Absens carens

Знимка року World Press Photo: Чоловік передає немовля через загорожу на сербсько-угорському кордоні

Тема, яка є однією з ключових у Європі, для українців залишається в тіні своїх власних проблем. Українські ЗМІ цілком поглинуті темою українсько-російського конфлікту та перманентними політичними кризами всередині країни. Тим часом європейський інформаційний простір вже не перший місяць займається саме кризою навколо біженців. Питання «приймати чи не приймати?», «закривати чи відкривати кордони?», «які повинні бути квоти на міґрантів для окремих країн?» – фактично розділили європейське суспільство на два табори. Питання біженців стало причиною низки конфліктів, і не в останню чергу через не завжди «зразкову» поведінку самих переселенців. Якщо раніше табір «прихильників міґрантів» був більш численним, то після сплеску аґресії протягом новорічних святкувань у Кельні розподіл сил змінився.

Сексуальний характер низки злочинів, скоєних протягом новорічних свят в Німеччині, за які були затримані здебільшого саме молоді люди північноафриканського походження, викликав у суспільстві хвилю обурення. Заяви деяких сумнівних представників арабських общин про те, що, мовляв, місцеві дівчата самі винні, адже своїм одягом і виглядом провокували молодих арабів, – навряд чи додали міґрантам симпатій серед місцевого населення.

Після новорічних інцидентів культурна складова стала все більш виразною у цьому протистоянні. Спершу трапилися декілька дрібних, але характерних випадків. В Данії деякі нічні клуби вимогою «фейс-контролю» поставили володіння англійською, данською або німецькою мовами. На півдні Німеччини клуби відкрито перестали впускати молодих арабів, мотивуючи це тим, що вони чіпляються і заважають відпочивати місцевим дівчатам. У Фінляндії трапився випадок, коли приїжджим арабським міґрантам заборонили вхід у громадський басейн на декілька тижнів, пояснивши це тим, що вони «ходять сюди не плавати, а розглядати дівчат».

Такі ситуації могли б і залишитись лише дріб'язковими непорозуміннями, якби серед європейців не зростала неприязнь до новоприбулих. Сутички з поліцією і прикордонниками, голодування і невдоволення переселенців умовами в таборах для біженців – ці фактори доповнюють уявлення європейських абориґенів про «знахабнілих біженців».

Атмосфера нетерпимості почала виливатись у відкриті конфлікти. За промовистий приклад може правити Чехія, чиє суспільство сильно поляризувалося через питання міґрантів. Суспільство, яке цілком толерантно ставиться до українських заробітчан, російських туристів чи міґрантів з В'єтнаму, які своїми продуктовими крамничками заполонили ледь не всю Прагу, – в питанні біженців-мусульман проявляє себе як чи не найбільш аґресивне в Європі. Демонстрації з ксенофобськими та шовіністичними гаслами, мітинґи з використанням «шибениць для переселенців» – це все великою мірою підігрівало напруженість в суспільстві, яке дедалі більше стає заляканим небезпекою тероризму та «ісламськими загрозами». Згодом саме в Празі радикали перейшли від слів до дії – спершу в січні було вчинено напад на активіста-мусульманина і завдано йому ножових поранень. Нападники не приховували етнічних мотивів свого вчинку. Декілька тижнів тому було вчинено підпал соціального центру, який займається допомогою біженцям.

Водночас офіційні представники мусульманських общин відмежовуються від будь-яких проявів насильства і всіляко намагаються переконати європейців, що іслам, насильство і тероризм – цілком різні речі. Велика частина інтеліґенції та студентства організовує акції на підтримку біженців, здійснює «просвітницькі» заходи. Проте складається враження, що нещодавно озвучене гасло президента Чехії Мілоша Земана – «Ця країна – не для всіх!» – серед чеського населення знаходить набагато більший відгук.

Таке суспільне напруження все більше відображається і в політичній площині – про нову кризу в ЄС не говорить вже хіба лінивий. Понеділковий саміт Вишеградської четвірки, який відбувався у Празі, вкотре це підтвердив. Фактично лідери центральноєвропейських країн відмежувалися від політики канцлера Німеччини Анґели Меркель, яка вважається чи не найбільшим апологетом політики сприяння біженцям. Прем'єр Словаччини Роберт Фіцо чітко дав зрозуміти, що біженців «сюди ніхто не кликав». Ключовим питанням залишається фактична нездатність Греції впоратися з напливом міґрантів. З цього приводу на саміті обговорювали можливість зведення укріпленого кордону між Македонією та Грецією, щоб не допустити міґрантів далі в Європу. Такі проекти, нехай поки що і гіпотетичні, ставлять під сумнів принцип вільного пересування на Старому континенті і взагалі існування Шенґенської зони.

Врятовані лівійські біженці вперше бачать берег Італії. Знимка-лауреат World Press Photo

Очевидно, що найближчим часом потік біженців зменшуватись не буде. Поки Росія бомбардує Сирію – біженці тікатимуть у Європу, тим самим дестабілізуючи ситуацію всередині європейського суспільства. Невміння (небажання) втікачів-мусульман пристосовуватись до нових європейських реалій буде лише підігрівати неґативні настрої щодо них самих. Крім того, криза з біженцями залишається джерелом напруження між європейськими лідерами.

Ще в 90-х роках минулого століття американський соціолог Семюел Гантінґтон застерігав перед «зіткненням цивілізацій». Гантінґтон вважав, що основою майбутніх конфліктів будуть не економічні чи політичні інтереси, а культурні відмінності. Криза навколо переселенців з Близького Сходу, яка нині вирує в Європі, демонструє, як культурні відмінності можуть стати поштовхом для політичних криз чи насильства між людьми в побуті.

У всіх цих процесах Україна немовби «випадає з контексту». Саме міґрантська криза стала однією з тих тем, яка свого часу витіснила Україну з європейського інформаційного простору. В Україні ж ця загальноєвропейська проблема адекватного відображення так і не дістала. Незацікавлення України в питанні, яке зараз хвилює Європу, – це прямий шлях до того, щоб самим опинитися на марґінесі європейських інтересів. Поки Україна зайнята внутрішніми чварами і з'ясовуванням – де ж все-таки «зрада», а де «перемога» – в Європі відбуваються процеси, які можуть мати для світу набагато серйозніші наслідки, ніж конфлікт на сході нашої країни.