Професор Яків Парнас, керівник інституту біохімії при Львівському медичному інституті — світової слави вчений... Ділянка його дослідів та відкрить, як вказує сама її назва, є наукою "подвійною". Вона об'єднує в собі дві науки: біологію і хімію.
Досліди професора Парнаса охоплюють основні процеси, що відбуваються у м'язах.
— Я звеличник м'язів, — звик говорити жартома про себе вчений.
Спільно з своїм учнем Геллером професор Парнас опрацював апарат, який дає нам можливість визначати амоньяк з докладністю до міліонних частин грама. Завдяки цьому апаратові професор Парнас позитивно вирішив давню суперечку про те, чи існує амоньяк в крові. Він виявив ряд невідомих раніше змін у м'язах, встановив такаж наявність в них амоньяку. При чому, речовина, з якої в цьому випадку повстає амоньяк, виявилась цінним лікувальним засобом, що його тепер продукує у Львові філія Харківського інституту органотерапії. Таким чином, чисто наукове відкриття професора Парнаса охопило ділянку практичної медицини.
Коли наші м'язи працюють, в них відбувається розклад м'язового цукру, так званого глікогену, з якого виробляється молочна кислота. Ця зміна не відбувається так легко. Власне кажучи, це довгий ланцюг перемін, що складається принаймні з двадцяти ланок. В інституті професора Парнаса було відкрито ряд посередніх реакцій. Одна з них здобула в світовій медичній літературі назву "реакції Парнаса". Разом з своїм учнем Барановським професор Парнас відкрив нове явище, назване фосфоролізом, яке визначає фосфорові нову роль у м'язових перемінах.
Той же учень Барановський, який і сам уже є професором, має за собою велике досягнення. Йому першому вдалося кристалізувати білок м'язів. Тут неабияку роль віграв випадок. Молодий дослідник робив з м'язів деякі екстракти. Це було взимку. Один з екстрактів залишився в холодильні під час канікул, коли вчений виїхав на відпочинок. Повернувшись до лабораторії, він побачив на дні склянки якийсь осадок. Зацікавився ним і почав досліджувати його під мікроскопом. Виявилось, що це був кристалізований білок. Так постали перші в історії науки штучно утворені кристали м'язового білка. Це значно полегшить вивчення м'язових процесів, бо машинерія м'язів, як відомо, побудована з білка.
Одним з найновіших питань, що над ним працює професор Парнас, є застосування штучних радіоактивних елементів в біологічних дослідах. Це новий, надзвичайно цікавий науковий метод.
Кожний з нас знає про існування радія, який є природним радіоактивним елементом. П'ять років тому було встановлено, що звичайні елементи можна перетворити на радіоактивні, тобто можна штучним способом надати їм властивість, якою природа наділила радій та небагато інших елементів. Штучні радіоактивні елементи народжуються в лабораторії. В природі вони взагалі не існують.
Одним з таких штучних елементів є радіоактивний фосфор. В біологічних дослідах він відограв чималу роль.
Фосфор (звичайний, не радіоактивний) є складовою частиною кісток, м'язів. Але ж організм не відрізняє звичайного елементу від його радіоактивного близняти.
Коли, наприклад, додамо курці до звичайної фосфатної поживи мінімальну домішку радіоактивного фосфату, то можемо бути свідками своєрідної мандрівки фосфору в її організмі. Куди він дійшов, в якій кількості, з якою швидкістю? Приміром, яким шляхом фосфор, що ним було нагодовано курку, потрапив до знесеного нею яйця?
Наука дає нам сьогодні можливість при допомозі надзвичайно чутливих інструментів, викривати мінімальну кількість радіоактивних елементів, їх міліонні і навіть міліардні частини міліграма.
Якщо фосфор помандрував до мозку, печінки, або зубів — це встановити не важко. Бо мозок, печінка і зуби починають промінювати сильніше, або слабше, залежно від того, скільки потрапило до них фосфору.
Про цю роль радіоактивного фосфору професор Парнас говорить:
— Він полегшує спостерігання так, як полегшує його мінімальна кількість радія на означеннях годинника, що світять; вони не мають жодного виливу на хід годинника, та водночас дають нам можливість спостерігати час у темряві.
Завдяки цьому методові можна простежити мандрівку поживи в організмі. Користуючись ним, можна досліджувати мандрівку не лише фосфору, але й інших елементів. Даймо, наприклад, людині мінімальну дозу радіоактивного натрію, а за три хвилини встановимо при допомозі інструментів, що пальці рук почали "промінювати". Це значить, що натрій вже потрапив до пальців.
Питання застосування штучних радіоактивних елементів було темою спеціальної наукової конференції в Москві, з якої нещодавно повернувся професор Парнас.
— Під час 8-денного перебування в Москві, — оповідає вчений, — я відвідав численні лабораторії, а передусім великий, прекрасно устаткований інститут експериментальної медицини ім. М. Горького. Я був захоплений розмахом, з яким там пристосовують чисто наукові досягнення до практичної роботи. В Радянському Союзі наука, — це не штучно годований твір, вона жива і служить народу.
— Умови для наукової праці? — Вчений помітно оживлюється. — Надзвичайні! Безліч лабораторій, які забезпечені буквально всім. Піклування держави, величезні фонди, модерне устаткування, висококваліфіковані кадри — про що ж нам, вченим, більше мріяти?
З першого дня після приходу до Львова визволительниці Червоної Армії радянська влада оточила щирим піклуванням творчу наукову установу, керівником якої є професор Парнас. Протягом одного року значно зросла кількість наукових працівників.
— Маю сьогодні більше асистентів і лаборантів, ніж спочатку існування інституту було в ньому студентів, — говорить вчений. — Раніше треба було просити у панів допомоги, яку вони давали, або й ні. Сьогодні інститут має в своєму розпорядженні фонди, що задовольняють усі його потреби.
— Радянська влада створила умови, що надзвичайно сприяють науковій праці і творчим пориванням!
В словах вченого звучать подяка, ентузіазм і радість людини, яка нарешті дістала змогу творити великі діла на благо трудового людства.
[Вільна Україна]
04.10.1940