Львів, 21. марта 1916.
Вчера представили ми фактичний стан справи введеня григоріянського калєндаря в гр.-кат. церкві станиславівської дієцезії.
В архидієцезії львівській і дієцезії перемиській обовязує далї калєндар юлїянський.
Акція Загальної Української Ради, опертої о всї инші чинники нашого національного житя, змагає до того, щоб і в станиславівській дієцезії задержати такий стан, який панує в архидієцезії львівській і дієцезії перемиській і не творити обрядових ріжниць між вірними тої самої гр.-кат. церкви, — оставляючи саму справу порішеню компетентних Чинників цїлої галицької гр.-кат. провінції, себто епископату згл. синоду.
Таке полагодженє справи вказане м. ин. з огляду на відносини між духовенством і вірними в станиславівській дієцезії. Духовенство, розумієть ся, сповнить зарядженє свого епископа, та загалови вірних трудно буде зірвати не тільки з віковою традицією, але також з вірними тої самої церкви архидієцезії львівської і дієцезії перемиської. День, святочний доси, будуть вони обходити як святочний і далї. Таку акцію, як ми вже зазначили вчера, треба найперше підготовити.
Наших читачів здивує певне недостача другої части нашої статї. Щоб не давати поля здогадам, зазначимо, що в тій части обговорювали ми становище польської преси в справі зарядженя еп. Хомишина, якого та преса бере разом з його зарядженєм під свою охорону. На нашу думку цїла справа є внутрішною справою гр.-кат. церкви і українського народу і всяке вмішуванє посторонних чинників не повинно тут мати місця. Особливо, коли ті чинники мають таку історію і сучасність, як історичні і сучасні відносини Поляків до українського народу.
В кінцї наш загал повинен тямити ось-що: Від початку війни творимо ми один табор, якого цїль осягнути з війни як найлїпші державно-правні наслїдки для нашого народу. Ваги сеї цїли зменшити і солїдарности, з якою ми доси змагали до неї, нарушити не повинна справа зарядженя еп. Хомишина. Як всї наші національні справи, так і сю справу заступає наша найвисша національна орґанїзація й репрезентація в Австрії. Будьмо певні, що вона зробить все, що слїд і що лежить в межах її спроможности. Але не забуваймо, що се тільки один з епізодів, а головна наша цїль: здобути такі державно-правні умови, щоб ми рішали самі про всї наші справи.
І до сеї цїли йдїм рішуче й cолїдарно, не даючи ся збити з шляху ріжними епізодами.
