Деякі люди слухають «Бітлз», а іншим подобається грегоріанський хорал. Коли йдеться про музичні смаки, науковці вірять, що виховання важливіше, ніж природа. З нового дослідження, опублікованого 13 липня в Nature, випливає те, що наші музичні вподобання визначає радше культурне середовище і досвід, аніж біологічні чинники.
Джастін Бібер — талант чи бездарність? Ваша думка з цього приводу залежить передусім від вашого культурного досвіду
«Наше дослідження показує, що існує глибока різниця в тому, як люди різних культур реагують на консонансні та дисонансні звуки», — каже його провідний автор Джош МакДермот, когнітивний науковець з Массачусетського технологічного інституту. Різні культури, отже, чують світ по-різному.
Дослідники вирішили вперше перевірити це старе як світ припущення. Деякі науковці певні того, що реакція людей на музику зумовлена біологічно, оскільки нам подобаються тони з конкретними математичними співвідношеннями інтервалів. В основі музичної естетики, стверджують вони, лежать універсальні закономірності, які перевершують вплив будь-яких культурних чинників і пов'язані з будовою мозку. Етномузикологи, однак, думають інакше. На їхнє переконання, відмінності в музиці різних етносів є арґументом, що музика — це радше продукт культури, ніж природи.
Щоб виявити, що саме — природа чи культура — визначає наші музичні смаки, треба було знайти людей, які мали обмаль контакту з західною музикою. МакДермоту та його команді довелося здійснити подорож спершу літаком, відтак автівкою, а тоді каное, щоб дістатися до селищ народу Цімане — автохтонного індіанського населення басейну Амазонки та підніжжя Анд в Болівії. Для дослідження важливо було не лише те, що Цімане майже повністю ізольовані від західної культури, а й те, що їхня музика є певною мірою винятковою, адже вони співають і грають лише одну музичну лінію за раз, а не гармонію (тобто «до»-«до»-«до» чи «ре»-«ре»-«ре», а не «до»-«ре»-«мі» і т. д.).
У своїх експериментах МакДермот та його колеґи вивчили естетичну відповідь на музику, награючи комбінації нот трьом групам людей — Цімане та двом групам болівійців, які добре знайомі з західною музикою. Респонденти мали ідентифікувати ноти як приємні чи неприємні. Дослідники награвали їм консонансні акорди, характерні для західної та багатьох інших музичних культур, та дисонансні, які «ріжуть вухо» західній людині.
Люди Цімане, як показав експеримент, мали таке саме добре акустичне чуття, як і ті, хто знайомий з багатьма іншими типами музики. Але «приємними» для них були саме дисонансні акорди. «Це досить переконливо вилучає тезу, що музичні вподобання мають вроджений характер», — каже МакДермот.
Роберт Цаторре, нейронауковець з Університету Маꥳлла в Монреалі (Канада), однак, має сумнів щодо того, що музичні вподобання визначають лише культурні впливи. В мозку макак, наприклад, слухові нейрони реагують по-різному на тони з різними інтервалами. Він наголошує: усі люди народжуються з однаковою будовою мозку та нервової системи, які, щоправда, дуже адаптивні. Пліч-о-пліч з музичною соціалізацією відбувається розвиток мовлення. Немовлята мають природжену здатність розрізняти звуки, які вживаються у всіх мовах, але в міру того, як вони оволодівають рідною мовою, ця здатність втрачається. Японці, наприклад, перестають розрізняти «р» і «л». «І в музиці, і в мові наш мозок загалом налаштовується на середовище навколо себе», — каже Цаторре.
Ramin Skibba
Poor musical taste? Blame your upbringing
Nature, 13/07/2016
Зреферував Євген Ланюк
14.07.2016