Музикально-руханковий вечір "Сокола-Батька" принїс в суботу 12. с. м. много гарних вражінь. Вечір, де музика, спів і руханка складають ся на цїлість, подобаєть ся своєю ріжноманїтностию. Першу руханкову точку творили вправи вільноруч 25 хлопчиків в віцї 7—10 лїт, зi школи короля Данила. В чорних штанцях, білих сорочках, перепоясані синьою лентою, в синьою гарасівкою коло шиї, виконали три збірки свобідних вправ до власного співу пісень: "Дай нам Боже добрий час", "Соколи, Соколи!", "Гей там на горі Сїч іде". Був там Панасюк, Білик, Кордюк, Когут, Глєбич, Лемішка, Мельник, Цар, Войтович Василь, Гарашук, Кльоцко, Прокопович, Голдун, Караль, Верхратський, Миронович, Пика, Арабський, Чорнобай, Сусь, Ковч, Карп, Юхницький, Войтович Михайло і єще один, котрого імя не можна було відшукати, такий малий був власник сього імени. Синьо-жовтий прапор нїс Панасюк. Точку вишколила учителька п. Олена Боберська.
Вправи на кони, уставленім в поперек з розбігом і відбоєм від містка — се були перестрімки, обкрути а на кінци обстрімка так звана "голка" — виконали старші ученики "Сокола Батька" Гриньків Н., Мачуга О., Пришляк С., Конашевич С., Лиско К., під приказами провідника С. Кривокульського.
Три збірки рухів палицями подав жіночий віддїл "Сокола Батька", зложений з 12 дївчат. Вправи уложила провідниця жіночих вправ п. Оксана Федївна, показницями були п-ни Ірена Федївна і Олена Ходоровська.
Послїдною точкою були три вежі на кони руховичок з малиновими ручниками укладу п. Івана Ігната. Се були добре обдумані вежі, де ручники тримані в обох руках кождої руховички становили головну прикрасу будови. Вежі ставлено на 10 а валено на 9 точок. Всї рухи старанно і спокійно виведені.
При вежах виступали: Бучовська Северина, Фальботівна Теодозія, Михалїчківна Ольга, Романківна Софія, Волинець Іванна, Зацерковна Ольга, Сулицька Павлина, Сулицька Олена, Горуцька Марія, Парахоняківна Василина, Довбенко Антонія, Федївна Ірена, Ващуківна Євгенія, Посацька Анна, Часюк Зофія. Імена навів я після росту, від найвисшої до найнизшої. Провідницї п-ни Ходоровська Олена і Федївна Ірина не хотїли менї однак подати висоту найвисшої і найнизшої, щоби мій звіт набрав точности. Длячого вони так зі мною поступили, не знаю. Війна учить таємничости і маломовности.
Хор "Львівського Бояна" під орудою о. Туркевича подав слухачам дві точки: І. Вязанку народних пісень Н. Вахнянина: 1) "Деб я", "Щука риба", "Журба моя", "Ой Гулї Гулечко!" ІІ. Ой Морозе Морозеньку. В співах видно було виведенє всїх динамічних ефектів, педантичне викінченє мельодії в найменших подробицях неначе старанну різьбу майстра-золотара.
Дострій на фортепянї до всїх точок виконав взірцево п. Богдан Дрималик.
Були два сольові виступи. П-на Гавадська відспівала своїм мельодийним голосом три піснї, одну Лисенка, а дві О. Нижанковського, а поет В. Масляк відчитав стих свого укладу: "На смерть Балюка четара У.С.С.". Найбільше оплесків зібрав віддїл пластунів "Сокола III" в пластових одностроях з крісами на плечи з своїм прегарним прапором, на котрім виднїла напись "Вперед!" Віддїл виконав впоряд і вправи крісом з кляканєм і ляганєм при стрілї. Імена учасників і силу віддїлу не можу подати. Обовязує мене воєнна тайна, бо ласкаві читачі знають, що подробиць про число і склад армій не вільно подавати до відома. Що найбільше міг би я ще де що устно сказати, і то не всїм, зрештою перше слово має тут провідник Сокола III. Е. Козинський.
Вступне слово сказав голова товариства в сокільськім однострою, говорив як звичайво ядерно й коротко, бо лише 7 мінут. А сказав таке:
Руханкові товариства виховують в народї здоровлє, лучність, карність, народну честь, а сї прикмети є підвалиною кождого правдивого поступу.
З своєї роботи через кільканайцять лїт вдавали у нас руханкові товариства звіт на повітових здвигах, на руханкових вечерах, на І-шім краєвім здвизї в р. 1911 і на другім краєвім Шевченковім здвизї в р. 1914. а вислїдом їх довгорічних трудів є українське стрілецтво, яке ступає побідно кровавим шляхом від Ляторчи аж до Стрипи.
Стрільцї здобудуть свободу великій Українї, але много з них верне з такими шкодами на здоровлю, які вже більше не дадуть ся направити. Про тих немічників стрільцїв треба щиро подбати і постійно складали на них фонди. Дохід з нинїшного вечера "Сокола-батька" призначений на фонд немічників.
Сотки тисячі членів українських руханкових товариств борють ся як вояки в армії. Їх відвага і завзятє є наглядним доказом української сили, української словности, українського почутя чести.
Війна прірвала нитки народного житя. Їх треба назад повязати і так повести, щоби пійти безпечним кроком вперед. Кождому народови припадає така доля, яку собі сам зготовить.
Руханкові товариства мають руханковими вправами вишколити в народї зелїзну волю до поступу, мають виполювати вже в молодїжи байдужність, незгідливість, некарність, які нераз відобрали вартість народній роботї".
Нинїшний вечір є привітом "Сокола-Батька" до Українських Сїчових Стрільцїв над Стрипою і тим вечером побуджає "Сокіл-Батько" всї руханкові товариства до працї. Заки світова хуртовина утихне, заки стрільцї вернуть, повинна йти робота за фронтом, яка успокоює і дає віру в свої сили і віру в побіду.
Вечір тривав від год. 7.10 до 8.50. Саля була повна. Всї місця розпродані. Хто пізнїйше прийшов, не дістав вже білєту. П. М. Федусевич окрасив салю "Народного Дому" незвичайно помислово килимами, прапорами і сокільськими кличами: "Не лебедїти але стреміти!" "Всї за одного, один за всїх! "Де сила там воля!" "Боріте ся, поборете!" "Гаразд!"
[Дїло]
15.02.1916