Недооцінювання впливу необґрунтованої критики Сполучених Штатів є помилкою
Існує ненависть до Сполучених Штатів, яка призводить до вбивчого насильства. Також існує неприязнь до цієї країни, яка хоч і може бути несамовитою, все ж не доходить до насильства. Часто вона є мало обдуманою і навіть легковажною. Тому я називаю її «антиамериканізмом лайт».
Сайєд Різван Фарук і його дружина Ташфін Малік, виконавці теракту в Сан-Бернардино, штат Каліфорнія, є найсвіжішим прикладом терористів-фанатиків, які ненавидять США за їхню могутність, їхні цінності та політику. Вони готові убивати і вмирати, аби завдати шкоди цій країні та її людям. Я відрізняю їхню ненависть до США від антиамериканізму багатьох тих, хто виходить на вулиці чи використовує засоби комунікації, соціальні мережі або університетські аудиторії для того, щоб верзти дурниці проти США, не обов'язково бажаючи їх знищення. Тож чи кажу я, що всі, хто критикує США чи протестує проти їхньої політики, є легкодумними чи помиляються? Звісно, ні. Є виправдана критика, яку я, насправді, поділяю. Вторгнення в Ірак — яскравий приклад помилок Вашинґтону. Є й інші. Також очевидно, що мусить існувати абсолютна свобода, щоб критикувати наддержаву.
Мій арґумент є іншим. Він полягає в тому, що, як і легкодумні антиамериканці, деякі американські лідери думають, що антиамериканізм, який не стає тероризмом, мало чого вартий. І це є помилкою.
Я не маю сумнівів щодо того, що постійний шквал різкої критики на адресу США — яка часто ґрунтується на наклепах, напівправді, перебільшеннях або упередженнях — живиться набагато глибшою і небезпечнішою злобою супроти цієї країни, яка утруднює захист цінностей, що їх поділяють навіть самі критики.
Серед іншого, це призводить до того, що найжорсткіші антиамериканці думають, що вони є частиною світового руху, який об'єднує мільйони людей. Це неправда, але це припущення їх явно надихає і змушує відчувати більшу підтримку, ніж ту, яку вони насправді мають.
Незважаючи на свої помилки, випадкові незаконні дії і відхилення від своїх фундаментальних принципів, США є необхідною цитаделлю на захисті демократії та інших універсальних цінностей. І цей захист вимагає леґітимності, а вона своєю чергою постає з того, що усі решта приймають цей вплив. Я в жодному разі не виступаю за те, щоб надати цій наддержаві карт-бланш для здійснення своєї влади без обмежень. Однак наполягаю, що автоматичне, різке неприйняття, яке часто ґрунтується на брехнях супроти США, є для світу згубним.
Наприклад, в багатьох країнах інстинктивні реакції, загострені «антиамериканізмом лайт», призводять до того, що їхнім урядам стає щораз важче співпрацювати чи укладати союз із США. Значення та ефективність багатьох підрозділів ООН також виявилися заплямовані їхнім легким, а часом і не таким вже легким, антиамериканізмом.
Є ще дещо. Різкість отого світового хору супроти США підриває внутрішню підтримку їхньої співучасті у важливих міжнародних справах. Багатьом американцям важко зрозуміти, чому їхні податки мають використовуватися для того, щоб фінансувати ґлобальну роль США. Багато з них задумуються над питанням: чому ми маємо бути шерифом світу, якщо це породжує одне — досаду супроти нашої країни? Або наприклад: чому це справу з продажністю ФІФА маємо з'ясовувати ми, а не країни, які можуть втратити більше, коли футбол є заражений корупцією?
Фактично «антиамериканізм лайт», який пустив коріння в багатьох країнах, є великою підмогою для демагогів та безвідповідальних ізоляціоністів. Найсвіжішим прикладом є Дональд Трамп. Існує також небезпечне недооцінювання наслідків «антиамериканізму лайт». У США легко зустріти тих, хто думає, що змусити змінити думку «антиамериканців лайт» важко і навіть не варто робити такого зусилля. Вони вважають, що такі думки є неважливими і що легкодумні антиамериканці ні на що не впливають. У Вашинґтоні ходить поганий жарт про те, що в світі є багато тих, хто зранку палить прапори США, а по обіді стає в чергу біля американського консульства, щоб дістати візу для поїздки в цю країну.
Недооцінювання впливу тієї необґрунтованої та огульної критики є помилкою. Інтересом світових демократів є те, щоби США мали міжнародний вплив, який залежав би не лише від їхньої велетенської військової та економічної могутності. І цьому інтересові шкодить, коли леґітимність США ставиться під питання не лише через помилки Вашинґтону, але також через оту автоматичну критику, яка покладає вину на цю країну за щонайрізніші проблеми світу.
Світове піднесення легкодумного антиамериканізму є небезпечною тенденцією. І не лише для американців.
Moisés Naím
Antiamericanismo frívolo
El País, 12.12.2015
Зреферувала Галина Грабовська
16.12.2015