Світ у лапках

Ми живемо у світі, де повно інституцій та ситуацій, навмисно створених для того, аби вводити в оману простаків

 

 

Відвідавши в 1980 р. Арґентину, письменник В. С. Найпол написав: «В Арґентині багато слів втратили своє значення: генерал, митець, журналіст, історик, викладач, університет, директор, службовець, промисловець, аристократ, бібліотека, музей, зоопарк; стільки слів треба брати в лапки».

 

Це блискуча метафора, що дуже добре передає складну реальність, в якій речі часто видаються не такими, як є насправді. Але ті лапки, про які каже Нобелівський лауреат в галузі літератури, є не лише арґентинським феноменом минулого століття. Вони також чудово вловлюють суть світу ХХІ ст. Це світ, в якому повно «шкіл», які не навчають, «лікарень», які не лікують, «поліціянтів», які часто є злочинцями, «приватних підприємств», які існують лише завдяки державі, або «міністерств оборони», які нападають на своїх громадян. Ми живемо у світі, в якому повно інституцій, які тільки дуже частково виконують свої завдання, що виправдовують їхнє існування. І ситуацій, навмисно створених для того, аби вводити в оману простаків.

 

Наприклад, кілька днів тому російський уряд заявив, що відрядить воювати у Сирію «добровольців» (лапки не мої; таким був заголовок у The New York Times). Ці російські «добровольці» в Сирії підозріло подібні на «проросійськи налаштованих патріотів-ополченців», які захопили Крим і далі воюють проти України. Річ у тім, що і російські «добровольці», і «ополченці», які нападають на Україну, є насправді російськими військовиками або найманцями на службі в Москви.

 

Здається, Кремль куди більше воліє використовувати «неурядові організації (НУО)» (так, у лапках) для досягнення військових і політичних цілей. Наприклад, НАШИ є «рухом» молодих росіян, який називає себе «демократичним, антифашистським і таким, що виступає проти олігархічного капіталізму». Усе це в лапках, тому що насправді ця НУО є організацією, яку породив, організував і якій протегує російський уряд. Він не єдиний використовує те, що стали називати «неурядовими організаціями, організованими і контрольованими урядами». Ще в 2007 р. я писав: «"Федерація справ жінок М'янми" є НУО, організованою урядом. "Організація прав людей" в Судані також. "Асоціація некомерційних і неурядових організацій Киргизстану", так само як "Асоціація північнокорейських громадян в Японії", є НУО, що їх організували уряди. Це світова тенденція, яка стає щораз більше поширеною: уряди, що фінансують і  контролюють неурядові організації (НУО), дуже часто таємно».

 

В країнах з автократичною владою або в неліберальних демократіях також множаться «приватні та незалежні медії», які насправді такими не є. Радіостанції, телевізійні канали, газети і журнали, які створені або куплені «приватними інвесторами» і номінально є незалежними, насправді є рабами уряду, який їх підпільно фінансує і контролює.

 

У тих країнах президент, диктатор чи керівник держави також зазвичай потаємно, залізною рукою контролює «сенаторів», «депутатів», «прокурорів», «суддів» і «центральні виборчі комісії», які видають себе за «незалежних арбітрів» «демократичних виборів», що їх часто підтасовують і фальсифікують. Тому, наприклад, в Росії, Ірані, Венесуелі чи Угорщині поняття «демократія», «розділення влади» і «вибори» потребують лапок, які попереджають нас про їхнє втрачене значення.

 

І не лише країни. Світ міжнародних організацій переповнений лапками. Ви чули щось про Раду з прав людей при ООН? Її завданням є «підтримка і захист прав людей у світі». Хто її члени? Зокрема, Куба, Конґо, Китай, Казахстан, Росія, Венесуела і В'єтнам. Іншим ілюстративним прикладом того, наскільки необхідним стало використання лапок, є «Демократична хартія» Організації Американських Держав (ОАД).

 

У 2001 р. з великою помпою та піднесенням демократичні країни Латинської Америки постановили, що «зміцнення і захист демократичних інституцій» є пріоритетом і що коли в якійсь країні-члені ОАД трапиться інституційне руйнування або порушення, яке серйозно зашкодить демократичному ладові, це стане «нездоланною перешкодою» для того, щоб уряд тієї країни і далі залишався в цій організації. Але цього не сталося. ОАД не лише не вжила заходів, коли в різних країнах реґіону відбулися порушення «демократичного ладу», але також має серйозний намір долучити до свого складу ще одного поборника демократії: Кубу.

 

Та, можливо, країною, яка найбільше потребує лапок, аби розуміти її, є Китай. Китай «комуністичної» системи, який перетворився на фундаментальний стовп капіталістичної економіки світу. Інший приклад: Китай, який тепер змушує нас взяти в лапки поняття «острів». Він захопив кілька скель у районі дуже спірного володіння в морі на південь від Китаю і зробив так, що вони «збільшилися». Таким робом вони вже не є безлюдними і непридатними для проживання скелями в океані, тепер це маленькі «острови», де Пекін вже розмістив військово-морські та авіаційні бази.    

 

Чи стане ХХІ ст. «століттям у лапках»?

 

 


Moisés Naím
El mundo entre comillas
El País, 10.10.2015
Зреферувала Галина Грабовська

20.10.2015