«На противагу несамовитій реакції Трампа ми бачимо деніалізм Обами, який в ім’я мультикультуралізму і ліберального м'якосердя заперечує будь-який зв'язок між ісламом та тероризмом, від якого страждає світ впродовж останніх десятиліть»
Після терактів в Парижі та Сан-Бернардино (Каліфорнія) питання про те, як зупинити ісламський радикалізм, відійшло на другий план через останню вихватку Дональда Трампа. Зробившись знаменитим через політично некоректний виступ, який образив мексиканців і ветеранів війни, Трамп зосередив свою останню дискусію на питанні мусульманської імміграції. Своєю пропозицією закрити кордони для всіх мусульман без американського паспорта Трамп здійняв справжню інформаційно-політичну бучу світового рівня, в якій його звинуватили в расизмі та ісламофобії.
Іншою крайністю є позиція американського президента Барака Обами. Вона є такою самою небезпечною, але дивним чином не викликала бодай мінімальної полеміки. Фактично на противагу несамовитій реакції Трампа ми бачимо деніалізм Обами. Деніалізм, який в ім’я мультикультуралізму і ліберального м'якосердя заперечує будь-який зв'язок між ісламом та тероризмом, від якого страждає світ впродовж останніх десятиліть. Обама раз у раз свідомо уникав бодай найменшої згадки про релігійну складову, пов’язану з низкою терористичних актів супроти Заходу. І не лише це, він також звелів численним американським агентствам із безпеки уникати згадок про іслам чи про мусульман у будь-яких оцінюваннях ризиків для безпеки країни. Прикрившись гаслом про те, що «іслам є релігією миру», Обама здійснював політику страуса.
Сліпому катастрофізму Трампа не можна протиставляти нечесну незворушність Обами. Обидві позиції є контрпродуктивними: в той час як позиція Трампа веде до розпалювання ненависті і поширення пожежі, позиція Обами ігнорує витоки проблеми і таким чином перешкоджає адекватній реакції на неї, дозволяючи їй врешті-решт також поширитися. Кожен, хто завдав собі труду прочитати Коран чи бодай трохи поцікавитися життям і діяннями пророка Магомета, знає, що в основах ісламу є приклади, в яких є більш ніж достатньо нетерпимості і підбурювань до насильства. Доброю новиною є те, що більшість мусульман воліють ігнорувати ці пасажі і вирішують провадити мирне життя на основі мирних і толерантних приписів, які також можна знайти в Корані і в житті Магомета. Тому в питанні ісламу не можна обминати його проблем, а в питанні мусульман не можна узагальнювати і робити з усіх них злочинців.
Аби краще зрозуміти цю дилему, ми можемо навести як приклад насильство, пов’язане з націоналізмом, який допоміг спровокувати такі конфлікти, як Перша світова війна, і дав життя таким терористичним групам, як ЕТА. Позиція Трампа означала би криміналізацію будь-якого патріотичного прояву чи вияву любові до батьківщини – з метою повністю покінчити з проблемою. Тоді як позиція Обами означала би ігнорування зв’язку і заперечення існування будь-якої проблеми, пов’язаної з націоналізмом. У цьому випадку є очевидним, що націоналізм може утворити дві основні течії: одну здорову, яка проголошує здоровий патріотизм і гордість за історію, землю і людей, які населяють країну, в якій ви живете, та іншу, виключного характеру, яка веде до конфлікту, егоїзму, розбрату і расизму. Якщо метою є запобігти ще одній світовій війні чи появі нових терористичних груп, рішення не полягає в тому, аби переслідувати кожну людину з прапором чи бодай мінімальним захопленням своєю країною, і не в тому, аби заплющувати очі на виключний націоналізм і ненависть до сусіда.
Отож йдеться про те, аби знайти третій шлях поміж радикальним популізмом Трампа і добровільною сліпотою Обами. В ісламі є проблеми, які потрібно вирішувати, і оминути їх неможливо через їхній насильницький і дестабілізуючий потенціал: ставлення до жінки, відділення церкви від держави, ідея терпимості до меншин, місце священного в суспільній сфері… Ми не зможемо просуватися в боротьбі проти ісламського радикалізму, якщо не буде здійснено ревізію певних аспектів Корану та ісламської традиції. Так само не потрібно ловитися на приманку того, що більшість мусульман ревно дотримуються цих таких проблематичних принципів та звичаїв. Ймовірно, ці мусульмани попросту їх ігнорують, чи, може, стали першими, хто наклав табу на насильство і нетерпимість. Було б добре вивчити їхній досвід і методологію при інтерпретації Корану та історії ісламу, аби позбутися їх кривавого аспекту.
Хав’єр Хіль Ґерреро, дослідник Інституту культури і суспільства Наваррського університету
Javier Gil Guerrero
Donald Trump, Barack Obama y la cuestión islámica
ABC, 21.12.2015
Зреферувала Галина Грабовська
23.12.2015