дістала красну китицю з рож. (П-а Вахнянинівна акомпанювала на фортепянї) Самі-ж члени "Бояна" почтили свого діріґента (sbormistra) проф. Н. Вахнянина, подавши єму булавку діріґентску (taktovku) окрашену сріблом та ческими ґранатками і з емблємом "Бояна" (закуплену проф. Шухевичем на виставі у п. Францля). Всї нумери концерту були супроводжені безупинними оплесками, а при кінци перейшли вже в справдїшну бурю. З перших рядів партеру роздав ся оклик: "Slava slovanským našim hostům!" — а в цїлім театрі крик Slava гомонїв без кінця.

 

По концертї "Бояна" наступив довшій перестанок а потім відограно все свіжу Бльодкову комічну оперу в 1 актї V studni з знаменитою обсадою. Головні ролї грали: панна Весела, панї Клянова-Ранзнерова, панове Геш і Веселі. Гру их гучно оплескано. Наконець представлено балет "Ексцельзіор". Коли цїле представленє скінчило ся, знов уся публика вибухла окликом Slava Rusinům! Рівний привід ждав руских гостей і перед театром, де численна публика дожидала виходу их з театру. Опісля всї гостї удали ся на забаву до "Міщаньскої Бесїди", дану в честь Русинів і Сербів разом.

 

________

 

Забаву в "Міщаньскій Бесїдї" вечером по концертї "Бояна" так описують Hlas Naroda і Narodni Listy:

 

"На честь Сербів і Русинів "Міщаньска Бесїда" устроїла пишну вечірну забаву. Огород "Бесїди" илюміновано так, що він тоне в світлї. На коронах дерев позавішувано густо лямпіони, а світло тих лямпіонів і канделябрів дало садови вигляд немов пишної молочної дороги. На верхах дерев повівають позатикані хоругви [також рускі синьо-жовті]. Вхід на "Бесїду" також украшений хоругвами. Перед орхестрадою в огородї заимпровізовано пальмовий гайок а крізь єго буйну зелень ярїли ся різнобарвні світла лямпіонів розвішених при орхестрадї. На вечер приготовлено гостям правдивий пир музикальний. П. I. Шустер уложив для своєї капелї проґраму дуже добірну з композицій Сметани, Дворжака, Шебора, Малата, Новачка, Шустра і инчих. Особливо подобались польки і марші уложені з народних ческих пісень. Кромі музики продукував ся квартет "Китара", дальше "Jednota zpěvaekých spolkův česko-slovanskych" і "Hlahol". Вже o 6-ій годинї почали сходитись гостї до огорода "Бесїди". Насамперед прибуло досить Сербів — панї і панове в народних строях, — за ними прибули деякі Поляки і богато ческих гостей. Огород заповнив ся, тілько Русинів ще хибує, они в театрї. По представленю театральнім надїздять повозами і Русини — з вінцями. Привитано их гучними окликами: Slava і Živili! Квартет "Катара" відспівав на привіт им "имн славяньскій". Русини віддячили грімкими оплесками. З пpиїздoм Русинів радість і одушевленє досягло вершка. Привитавшись посполу, Русини засїли до столів щедро умаєних цвітами; другі гостї оглядають добуті "Бояном" в театрі лаври-вінцї. Особливу увагу звертають на себе рускі женщини в народних строях з білими вінками на голові. "Славяньска родина — пишуть Nar. Listy — уже вкупі. Атмосфера пересичена радостію і теплом сердечним. Серце говорить тиху а прецїнь звучну і гулящу свою мову. Народи з різних сторін землї славяньскої [Чехи, Русини, Серби і Поляки], а порозуміваємо ся кождий своєю мовою; не чути й слова "межинародної славяньскої бесїди" — нїмеччини... Співаки Hlahol-а проспівали хором "Slovan všude bratry má" — хор Jednoty zpevackých spolkův співає "Milená ma vlasti [вітчино]", "Ja jsem Slovan" і др. Серби, що сидїли при столах в самій серединї огорода, при звуках свого "кола" кинулись — звістно, горячій народ — до танцю. Столи на завадї, тож спішать до салї і там гуляють; публика з огорода спішить за ними, приглядаєсь танцеви, оплескує. Молодїж руска знов співає свої піснї "Ще не вмерла Україна", "Не ходи Грицю на вечерницї"... Всюди повно руху, світла, тонів і славяньского тепла. Так гостять Славяне між собою..."

 

________

 

Про концерт "Бояна" в ческім народнім театрі пишуть пражскі дневники:

 

Проґрама концерту була ось яка:

 

1. Лисенка "Quodlibet з народних пісень" — хор.

 

2. Лисенка "Спів Яреми з "Гайдамаків" — барітонове сольо п. Шиманьского з супроводом фортепяна.

 

3. а) Вахнянина "Наша жизнь" і б) Лавровского "До зорі" — хори.

 

4. а) Лисенка "Ой пущу я кониченька в саду" — тріо з хором при супроводї фортепяну, і б) Воробкевича "Над Прутом" — хор.

 

5. а) Матюка "Крилець" і Нижанківского "Гуляли" — хори.

 

6. Нїщиньского "Закувала та сива зозуля" — хор з орхестрою.

 

7. Лисенка "Менї однаково" — тенорове сольо Евгенія Гушалевича.

 

[Кромі того хор, викликаний, відспівав піснї ческі "Ja jsem Slovan" і "Kde deva ma?"]

 

З ческих дневників зараз на другій день принїс артистичну оцїнку концерту "Боянового" лише Hlаs Naroda. Справоздавець єго пише:

 

"Рускій концерт на вчерашнім представленю в народнім театрі принїс нам богато займаючого і оріґінального з огляду музикального. Єсть таки з чого брати, бо Русини мають прещедрий скарб народної музики, а як порівняти народні піснї поодиноких племен славяньских, то малорускій пісни народній мусимо признати найсильнїйшу питоменність і найгойнїйшу різнородність типів мельодійних і ритмічних. Всюди головно переважує в піснях черта понура, сумовита, ними туга вириває ся из здавленого серця, але мольові ті тони мають на диво иншу черту, нїж у нас і взагалї нїж на заходї. Однакож мимо того основного типу мало-рускої піснї відзиваєсь черта і патетична, і балядна, і любовна і жартоблива, такі що многосторонність народної музики мало-рускої єсть вдячною почвою для композиторів, що з безконечного того скарбу черпати можуть рідку красу мельодійну для своїх праць артистичних.

 

"З композиторів, котрих утвори вчера виведено, перше місце треба дати Лисенкови яко знаменитому майстрови, що з великою вдатностію трудить ся в дусї чисто-народнім. Головні мотиви виростають зі плідної почви домашної, то мають они завсїгди свій характер, звук, а артистичне обробленє их, старанний фортепяновий супровід піснї чи самостійне веденє голосів в хорі — всюди вказує руку майстра. Лисенко був горою у вчорашній проґрамі. [Автор наводить нумери Лисенкових композицій.]

 

"З прочих нумерів "Наша жизнь", "До зорі", "Над Прутом" і "Крилець" хилять ся до звичайного на заходї веденя голосів в мужескім хорі, а звучать загалом гладко. Сильне вражінє робить композиція Нїщиньского "Закувала" на хор зі орхестрою, а особливу увагу звернув на себе хор Нижанківского ["Гуляли"] які оріґінальним звуком і формою, так і вірною музикальною илюстрацією кождого слова і звороту мисли. Мужескій хор "Бояна" з своїм знаменитим діріґентом зробив на всю нашу публику вражінє просто сензаційне. На грімкі клики і оплески "Боян" відспівав знані ческі хори Ja jsem Slovan і Kde deva ma? — а се викликало ще більшу бурю оплесків. Добрі співаки все вистудіювали дуже дбало, хор нечисленний, але відзначуєсь взагалї знаменитими голосами, а зачудовує кождого особливо мило і делікатно відтїньованим виголошенєм. Их pianissimo звучать чарівно в тій старанній гармонії немов з одних уст. Так знаменито вишколений хор всюди звернув би на себе увагу — в цїлім світї.

 

"Львина пайка успіху вчерашного вечера припадає і солістам — пп. барітонови Шиманьскому, котрому акомпанювала на фортепяні красна молоденька Русинка, і Гушалевичеви, котрому акомпанював наш капельмайстер п. Вискочиль. П. Гушалевич славить ся голосом незвичайно лагідним, правдивим ліричним тенором любої барви тону, а виголошує дуже приятно. Викликаний бурливими окликами, відспівав ще одну дуже красну Лисенкову пісню любовну.

 

"Одушевленє було загальне, гідним співакам подано вінцї. Братя Русини своєю продукцією полишили у нас глубоке вражінє, котре не улетить нам из серця."

 

Politik, на третій день, так оцїнює концерт:

 

"Руске товариство "Боян", підчас представленя в честь руских гостей в народнім театрі устроїло концерт, на котрім музикальна здібність сего ще молодого співацкого товариства увінчалась знаменитим успіхом. Хор мужескій, що не числив більше які 25 співаків, уставившись на сценї народного театру співав незвичайно сильно і металічно; очевидно розпоряджав самими добрими голосами і співаками. Не менше незвичайна була прецизія в виконаню композицій. Квартети виконано всюди строго суцїльно, жива ритміка свідчила о виїмково розвитій музикальній спосібности, интонація була бездоганно чиста, зовсїм вільна від підношеня і знижуваня головної тонації, що такі часто лучає ся в хорах a capella. Так і пізнати зараз в виконаню руского співацкого товариства під проводом интеліґентного діріґента п. Вахнянина, що то сини співолюбного і богатого піснями народу виспівують свої чувства в рідних звуках. Мало-руска народна пісня, перла славяньского скарбу пісень народних, єсть власностію сего народу, а єї лагідний настрій перебиває ся також і в штучних композиціях, зближених до новочасної західної музики.

 

З тих штучних композицій подало нам товариство співацке в хорах дуже цїкаві проби з Лисенка, Вахнянина, Лаврівского, Воробкевича, Матюка, Нижанківского і Нїщиньского. Особливо композиції Лисенка сильно закрашені гарним, нїжним, до серця проймаючим тоном народним мало-рускої піснї, виливаючись широко, тужно і мельодійно. Лисенко також яко гармонізатор має перворядне значінє і своїй музицї надає всюди принадну властивість. Єго пупурі з народних пісень, котрим товариство співацке "Боян" зачало свої продукції, штучно сплїтає у вінець запашні цвітки музики народної. Дуже зворушаючо дїлає ліричний твір Лисенка з "Гайдамаків", піснь барітонова, котру відспівав талановитий барітоніст п. Шиманьскій. Надзвичайно симпатичний, чистий, мягкій, металічний і дуже легко добуваючій ся голос теноровий має п. Евгеній Гушалевич, котрий співав в проґрамових дуетах і терцетах при супроводї хору, а при кінци яко сольову партію знов цїлком характеристичну і интересну пісню Лисенка: "Менї однаково". Єго спів благородний, природний, вільний від гляданя ефекту, невимушений свідчить о дуже добрій школї. Що продукції гостей приняті були публикою, виповнявшою театр щільно, з одушевленєм, було вже сказано. Для нас лишить ся вечер сей, в котрім можна нам було любувати ся типічною музикою народною — що так сказати при самім жерелї — в любій згадцї."

 

________

 

В дальших днях по концертї Русини звиджували товариства, місто, памятки историчні і оглядали ґрупами виставу в товаристві ческих своїх приятелїв, котрі их проводили. [Число гостей руских збільшили прибувші до Праги богослови віденьскі.]

 

В четвер о 9-ій годинї рано в церкві св. Кирила і Методія відправилось торжественне богослуженє руске.

 

Рускі дами і академики о 10-ій годинї перед полуднем відвідали літературне товариство Slavia. Тут повитано их одушевлено. Прочі гостї завитали до Slavi-ї перед годиною 12-ою.

 

В промисловім музею паньства Напрстків явилась депутація руска, — проф. В. Шухевич вручив п. Напрсткови вінець з синьо-жовтими лентами з написью Velikemu Slovanu Pavlu Josefu Safarikovi venuje spolek "Bojan", — рускі женщини вручила пани Напрстковій пишне альбом, — крім того Русини подали промисловому музеєви в дар красно різьблений таріль і штучно вироблені клїщики. Тут ґрупи Русинів знов знято фотоґрафічно.

 

Дальше відвідали Русини будівлю нового промислового музея. Тут уділив им потрібних пояснень п. Патера. Градчин оглядали під проводом крил. Екерта. Тут кождий камінь, кожда цегла єсть памяткою. Церков Віта стоїть від 912 р., а розширюєсь тепер на 300 метрів, — буде се костел найбільшій.

 

Позавчора о 7 годинї вечером Русини і Серби вибрались спільно у гостї до праского "Сокола", тут були сердечно повитані і вписали свої имена до памятної книги. Гостей повитав староста [начальник] "Сокола" д-р Вішек, скінчивши свій привіт горячою просьбою до Сербів і Русинів, щоби в своїх краях підготовлювали почву, на котрій приймилась би гадка "сокольска" та щоби "Соколи" стали ся средством до тїснїйшого зближеня межи народами славяньскими. На сю промову відповів Серб Драгоман Илич, а потім Русин д-р Андрій Чайківскій [адвокат з Бережан]. Після Nar. List-ів він промовив:

 

"Братя Чехи! Ми прийшли, щоби подивити ся на Ваш идеал народний, щоби переглянути, чого Ви своєю працею, помимо тільких перешкод, доказали, і ми пізнали, що Ви стоїте на найвисшім ступіни славяньскої культури і що Вам належить ся геґемонія між всїма славяньскими народами. А що значить для нас геґемонія? Так як братя сербскі на полудни відбили напір лютого ворога турецкого, так нарід ческій за столїтя відбив не менче грізного неприятеля, Герман. Як Ґермане уміють винародовлювати Славян, о тім поучає нас исторія. (Vybornе!) Згадую лиш за судьбу полабских і инших Славян. Ви двигателї славяньскої культури і ви довершите єї власною силою, а "Соколи'' суть огнищем народних идей, репрезентантом народної сили. Слава "Соколам", Чехам!" [Гучне "Слава!", і "Жівіо!"]

 

Потім почали "Соколи" свої вправи ґімнастичні, котрим аж до кінця приглядались гостї, також женщини рускі і сербскі.

 

________

 

Нинї одержуємо таку телєґрафічну вістку з Праги:

 

"В четвер Русини їздили до Карлового-тина. Вчера візити пращальні [п. Шухевича ревізитував президент міста Праги д-р Шольц і другі достойники]. Вечером вчера був комерс. "Боян" дістав в дар срібний вінець. Нинї виїздимо до Відня."

 

________

 

З  Відня пишуть нам: Віденьска "Сїч" завязала для принятя і впроваджуваня "Бояна" по Відни комітет. Проводить комітетови медик Ив. Гриневецкій, секретарем єсть правник Партицкій. Комітет устроює в честь "Бояна" в величавих склянних салях в за-міскім парку т. зв. "Türkeüschanz" комерс в суботу 25 н. ст. липня с. р. о 8-ій годинї вечером. До участи запрошені всї віденьскі Русини і о коло 30 славяньских товариств. Також комітет дуже добре зорґанізував ся для опроваджуваня по Відни і околици (Baden, Laxenburg, Klosterneuburg, Kahlenberg, Prater, Hinterbrühl etc ). Приміщені всї будуть в Hotel Hammerand, VIII. FIorianigasse І2, цен¬тральна стація для інформацій Сїчова "Stammcafe Wagner" VIII.Florianigasse 2, також льокаль товариства "Сїч" (VIII. Laundongasse 49 a. Hochparterre).

 

[Дѣло, 25.07.1891]

 

Про гостину Русинів у п. Войти Напрстка і в єго етноґрафічнім музею пише Hlas Naroda:

 

"Дня 23 липня о 10-ій годинї з-рана явили ся Русини у п. Войти Напрства. Господар при входї дому повитав гостей коротко а сердечно. Гостї увійшли до бібліотеки. П. Вол. Шухевич вручив п. Напрсткови вінець з карт візитових з синьо-жовтими лентами і з написью Velikómu Slovanu Pavlu Josefu Safafikovi venuje spolek "Bojan" і так промовив:

 

"Ми Русини все поважали велику траґічну минувшину Вашого народу і з почестію та з горячим сочувством слїдили за Вашою завзятою боротьбою о екзистенцію народну. [Голоси Русинів: Так єсть!] Нинї приносимо і Вам Вдост. пане, яко одному з найсправдешнїйших Чехів і Славян, поручаємо сей вінець на могилу Вашого великана, межи всїми Славянами незабутного Павла Іосифа Шафарика. Прийміть від мене і в имени зібраних тут братів завіренє о нашій почести і любови до народу ческого" [Славно!]

 

П. Напрстек подякував горячо за дар і за послїдні слова провідника гостей руских. На се заспівав хор "Бояна" поздоровне "многая лїта" і ческій имн "kde domov muj". На долинї і на подвірю згромадились сотки публики і грімко кликнули Slava і Na zdar!

 

Опісля вручили женщини рускі пани Марії Напрстковій пишне альбум, в котрім вложений був надрукований на веліновім папери нумер "Зорі" з портретами супругів Напрстків на 1-шій сторонї і з житєписію начеркненою п. Франт. Ржегоржем. Окладини альбума з синього шовку а у верхній окладинї вставлена гарна різьба гуцульска.

 

Кромі того рускі гостї вручили в дарунку промисловому музеєви таріль, також дуже красної різби гуцульскої, і, яко взірець рускої штуки людової, мосяжні клїщі з виробленою головою когута. Пани Напрстковій зробив милу несподїванку також молодий композитор рускій Остап Нижанківскій, вручивши їй кілька своїх композицій: "Батько і мати", "Вітрогони", коломийку, марш похоронний і коляди.

 

Не треба й казати, як пп. Напрстки були всїм тим зворушені і щиро дякувaли.

 

Потім гостї пійшли оглядати музей промисловий.

 

__________

 

До Карлового-тина виїхало було в четвер о 2-ій годинї з полудня — як доносить Hlas Naroda — 67 Русинів в товаристві каноніка о. Екерта і двох "соколів".

 

__________

 

В пятницю загостили Русини — як пише Politik — в староміскій ратуш. Коли прибули сюда рано під проводом п. Шухевича, повитав их у великій сали засїдань радний міста Копецкій, а потім проф. Емлєр опроваджував их по ратуши. Оглянувши памятки ратуша, вписали гостї свої имена в памятну книгу. Проф. Вахнянин подякував в имени товаришів за пpинятє і супровід, a товариство "Боян" заспівало "многая лїта!" На памятку роздано гостям по примірникови книжки ювілейної: "Dobroсіnnе ustavy mesta Prahy".

 

[Дѣло, 27.07.1891]

 

Про "Бояна" приїзд до Праги в гостину в Празї пише нам п. Н. Н.:

 

Від Пардубич, коли вступили ми на ческу землю [19 н. ст. липня рано], аж до Праги — рівняв ся наш визд тріюмфальному походови. Нарід рускій гостив у народу ческого. Але в Празї досягло принятє кульмінаційної точки. Дворець праскій був заповнений людьми. На перонї повитано нас в-перве. Повитано "Бояна" окремо, а жінок окремо. Жінок повитав комітет дамскій розвязаного американьского товариства жіночого під проводом панї Напрсткової, котра враз из звістним галицкім Руси етноґрафом Ржегоржом і з своїм чоловіком була душею принятя нашого і через весь час побуту нашого в Празї як найщирійше заходять ся коло нас і печалить ся о нас. Перед двірцем стояв народ збитою, непроглядною масою. Академики ческі держали лад. Поперед з двірця вийшли наші женщини, за ними члени "Бояна". Загриміло, залунало: Nazdar Rusinum! Вздовж yлиць устроєно шпалїр. До 20 екипажів найелегантнїйших заїхало по черзї перед браму двірця і брали по 3—4 дами до міста. Кожду повозку витано з-окрема по цїлій дорозї аж до школи народної св. Франтішка, де була збірна точка. Ми мужчини уставились кольонною і вирушали до міста піхотою крізь шпалір. Окликам радости не було кінця. Всї участники прогульки зібрались відтак в згаданій школї і з-відси розміщено их по родинах ческих. Годинку ужив кождий з нас, щоби перебратись і кождий найшов ся потім уже вечером в "Міщаньскій Бесїдї", де видїл товариства і "Соколи" праскі повитали нас сердечно.

 

Ві второк були ми ґреміяльно на виставі. Як нас повитано і які річи держано, подано вже до "Дѣла", і про се не стану розказувати. Скажу лише, що й тут витала нас неудана щирість і сердечність. Инжинір Ян (Jаhn) обняв провід і опровадив нас громадно зібраних по головнїйших павільонах. Всюди здоровлено нас, всюди радувано ся нами, а ми зі своєї сторони не уступали в сердечности привітів. Вистава має всесторонне знамя вистави всесвітної. Чехи дали незбитий доказ високо промислового народу, а що головне при тім — обійшлись без Нїмцїв. Нема галузи чи то рукодїльного чи фабричного промислу, котрої би они не захопили вже в свої руки. Ми оглядали усе з цїкавостію і з радостію, що се плоди культурні братного нам народу. В час обзорин лучилась миленька пригода. Ми вступили до головного павільону і тут на здивованє наше почули з ґалєрії, де суть уміщені орґани, пісню "Не ходи Грицю". Єї відограв проф. Ант. Кличка. Ледви скінчив, як "Боян" зібраний на долинї, відвітив єму тою самою піснію хором. Се викликало нове счудуванє у Чехів. Они побачили, що ми на скрізь музикальний нарід. Поодинокі провідники з членів академічного товариства "Славія" розібрали тепер Русинів між себе і ми мали нагоду приглянутись виставі як найдокладнїйше.

 

Третього дня ранком [в середу] відбулась в театрі ґенеральна проба до вечірного концерту "Бояна". На сценї зібрав ся жіночій персонал опери в числї до 40 осіб, і приняв "Боянів" грімким: na zdar! Директор театру повитав нас щирим привітом. Він тїшив ся передовсїм тим, що Русини одні прибули до Чехії з піснію своєю і з тої сторони дадуть пізнати ся братам своїм. На річ єго відповів п. В. діріґент [не проф. Шухевич, як хибно подано в ґазетах ческих]. "Так єсть, — сказав В. — ми з піснію на устах прибули до Вас, бо хотїли Вам виявити той скарб піснесловний, яким Русь наша перед цїлим Славяньством може повеличатись. Де співає ся, там живуть добрі люде, там, як казав нїмецкій поет, можна безпечно припочити, бо лише лихій чоловік не має піснї." Из сторони орхестри [10 перших скрипок, 6 других, 4 альтівки; 8 челлї, 4 баси і гарно обсаджена гармонія] повитав нас п. Ондричек, koncertni mistr. Ми заспівали і в одній хвили одушевили артистів ческих. Женщини персоналу оперового — просто сказавши — занїміли від вражіня.

 

Обідали ми знов в "Міщаньскій Бесїдї" і тут всесторонно знакомили ся з літератами і виднїйшими членами журналістики ческої. Тут і розібрали льожі партерові і першого поверха до divadla. О 7-ій годинї заїздили члени прогульки перед театр і знов повсюди приймали овації від публики ческої. Женщини наші убрались переважно по народному. Саля театральна простора, на чотири поверхи висока. Золото капає всюди, куртина артистично мальована, канделябри чудесні. На афішах денних стояло: Slavnostni predstaveni nа pocest Rusinu. А програма була така: Slavnostni ouvertura першого композитора ческого Сметани, Proslov [прольоґ], виголошений в честь Русинів першим артистом драмату, в котрім була розведена річ про, як ческій нарід докладав сил своїх, щоби двигнути ся з упадку свого. Наступив відтак чудесний образ з живих осіб яко апотеоза вистави, а відтак наш концерт, по концертї опера "V studni" і одна сцена з балету "Exсelsior" [ballabine narodu]. Як концерт удав ся, про се не стану розказувати, бо не хочу голосити слави "Бояна" своїми устами. Критику подали вже Politik і Hlas Naroda і они самі осудили, що продукція наша випала величаво. Точність виконаня, рівність деклямації, гарне тіньованє і чистенька интонація зложились на артистичну цїлість. Hlas Naroda сказав, що такій хор може їхати не лиш до Чехії, але і в Европу. По першім виступі явились члени персоналу театрального в народних костюмах на сценї і вручили кождому "Боянови" вінець з лаврового листя. П. Вахн. одержав величезний вінець з написію: Наталеви Вахнянинови на pamаtku — з датою дня і року. Такі-ж три вінцї дістались "Боянови" на руки проф. Шухевича від товариств співацких ческих. П. Гушалевич cпiвaв як соловій і заполонив душі вcїx. Єгo осудили ческі дневники ліричним, симпатичним і добре вишколеним тенором. Голос єго розлягав ся широко. Рівно-ж і п. Шиманьскій [барітон] вивязав ся з свого соля ("Ой Днїпре") всесторонно. Єму акомпанювала п. Леонт. Вахнянинівна в народнім костюмі і за се одержала від артистів ческих величезну китицю рож. По кождім кусни куртина підносилась по три-чотири рази. З амфітеатру, де були всї знаменитости ческі, сипались френетичні оплески і лунало ческе: Na zdar Rusinum!

 

По представленю принимано нас знов в "Міщаньскій Бесїдї" на спільнім бенкетї, де явилось до 3.000 народу, межи ними й Серби. "Бояни" співали тут враз из ческим "Глаголом" кілька ческих композицій, ческій квартет "Гітара" продукував ся окремо, а Серби при своїй музицї оріґінальній [дударскій] танцювали "коло". Наші не лишились позаду і співали всяких пісень веселих. Аж коло 1-ої години по півночи розійшлись усї домів.

 

Н. Н

 

__________

 

Илюстрований тиждневник ческій Svetozor, подавши в попереднім н-рі портрет голови "Бояна" і провідника подорожи на виставу, п. Вол. Шухевича, подав в остатнім своїм числї [36-ім з 24 липня] коротку біоґрафію п. В. Шухевича — і портрет п. Франтішка Ржегоржа з житєписію написаною Едвардом Єлінеком. Наведемо де-що з обох біографій.

 

Про п. Вол. Шухевича пише п. Фр. Ржегорж:

 

"В доведеню до дїла прогульки Русинів на нашу виставу має незаперечну заслугу професор львівскої школи реальної Володимир Шухевич, оден з найгорячійших патріотів руских. Він сю гадку пропаґував і увінчав успіхом. З читателїв певно неодин на виставі задержав свій зір на типічній стати, одягненій в міщаньскій стрій і не спустив єї з ока, поки не загубила ся серед товпи своїх і наших земляків. Впрочім і без єго гостини до нас ми мусимо симпатизувати з проф. Шухевичем вже длятого, що він єсть тепер межи Русинами мабуть найбільшим поважателем усего, що ческе."

 

Дальше автор підносить, що п. В. Шухевич докладно знає свій люд [гуцульскій], — що єго змаганєм повстало товариство "Боян", котре в народнім театрі заспівало Чехам сердечні рускі піснї і хори, — що він спомагає галицкій краєвий музей етноґрафічньій, о скілько ходить о збірки рускі, та що нїяка етноґрафічна вистава не обійдесь, щоби не взято єго до поради, длятого він і засїдає в кураторії промислового музея львівского. Під конець піднесено в житєписи п. В. Шухевича, що він є редактором часописи для дїтей, "Дзвінка". Volаme statecnemu rusіnskemu bojovniku a pracovniku uprimne Mnohaja lita! — тими словами кінчить автор [Rr] коротку житєпись голови "Бояна".

 

В житєписи п. Фр. Ржегоржа пише п. Єлінек:

 

"Подаємо сегодня портрет чоловіка, на котрого пригадали собі певно многі з наших читателїв при нагодї побуту братів Русинів в Чехії і в Празї.

 

"Франтішек Ржегорж єсть тепер майже єдиний, що ревно а систематично познакомлює нас з житєм братів Русинів в Галичинї і Буковинї. Робітник то тихій, але горячій і свідомий. Великій ряд єго студій і начерків о Русинах завсїгди буде займати почестне місце в нашій етноґрафічній літературі славяньскій... Що лише виходить з пера Фр. Ржегоржа, проявляє не тілько дуже добре знанє вибраного предмету, але і горячу любов до народу, з котрого темат узятий.

 

"Франт. Ржегорж родив ся 1857 року в Стежерах коло Кралевого-градця, де скінчив висшу школу реальну. В р. 1877 переселив ся з ріднею до Волкова коло Львова [де взято в посесію більше господарство] і там далась єму дуже добра нагода наглядати і студіювати з братною любовію люд рускій, до котрого щиро приляг душею. Літературні труди Ржегоржові розсипані майже по всїх лучших часописях ческих, особливо-ж в Svetozor-i, — до котрого пише вже повних одинацять лїт, а в кождім річнику містить по дві й більше праць, котрі наші читателї добре тямлять. Також в часописях Osveta, Kvety, Lumir, Musejnik, Slovansky Sbornik, Vesna, Ruch, Zlata Praha стрічаємось з єго працями. Доси оголосив Ржегорж близько 100 статей о Русинах. Кромі того доставляє Оттовому Nauсn-ому Slovnіk-ови статейки дотикаючі галицкої Руси, єї етноґрафії і ґеоґрафії, єї исторії, культури і літератури. З літературною дїяльностію Ржегоржа тїсно звязані також єго ревні заходи яко збирача етноґрафічних предметів руских, котрими щедро заосмотрив особливо музей супругів Напрстків, своїх давних прихильників в Празї. Зложити повну етноґрафічну збірку цїлої галицкої Руси він уважає за річ можливу до сповненя, бо більшість предметів сам уже зібрав. Межи тими знов відзначуєсь збірка гуцульска — зі всїх славяньских в музею Напрстків найповнїйша.

 

"Неутомимі змаганя Ржегоржа не могли остатись в тайнї для Русинів. Оцїнюючи передовсїм єго чималі заслуги на поли рускої етноґрафії, відзначили сю заслугу при нагодї відїздy єго з Галичини 1890 року адресою признаня, а скоро потім именували єго загальні збори львівскої "Просвіти", в присутности 800 членів, почестним членом того просвітного товариства.

 

"Бажаємо дальшій дїяльности Франт. Ржегоржа з повного серця як найлучшого успіху!"

 

[В доповненю до сего житєписного начерку додамо ще, що п. Ржегорж при відїздї своїм з Галичини дарував "Просвітї" свою цїнну бібліотеку ческу].

 

__________

 

При виїздї Русинів з Праги оголосили ческі дневники слїдуюче письмо п. Вол. Шухевича:

 

Дорогі щирому серцю рускому братя Чехи!

 

Нинї опускаємо Вашу землю. Тож на прощанє прийміть руске наше "спаси-Біг" за щирість, яку виявили Ви нам на кождім кроцї нашого побуту посеред Вас. Гостина тая лишить ся у вдячній памяти нашій на все. Побут наш в Чехії буде записаний золотими буквами в исторії розвою нашого товариства і в серци кождого Русина.

 

Именем руского співацкого товариства "Львівскій Боян"

 

Волод. Шухевич.

 

__________

 

В недїлю досвіта приїхав "Боян" з Праги до Відня. На перонї зелїзницї Франц-Іосифа явила ся цїла "Сїч" in corpore з синьо-жовтими нагрудними лентами. Зараз на двірци роздано гостям літоґрафовані информації і програму гостини Русинів у Відни. Розміщено гостей — співаків [25] у ректора д-ра Сембратовича а прочих в готели Гамеранда на Іозефштадтї. Збірне місце: "Сїчова" каварня Cаfe Wagner, VIII, Florianigasse 2. В готели Гамеранда було місце на 140 осіб [цїни 1.50, 1 і 0.80 зр. за добу]. "Сїч" дала около 12 провідників для гостей [пп. Іосиф Партицкій, д-р Левицкій, Гриневецкій, Бурачиньскій, Прокопович, Придаткевич, д-р Мох, Данкевич, д-р Турин і другі]. Центральне місце збору аж роїло ся від Русинів.

 

Комерс, на котрий "Сїчовики" запросили були всїх Русинів мешкаючих у Відни і славяньскі товариства, удав ся величаво. Москвофіли з "Буковини" хотїли вправдї по свому звичаю викликати скандал, але обурені Русини упорали ся з ними, по-просту випрошено их з комерсу. Ми о тім подали вже вчера коротку звістку, а тепер замітимо, що і орґан москвофілів одержав вчера о тім фактї телєґрафічне донесенє з Відня. Там представлено річ так, що нещастні москвофіли мусїли виносити ся з комерсу длятого, бо "галицкії сепаратисти не допустили д-ра Алексевича к слову, ругаясь из великорусской річи"... І вже маємо нового мученика за "великую матушку"!

 

[Дѣло, 29.07.1891]

 

"Боян" і прочі участники подорожи до Праги повернули вже сегодня в ночи до краю дорогою на Відень і Будапешт. Вчера вечером станули они в Лавочнім. Тут провідник подорожи, голова "Бояна" проф. Вол. Шухевич попращав усїх участників, висказуючи пересвідченє, що ся подорож остане на завсїгди в милій памяти кождого. Грімкі оклики участників в честь свого провідника посвідчили загальне вдоволенє. Гадку всїх висказав судья п. Тит Ревакович, складаючи щиру подяку п. В. Шухевичеви за єго труди, котрим треба приписати славну удачу в цїлій дорозї. При тім п. Ревакович висказав бажанє, щоби при найблизшій нагодї устроєно знов подібну прогульку, а певно число участників буде о много більше. Новими грімкими окликами і оплесками одобрено сю гадку, відтак виїхали всї в дальшу дорогу. Коли в Лавочнім було ще 110 осіб, до Львова на 1-у годину в ночи прибуло 60, — решта розстала ся по дорозї.

 

Цїла подорож відбулась як найкрасше і найповажнїйше без нїякиx пригод — винявши хиба пригоду на комерсї у Відни, де віденьскі москвофіли з "Буковини" під проводом знаного крикуна Вл. Дудикевича викликали, по cвoїм звичаю, галабурду.

 

На комерс запросив комітет "Сїчи" гостей участників подорожи, дальше Русинів проживаючих у Відни і славяньскі товариства. З початку все йшло складно. На комерсї під проводом "Сїчовика" Гриневецкого — насамперед сам п. Гриневецкій повитав "Бояна", потому другі Русини і Славяне, аж наконець забрав слово "ґаспадін" Алексевич, член гнїзда московщини у Biдни — "Буковини" — і почав в мові велико-рускій [бо рідна мова для него "хлопска"] плести небилицї. Провідник комерсу п. Гриневецкій упоминав бесїдника, щоби держав свою бесїду в таких границях, як другі, а коли се не помагало, а крім того і всї патріоти рускі, як мужчини так і женщини були огірчені і обурені, що бесїдник говорить не по свому, але по велико-руски [і то не добре, бо всї москвофіли галицкі не потрафлять говорити лїпше, як салдат-урльопник не-Великоросс] — п. Гриневецкій відобрав ґ. Алексевичеви голос. Опісля зголосив ся до слова ґ. Дудикевич і почав дальше — тілько о цїлу октаву висше — вести — розумієсь, також по велико-руски — річ почату Алексевичем, а горстка єго поплечників почала гукати, як яка дич лїсова. Очевидно йшло им о те, щоби розбити комерс. Обуренє серед цїлої публики рускої запанувало ще більше, як підчас промови першого москвофіла, — провідник комерсу відобрав Дудикевичеви голос. Горстка москвофілів почала ревіти... зробив ся хаос... Русини почали кричати: "Проч галабурдники!" Богато женщин і значна часть гостей, особливо чужих, побоюючись чого гіршого, і москвофіли вийшли з салї. Тогдї один поважний Русин зі Львова промовив: "Не дивуйтесь, панове, бо навіть такого свята, як ювілей Мікльосича, не пошанував той Дудикевич, а мусїв викликати галабурду!" На те заявив провідник комерсу "Сїчовик" п. Гриневецкій: "Справдї нинї можу сказати, що ми "Сїчовики" встидаємось, що увійшли в зносини з "Буковиною", заявляю перед всїми Славянами, що сего жалуємо, і замикаю комерс."

 

Похибка була, що москвофілів з "Буковини" запрошено на комерс. Не прошено Поляків — не треба було просити і москвофілів з "Буковини". Они-ж прецїнь не признають уже себе за Русинів, навіть не говорять нашим руским язиком, держать і маніфестують себе за народність другу, нїж ми. І можна було прецїнь сподївати ся, що они галабурду на комерсї викличуть, — бо-ж занадто мусїло уколоти их таке славне принятє Русинів між Чехами, такій тріюмф нашої піснї в ческім театрі...

 

_______

 

Опис подорожи "Бояна" до Праги — як пише Hlas Naroda — вийде з друку памятною книжкою, котру зредаґують пп. Вол. Шухевич і Франт. Ржегорж. Книжка буде видана в більшім форматї і обіймати-ме подрібний опис гостини Русинів в Чехії, илюстрації місцевостей, котрі Русини відвідали, як міста Кралевий-градець і Неханичі, памятники погибших вояків руских в 1866 р. на боєвищах ческих, і богато павільонів вистави. Потрібні кліші до виданя достатчать накладцї ческі Б. і І. Шимачеки, І. Оtto, І. Вілімек і Гинек. Дальше в памятній тій книжцї будуть подані в рускім перекладї також голоси ческих дневників о гостинї Русинів в Чехії і портрети всїх тих Чехів, котрі гостям руским заявили особливу прихильність і сердечність.

 

[Дѣло, 01.08.1891]

 

П. Володимир Ф. Дудикевич надіслав нам слїдуюче письмо: "Неправдою єсть [як подано на основі телєґрами з Відня в 158 ч. "Дѣла"] яко би я "старав ся викликати бурду". Я относился цїлий вечер ко вcїм, с ким мнї пришлось говорити, дружелюбно і в моей короткой річи виразил симпатіи "Бояну". — Неправдою єсть, що "випрошено мене і "Буковину" з комерсу". Я оставался на комерсї до конца і ушел с "Буковиною", славянами і многими членами "Бояна" лишь послї закритія комерса." [Прим. Ред. Що-до випрошеня — то не треба того брати буквально, а що бурда вийшла з промови п. Дудикевича, се і "Галицкая Русь" сконстатувала.]

 

[Дѣло, 06.08.1891]

06.08.1891