Деколи те, що йшло дуже добре – сходить на пси. А часом те, що гірше – виходить на краще. Іноді ж дьоготь і мед перемішані в таких пропорціях, що і не годен зрозуміти, що то є і що з того буде.
Після виборів багато моїх знайомих і друзів із галицьких облцентрів дуже побивалося через результати виборів. Тернополяни не могли «натішитися» перемогою нового-старого бурмістра. Франківчани нарікали на слабкість прийдешнього скликання міськради (і це вони ще про результати мерських виборів не знали). Львів’яни, ще в передчутті другого туру, ділились на тих, хто дратувався, що «знов не буде ніяких змін» і тих, хто таких змін волів ніколи не застати.
Спочатку взявся розраджувати кожного й кожну окремо, але численність їхня постійно зростало, тому вирішив, що пояснити, чому не переймаюся такими результатами виборів краще назагал.
Звісно, мене можна запідозрити в тому, наче під формулою «чим ліпше, тим краще», маю на увазі: «чим гірше облцентрам, тим краще на їхньому тлі виглядатимуть малі міста». Проте, звісно, про це не йдеться. Я за чесну конкуренцію і взаємодопомогу.
Вже не перший рік маю змогу слідкувати за найбільшими галицькими містами. В двох із них встигнув трохи пожити, а в третьому доволі часто буваю. Тому не міг не помітити, як далеко вони просунулися в своєму поступі. Не так далеко, як би хотілося, але й куди краще, ніж малі бурги чи сусідські обласні центри. Аборигени цієї еволюції не помічають, бо включеність в ритм топосу не дозволяє поглянути на нього зі сторони.
За останні два-три роки в Івано-Станіславівську Франко-Потоцькому виросла ціла купа міських ініціатив, частині з котрих часом заздрить навіть Львів. Наприклад запуск «Urban Space Radio». Раніше деякі місцеві мешканці побоювалися, що діяльність вкрай активної ініціативи «Тепле місто» не стимулюватиме появи нових рухів, переманюючи усіх нових активістів в свої ряди. Через це ІФ мав би залишитися без конкуренції та, відповідно, шансів на поступ, котрий вона неодмінно стимулює.
Уже зараз помітно, що ці страхи виявилися хибними. Добре це ілюструє поява незалежних від «Теплого міста» починань: перезачинання традиції книгарні «Під лиликом» і інтернет-видання «UFRA» – одного із перших в країні медіа про життя міста. Про те саме говорять і різні воркшопи, тренінги та ініціативи, котрі активно приймає останнім часом Франківськ.
Натомість Тернопіль ще донедавна викликав певні побоювання, але в останній рік-півтора й там помітні, хоч і повільні, але таки зміни. Не так давно з’явилася урбаністична ініціатива, поширюється мода на гастрономічні фестивалі, є свій вуличний університет та літературний фестиваль «Ї», відбуваються школи та майстер-класи і т.п.
Звісно, це поки не той масштаб, якого би хотілося, але напрямок обрано правильний, бо міським активістам потрібно перезнайомитися, налагодити зв’язки, а такі імпрези часто якраз і стають комунікаційними майданчиками, з яких і беруть старт потужніші проекти.
Тому моя думка проста: хто би не став мером у галицьких обласних центрах і які невігласи б не налізли в крісла місцевих сеймиків – за ці міста можна сильно не переживати. Тобто переживати місцевим якраз потрібно і втілюватись це має в активній діяльности, помочі в добрих починаннях та протидії незаконним рішенням та дурнуватим пропозиціям.
Ба більше, коли активність громадських ініціатив досягнула певного рівня, то, як би це дивно не звучало, навіть краще, коли вони мають із чим боротися. Наш люд гуртується куди охочіше тоді, коли виникає якась загроза, коли можна комусь протистояти чи просто висловити своє «проти» або радше «фе».
Врешті, не тільки держава все менше може впливати на політику, а й місцева влада, тому, чим більше відповідальности братиме на себе громадянське суспільство, чим більше впливатиме на локальну політику, тим краще буде і для людей, і для міста. Власне, зацікавлення в такій помочі зі всіх сил мали би виявляти і самі місцеві урядники.
Лиш не треба доводити все до ручки для того, аби вийшло на краще, бо як хочеш зробити гірше, аби вийшло на краще, то точно буде зле.
А поки все добре і так буде, бо кількість мрійників, котрі мають чітку візію, як ці міста мають розвиватися далі, перевищує чисельність депутатського корпусу місцевих сеймиків. А що задуми мрійників уже вийшли за межі їхньої фантазії і успішно втілюються, то тепер не так уже й просто буде їх зупинити.
19.11.2015