Кожен громадянин з якоюсь особливою любов’ю говорить про своє рідне місто, про його пам'ятники старовини, про його парки і сквери, про його людей. Це хороше, благородне почуття, яке треба всіляко виховувати. Справді, наші міста такі, що ними можна захоплюватись, їх можна любити. Ми любимо рідну Москву — серце нашої вітчизни, любимо Ленінград — колиску революції, любимо наш квітучий Київ, нові міста, які виросли за роки сталінських п'ятирічок, і такою ж любов'ю ми повинні любити міста, в яких працюємо і живемо. Однак, ця любов не мусить зводитись до голослів'я.
Любити своє місто — це означає доглядати його, боротися за те, щоб в ньому не було бруду, щоб воно було культурне, чисте, щоб в ньому було багато зелені, квітів, всього того, що прикрашує людське життя. Боротьба за культуру свого міста мусить бути такою ж гострою, як боротьба за культуру виробництва. Це ланка одного ланцюга. "Культура нам потрібна, як повітря, в усьому її широкому діапазоні", — говорив М. І. Калінін на зборах партійного активу Москви. Отже цю культуру треба прищеплювати всім громадянам. Наша країна — країна високої культури, прогресу і цивілізації. І ніяк нестерпні явища, коли ми ще іноді зустрічаємось з окремими фактами некультурності, неохайності, бруду. Проти цих потворних фактів треба мобілізувати лють мас.
Старовинне українське місто Львів — красиве місто. Ми можемо по праву похвалитися нашими пам'ятниками сивої давнини, архітектурними пам'ятниками, нашими парками і іншими місцями відпочинку трудящих. Тим більш нестерпно, що в місті, яке ми любимо і яким пишаємось, проходимо спокійно повз явища і факти, які потворять його обличчя. В нашому місті ще не наведено потрібного порядку, відсутня справжня, дійова боротьба за його культуру.
Радянська влада відпускає великі кошти на благоустрій і впорядкування Львова та інших міст області. Але керівники міськкомунвідділу і райфінвідділів міста часто мислять великими масштабами і не хочуть помічати дрібних фактів, які не потребують ні великих затрат, ні особливих сил. Під боком міськкомунвідділу і Сталінського райкомунвідділу розташована вулиця Зазбройова. Вона перетворена у загальноміський смітник і відхідник. Загалом вулиці, що прилягають до міської Ради, найбільш засмічені, перетворені в розсадники нечисті. А завідуючий міськомунвідділом т. Глуховський дивиться на місто крізь забруднене вікно свого кабінету і нічого не помічає. На розі вулиці Енгельса і на Байках росло розкішне дерево. Комусь забагнулося саме на тому місці, де росте дерево, поставити будку для регулювання вуличного руху. Цей безглуздий намір здійснено — дерево знищено і поставлено будку. Згодом виявилось, що будка не на своєму місці і її перенесли... а дерева нема. Цей обурливий факт не тільки не дістав заслуженої оцінки, а на нього зовсім не звернули уваги.
В дворах будників по Пушкінській вулиці росли розкішні кущі бузку і жасміну. Тепер в багатьох дворах ці кущі поламані, знищені і перебувають під брудним снігом, який досі лежить і вода спід якого тече в підвали будинків. Люди, які по-варварському знищили зелені насадження, не притягнуті до відповідальності. Червоноармійський райкомунвідділ не надав цьому явно злочинному фактові належної уваги, розцінюючи це все як дрібниці.
На центральних і багатьох інших вулицях міста відсутні урни для сміття. Академічна, вулиця Першого Травня, Коперніка і інші закидані недокурками, паперами. Увесь цей бруд лежить, аж поки наступного ранку не підметуть двірники. А здається непотрібно особливої винахідливості і великого розуму, щоб продумати просту справу — поставити урни в такій кількості, як це потрібно. На розі вулиці Софії і площі Пруса, на початку вулиці Зеленої стоять похилені і побиті вказувачі місця переходу через вулицю. Так вони стоять не день і не два, а місяці. Очевидно не раз бачив їх завідуючий Червоноармійським райкомунвідділом, але ця "дрібниця" не звернула на себе уваги. Було багато розмов про вивіски. Розмови затихли, а неуки продовжують писати неграмотні вивіски, вселюдно демонструючи свою некультурність і потворять перлами свого неуцтва обличчя міста.
Надзвичайно погано працює трест саночистки. Його скорше можна іменувати трестом забруднення міста. Це стверджує система роботи тресту. Заведено ж такий дивовижний порядок, коли сміття з дворів і вулиць вивозиться тільки по заявках. Назбирається купа сміття на вулиці, чи дворі, обов’язково потрібно про це подати заявку, та подзвонити. Заявку розглянуть, і лише тоді почнеться вивозка сміття. Така, з дозволу сказати, система тільки сприяє тому, щоб забруднювати місто. Трест саночистки вивозить сміття тільки з п'ятої частини площі міста. Решта ж площі безглядна — тут відповідають за санітарний стан і домоуправління, і установи, і двірники, а по суті ніхто ніякої відповідальності не несе. Щось на 200 вулицях ще лежить в кучах невивезений брудний сніг. З 60 машин, які має трест саночистки, працює тільки 5—6. Тридцять коней використовується також не на повне навантаження. Це й призводить до того, що часто сміття залежується і забруднює місто.
Велика доля вини за санітарний стан міста падає на міську і районні Ради депутатів трудящих та їх відділи комунального господарства. Треба, щоб люди, які відповідають за доручену ділянку роботи, не сиділи в кабінетах, а вийшла на вулиці, заглянули в двори і будинки. Коли ми бачимо бруд і нечисть на вулиці — це означає, що голова районної Ради і завідуючий комунальним відділом не мають найелементарнішої культурності, це означає, що люди не боліють за свій район і що вони скидаються на дворянських тюхтіїв, яких так гостро висміював Михайло Іванович Калінін.
Не можна далі терпіти такого стану, що домоуправління перетворилися в канцелярії по збору квартплати і не бажають наводити порядку на довірених їм дільницях міста. Вони в першу чергу мусять вести відповідальність за те, що на вулицях лежить сніг, звалено сміття, що в будинках не має належного порядку, і що часто будинки через недогляд руйнуються. Побиті ще з часу війни вікна, несправний водопровод, протікає дах в будинку — на це часто зовсім не звертає уваги домоуправління. Сидить собі такий домоуправ, як барчук, не вилазить з свого кабінету і не знає, що діється в будинках, які він обслужує.
Зроблено вже багато, щоб зробити Львів зразковим, чистим, культурним містом, щоб з нього остаточно змити намул буржуазного міста. Але це тільки початок настійної і повсякденної роботи по впорядкуванню міста. За цю справу мусить взятися вся громадськість. Радянський Львів мусить бути зразковим, культурним містом, мусить стати поруч з кращими містами нашої батьківщини.
