Яків Оскарович Парнас

Кандидати в депутати Обласної ради депутатів трудящих

Наш кандидат у депутати обласної Ради депутатів трудящих Яків Оскарович Парнас — визначний вчений. Юнаком він вивчав хімію у Берлінському, Мюнхенському та Цюріхському університетах. Серед його вчителів були такі славетні хіміки, як Вільштетер та Гофмейстер.

Зовсім молодим, в 24 роки Якову Оскаровичу вже присвоїли звання доктора хімії за чудові досліди над нафтохінонами. Але світову славу йому дала робота, переведена у лабораторії вченого Гофмейстера (у Страсбурзі) про енергетику скорочень гладеньких м'язнів.

З того часу починається велика робота Я. О. Парнаса в галузі біохімії, зокрема вивчення біохімічних процесів у м'язах. За короткий час Яків Оскарович робить і надзвичайно цікаве наукове відкриття — доводить, що молочна кислота в організмі утворюється виключно за рахунок розпаду речовини, яка зветься глікогеном, а в присутності кисня ця речовина оксидується.

Світова імперіалістична війна робить неможливим розгортання так вдало розпочатих наукових робіт.

Після війни Яків Оскарович Парнас працює деякий час у Відні разом з Вагнером і опрацьовує новий мікрометод визначення азоту, та вивчає один з найцікавіших у світовій науковій літературі випадок діабету (цукрової хвороби).

1921 року проф. Парнас переходить працювати у Львів на посаду завідувача кафедрою лікарської хімії університету. Тут у повній мірі розгорнувся науковий талант і організаційний хист Я. О. Парнаса.

За короткий час лабораторія закладу лікарської хімії Львівського університету набуває світової слави. Я. О. Парнас з своїми співробітниками розгортає інтенсивну наукову діяльність. Вивчення процесів утворення амоніаку в крові і тканинах, зокрема м'язах стає відправним пунктом роботи Львівської школи біохіміків.

1927 року пощастило довести, що джерелом амоніаку у м'язнях є аденілова кислота, яка одночасно являється коензимом*) обміну вуглеводнів.

Року 1934 — 35 Якову Оскаровичу і його учням вдається зв'язати в єдину систему всі відомі на той час біохімічні процеси, що відбуваються у м'язах при відсутності кисня. Це було виключним науковим досягненням. Дальше вивчення біохімічних процесів у м'язнях приводить Парнаса до відкриття реакції фосфоролізу глікогена**), а його учнів професорів Остерна і Барановського до ензіматичного синтезу аденілових сполук і до виділення кристалічних м'язевих білків.

Професор Я. О. Парнас не є кабінетним вченим. Він ніколи не відгороджувався від запитів життя. Чудовий лектор, педагог Яків Оскарович Парнас користується глибокою пошаною і любов'ю студентів і викладачів.

Як організатор, проф. Парнас бездоганний. Він не лише перетворює свою лабораторію у винятковий зразковий заклад, але одночасно організовує у Львові фармацевтичний інститут і працює на посаді директора цього інституту протягом 6 років.

Професор Парнас виступає також як науковий керівник Львівської фармакологічної фабрики, де зі своїми учнями розробляє і реалізує методи виробництва цілого ряду біохімічних і органотерапевтичних і препаратів. Тепер Яків Оскарович працює на цій же посаді у Львівській філії Українського інституту ендокринології.

Яків Оскарович блискучий педагог і вихователь молодих кадрів. Навколо нього завжди гуртуються молоді вчені. Сім його вихованців — тепер професори. Частина з них, як от професори Барановський, Геллер працюють зараз у Львові. Проф. Парнас уважно стежить за роботою і успіхами буквально всіх своїх численних співробітників і глибоко вникає в інтереси кожного.

Яків Оскарович палкий патріот своєї кафедри, жодного дня не мислить собі провести без своїх лабораторій, лекційної і наукової роботи. Це яскраво стверджує такий факт. Недавно Яків Оскарович захворів грипом і примушений був сидіти кілька день дома. В ці дні телефон наших лабораторій не вщухав. Яків Оскарович невтомно викликав до телефону то одного то другого свого співробітника і настирливо вимагав докладно розповісти, що саме в той день товариш робив. Тут же давав поради, вказівки...

Проф. Парнас прагне поставити педагогічну роботу на максимально високий рівень. Свої лекції він завжди насичує великою кількістю фактів з найновіших досягнень науки, повідомлень іноземних і радянських наукових журналів тощо.

Він завжди відвідує практичні заняття зі студентами, хоч це для нього абсолютно не обов'язково. Два рази на тиждень відбуваються спеціальні педагогічні конференції, на яких провадиться ґрунтовна підготовка до занять наступного тижня. Це дає великий ефект, значно підвищує якість самих занять.

Після приходу Червоної Армії Яків Оскарович Парнас зі щирим серцем і великою радістю переключається на енергійну, наполегливу роботу на благо своєї соціалістичної батьківщини. Він залишається професором новоорганізованого медичного інституту і очолює кафедри біохімії і неорганічної хімії, а також працює деканом фармацевтичного факультету. Тепер професор Парнас читає лекції новим радянським студентам, які слухають свого любимого професора з великою увагою.

Яків Оскарович весь час зміцнює зв'язок з радянськими вченими. Його лабораторію відвідали академіки Богомолець, Палладін, Філатов, професори Браунштейн, Коварський та інші, виступаючи з доповідями, докладно знайомлячись з видатними роботами лабораторії професора Парнаса.

Видатна наукова діяльність Я. О. Парнаса, автора понад 300 наукових робіт, була відзначена науковими установами багатьох країн.

Не дивлячись на величезне наукове навантаження, Яків Оскарович знаходить час для громадської роботи. Він керівник фізіологічної секції Львівського медичного товариства і віце-голова товариства.

Видатний педагог, світовий вчений і чудовий організатор Я. О. Парнас прекрасний кандидат у депутати обласної Ради депутатів трудящих.

*) Коензим або кофермент — речовина, без якої фермент не діє. Ферменти же прискорюють течію всіх хімічних процесів у організмі.

**) Під час розпаду речовин в організмі прилучається вода. Фосфороліз — це розпад з прилученням фосфорної кислоти.

[Вільна Україна]