Префікс в-

Префікс в- (у-), з рідко вживаним фонетичним варіантом перед двома приголосними уві-, — один з найширше (вживаних в українській мові і має досить різноманітні відтінки у своєму значенні. Така різноманітність значною мірою зумовлена тим, що цей префікс, як і відповідний сучасний прийменник, об’єднав у собі значення двох старих прийменників въ і у, з яких перший виступав на означення зв’язку з предметам, всередину якого спрямована дія, або з просторовим чи близькозначним до просторового поняттям, в межах якого відбувається дія; другий — вживався із значенням, близьким до визначення приналежності, (властивості, або із значенням, близьким до сучасних прийменників біля, коло, тобто служив для означення певної суміжності дії з предметом, а в ролі префікса — ще на означення віддаляння або відокремлювання від чогось, що в сучасній українській мові звичайно передається префіксом від- (од-), або охоплення певною дією (пор. в російській мові, де ці префікси-прийменники зберегли свою стару відокремленість: пошел в клуб, гулял в лесу, сохранить в памяти і вписать, вдуматься; у него красивые глаза; остановился у дома; удалить, усовершенствовать).

 

Насамперед треба звернути увагу на те, що виявлення видового відтінку результативності, в дієсловах з префіксом в- (у-) здебільшого супроводиться іншими відтінками, особливо відчутними при переносному вживанні дієслова, надр.: якщо в таких контекстах, як — «Дика качка вилася над плавнями, впала в очерет коло самого човна..» (Н.-Лев.) або— «..впасти на лаву, як камінь у воду...» (Коцюб.),— дієслово впасти, вжите в прямому значенні, вже містить в собі вказівку на результативність процесу, що здійснюється або поширюється в напрямі зверху вниз, то при переносному вживанні його значно посилюється додатковий відтінок спрямування дії на об’єкт або поширення по об’єкту: «Аж гульк зима впала» (Шевч.); «..вина на батька впала» (Козач.); і з похідним значенням на вираз зменшення: «Збір високоцінного хліба—пшениці — одразу впав..» (Рябокл.). Особливо відчутним стає цей додатковий відтінок в перехідних дієсловах: «Я руку врізала..» (Л. Укр.); «Хіба не знаю я, не чув, що ви мене б із’їли, якби вловили?» (Гліб.) ; «Шура загостреною, оголеною чутливістю серця вловила це» (Гонч.) ; «Де ж ти; сучий сину, дів? Загубив, чи може вкрали?» (Васильч.); «Піду шукать миленького, Втоплю своє горе..» (Шевч.); «Життя,—що стерняста нива: не пройдеш, ноги не вколовши» (Мирн.); «Пан схопився, з переляку втратив голос і не міг навіть крикнути..» (Н.-Лев.); «Втратили неньку сирітки, Втратили промінь вони» (Граб.). Пор. ще дальше підсилення цього відтінку в віддієслівних іменниках: «Таку побачивши утрату, Аркадці галас підняли..» (Котл.); «Цей захід сприяв тому, що припинилися втрати інструментів..» (газ. «Рад. Укр.»); «вчинок», «врахування» і под.

 

Досить часто супровідним до визначення результативності виступає відтінок інтенсивності дії, зумовлюваний переважно семантикою дієслова, до якого приєднується префікс: «Хотіла мізок закрутити, щоб грошей більше улупити» (Котл.); «..як кине на кого жартовливим словом, то ніби вогнем впече» (Н.-Лев.); «Не вспів доказати останнє слово..» (Мирн.); «Не встиг ступити десяти кроків, як пісня стихла..» (Мирн.); «Не можна бід всіх ізлічити, Яких успіла наробити На небі, на землі, в водах» (Котл.); «Якщо Шура виявила в нього медичні здібності, то що ж вдієш... Хай!» (Гонч.).

 

Ці додаткові відтінки у видовому значенні дієслова в залежності від характеру безпрефіксної форми і посилення просторового визначення в самому префіксі можуть виступати на перший план, відсуваючи в другорядні, додаткові відтінки означення результативності і, власне, виключаючи префіксоване дієслово з безпосередньої видової пари. Можна виділити цілий ряд таких відтінків.

 

Досягнення певного наслідку від дії, переважно тривалої або багаторазової: «Упоратися треба спритно і чисто» (Ле); «З сівбою ярих колоскових і соняшника колгоспи, впоралися ще в першій п’ятиденці квітни» (газ. «Рад. Укр.»); «Точила всякії баляси І підпускала разні ляси, Енею тільки б угодить» (Котл.); «Ні, перше ти мене удавиш, Щоб я од земляка одстав» (Котл.); «Уложила собі інший план» (Кобил.); пар. в іменникові: «..укладення нового договору» (газ. «Рад. Укр.»); «..втриматись на своїх позиціях» (Скляр.); «Утоптала стежечку через яр..» (Шевч.); пор. ще в похідній формі: «..над ровом ішла вузенька утоптана стежка для пішоходів» (Фр.); «..укомплектувати посади агрономів..» (газ. «Рад. Укр.»).

 

В дієслова, що означають більш-менш тривалу дію або стан, префікс в- (у-) може вносити виразний відтінок закінченості процесу тривання, наближаючи цим префіксовану форму до безпосередньої видової пари: «..ущухла.. сніговиця» (Л. Укр.); «..в тій хаті вмовкла музика» (Кобил.); пор. ще: «Докія плакала або розсміювалася гірко на такі слова свого чоловіка, а відтак умовкла» (Кобил.); «Верба усохла, похилилась..» (Шевч.); і переносно: «Той клятий Водяник! Бодай би всох!» (Л. Укр.).

 

При утворенні префіксованої форми від дієслівної основи префікс в- (у-) у супроводі суфікса -а- або -ува- може підкреслювати тривання процесу дії: «Іцик упрягав коника до візка..» (Фр.); «Споминки уколисували Германа» (Фр.); «..вговорювала мати сина» (Н.-Лев.); «.. вона мені усього давала, жалувала мене, вговорювала, як от дід..» (Мирн.); «ув’язати» (Кобил.); «Чого ти все за ним? Не випадає за парубком так дівці уганяти» (Л. Укр.); у відповідних формах доконаного виду виразно виступає відтінок закінчення або результативності тривалої дії: «Гаразд управились з мишами» (Гліб.); «Ні каліка, ані старий, Ні мала дитина Не остались, не вблагала Лихої години» (Шевч.); «Ну, я «піду — управлюся тим часом з дробиною» (Л. Укр.). Рідше буває навпаки — коли у префіксованій формі виразно обмежується щодо вияву в часі тривала дія, наближаючись до одноразової або раптової: «Аж баба не втерпіла, ганьбити їх мусіла» (Черемш.).

 

Окрему групу становлять дієслова, в яких префікс в- (у-) так само, як і у наведених тут випадках, служить для означення певного наслідку від тієї чи іншої дії; але тут наслідок виступає не в безпосередньому зв’язку з тим, що визначається коренем слова, а лише як зумовлене ним, тобто виступає до певної міри як вторинне по відношенню до змісту кореня слова. Такі слова здебільшого без префікса не вживаються, а названий відтінок створюється префіксом у супроводі того чи іншого суфікса і часто частки -ся: «Угадала стара мати, Та не все вгадала..» (Шевч.); «Побіжім лиш? Бачиш — я вгадував, що щось буде!» (Шевч.); «Канальський Шпак так умудрився, Що як почне було співать — Диковина й сказать!» (Гліб.); «Троянці злеє умишляють, Щоб преч із кріпості втікать ..» (Котл.); «Боялася, що це їй тільки вчулося. — Як ви сказали, Шовкун?» (Гонч.); «У вухах його ще вчувався її голос» (Мирн.); «Все мені образ твій любий ввижається» (Граб.); «Уявлялись вогні, руїна і кров» (Коцюб.) ; «І в цьому вбачали навіть пиху якусь незрозумілу» (Козач.); «І вбачається мені, Що крізь хмари, «ясна зірко, Сяєш ти у вишині» (Граб.).

 

При творенні дієслова від іменникової чи прислівникової основи префікс в- (у-) в супроводі суфікса (переважно -и-, -а- (-я-), рідше -і-, у формах недоконаного виду -ува- (-юва-) виступає для оформлення дієслівної ознаки за смисловим змістом відповідного іменника чи прикметника, напр.: «А, Черкаси!., боже милий! Не вкороти віку!» (Шевч.); «Я вас умію усмирити..» (Котл.); «..утишити плач..» (Фр..); «Утишиться трохи Чіпка, сяде на колінах у баби, або приляже головкою» (Мирн.); «..вони не помічали агресивних актів Гітлера в Європі і «умиротворяли» жертви гітлерівської агресії» (газ. «Рад. Укр.»); «Лукаш: Якби ви, дядьку, якої байки нагадали. Лев: Бач! умалився...» (Л. Укр.); «Чи не час уже зиму і осінь, сказати б краще, заходи їхні, — узаконити?» (Рябокл.); «ущільнити»—-«ущільнений»: «..широке застосування мішаних, ущільнених і пожнивних посівів..» (газ. «Рад. Укр.»); «укрупнити»— «укрупнений»: «..укрупнені колгоспи..» (газ. «Рад. Укр.»); пер. ще аналогічну функцію цього префікса у прикметникових і прислівникових утвореннях: «Ян Замойський улесливо всміхався» (Ле); «Це був голос тихий, лагідний, догідливий і улесливий» (Смол.); «Глянь на луг —не вся травиця Ще потоптана упрах..» (Граб.); «Срібний серпанок на Маївці звився угору..» (Л. Укр.). Аналогічні утворення можливі і від дієслівних коренів, тільки тоді дієслівна ознака, виражена префіксованою формою, виступає ніби як наслідок, тою чи іншою мірою зумовлений змістом дієслівного кореня: «Посієш вчасно — уродить рясно» (газ. «Рад. Укр.»); «..ти кинув слово, а з нього вродилось десять..» (Коцюб.); «Він уклонився, торкнувшись чолом землі» (Коцюб.); «Послухає, усміхнеться, Піде темним гаєм..» (Шевч.); «вславити»—«вславлений»: «Золото, золото, вславлене по світу!» (Граб.); «Давно вже вподобалась йому чорнобрива Ганна..» (Васильч.); «У літній час худоба утримується в таборах..» (газ. «Рад. Укр.»); близьке до цього загальним значенням, але з слабо виявленим зв'язком із значенням кореня: «їй хотілось вразити поглядом дочку, але не вдалось» (Коцюб.); «Та не такий же й Чіпка вдався, щоб його можна було бійкою спинити» (Мирн.); «Та й думає: Ось я то молодець, удався хоч куди хлопчина!» (Гліб.). Зумовленість значення дієслівної ознаки, вираженої префіксованою формою, значенням кореня слова, відтінок наслідковості особливо виразно виступає у похідних віддієслівних іменникових утвореннях: урожай, врода, втіха, вдача, удій, утримання, усмішка, уклін і под.

 

З прийменникової функції вираження просторових відношень, а саме: зв’язок дії з просторовим об’єктом, поширення дії чи ознаки по об’єкту (пор.: «..йде собі у полі по снігу» (Васильч.); «..лице в поту, руки в землі» (Мирн.); «В одежі ліг» (Котл.),— розвинулась функція префікса — означати поширення дії по об’єкту або охоплення об’єкта тою чи іншою дією, напр.: «..укривається рядном..» (Васильч.); «..потай вкривав під час сну його ноги власного шинелею..» (Гонч.); «..порохном м’якеньким устелила для мене ложе» (Л. Укр.) ; «Встала й весна, чорну землю Сонну розбудила, Уквічала її рястом, Барвінком укрила» (Шевч.); «..небо вкрилось хмарами» (Н.-Лев.); «Я вберу тебе мов королівну в самоцвіти» (Л. Укр.); «Швидше вдягайтесь до школи..» (Граб.); «Моя мати.. вбирає мене в квітки та стрічки» (Н.-Лев.); «Убрався в патоку, мов муха, Засів, буцім в болоті чорт» (Котл.); — «Добрий жупан» — «Шкода було б, якби умазався в кров» (Коцюб.); пор. цей же відтінок і в переносному значенні: «Славою й честю вкрили богунці свої бойові прапори» (Скляр.); «Хлопці йшли, як боги. Весь обрій всіявся тими сірими богами» (Гонч.). З близьким до цього значенням: «Водою Тібрською умився..» (Котл.); «До схід сонця в темнім лісі Умийся сльозами» (Шеівга.) і переносне: «..вмивається сльозами убога земля» (Коцюб.). На оформлення цього відтінку в українській мові виступають як синонімічні без особливих відмінностей ще префікси о-, з-, за-: «одягтися»; «І голову йому змила, і ноги умила» (Шевч); «..заснула Вкраїна, бур’яном укрилась, цвіллю зацвіла» (Шевч..).

 

Поглибленням цього відтінку є визначення ще щільнішого зв’язку дії з предметом, так би мовити, просякнення об’єкта чи суб’єкта дією: «Допирували Хоробрі русичі той пир, Сватів упоїли..» (Шевч.); «Герман на радощах упоїв їх пивом» (Фр.); «Кому любо надриватись, щоб ти щось второпав» (Рябокл.); при означенні зв’язку з суб’єктом дії префіксація здебільшого виступає у супроводі частки -ся: «Утомився вороненький, Іде, спотикнеться..» (Шевч.); «Хто має к чому яку охоту, Тут утішався тим до поту..» (Котл.); «Їв Вовчик, їв, аж утомився; Гаразденько удовольнився, А все-таки всього не з’їв..» (Гліб.); «..забили молотами і вже не можуть угамуватись ковалі» (Скляр.); «Упивайтесь, бенкетуйте, Я вже не почую..» (Шавч.); «Коли влюбився чи програвся, То пуншту хлись — судьба поправся!» (Котл.); з старою формою префікса во- з відтінком урочистості: «Отак братів благих своїх Господь не забуде, Воцариться в дому тихім, В сім’ї тій великій..» (Шевч.).

 

Пор. відображення відтінку охоплення або просякнення предмета дією чи наслідком дії у віддієслівних іменниках та в прислівникових утвореннях: «.. він у пишному вбранні, що сяє, як сонце» (Васильч.); «Ущерть виповнені кошики» (Козач.); «Стомився я... без сил, на півдороги, Украй побитий думами, стою..» (Граб.); «Ми сядем вкруг над рідною рікою..» (Мал.).

 

Цікаво простежити за розвитком і поширенням значення дієслова «встати» — «вставати», в якому префікс в- служить для визначення зміни стану предмета або, інакше, переходу від одного стану (сидіти чи лежати) в інший, визначуваний коренем слова (стояти): «Герман устав, пройшовся по кімнаті..» (Фр.); «Малайка встає, низько вклоняється..» (Коцюб.); «А вони не слухають: тільки встане Ларько—знову пхнуть» (Васильч.). З цього розвивається близькозначне на визначення переходу від одного стану до другого, лише посередньо пов’язаних з рухом, а саме: встати — перейти від сну до неспання: «Сього сердешного тімаху Будити стали, щоб устав» (Котл.); «Вставай, голубко, нене кохана, Прокинься швидше..» (Граб.). З другого боку, до значення зміни стану, що передається ще синонімічним, теж префіксованим дієсловом «звестися», «підвестися» (рос. «подняться»), приєднується і відтінок означення руху взагалі, пересування в просторі: «Андрій почервонів і встав з-за столу» (Коцюб.) —тобто: «підвівся і вийшов з-за столу». Звідси розвивається і переносне значення: «Не віриться, що після такого страхіття завтра встане сонце..» (Скляр.); «Встає хмара з-за Лиману, А другая з поля..» (Шевч); далі може посилюватися відтінок — «підніматися вгору»: «Бач, уже встає на озері туман..» (Л. Укр.); з поширенням переносного вживання на соціальні явища: «Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте І вражаю злою кров’ю Волю окропіте» (Шевч.). Нарешті, «встати» — «вставати» може означати «з’явитися» — «з’являтися»: «Той час встає на думку як огида..» (Граб.); «Перед очима в Маланки встала левада —зелена, весела, над річкою..» (Коцюб.); «Великий день встає поза горою» (Мал.).

 

Префікс в- (у-) може вносити в дієслово відтінок ретельності дії, причому у перехідних дієсловах він супроводжується звичайно суфіксом, що служить для означення тривалої дії, а у дієсловах середнього стану поєднується з часткою -ся: «..шанобливо усаджує секретар в свою машину сивобородого колгоспника» (Рябокл.); «..почне умовляти: — Не ходи туди, сину! Не ходи, моя дитино!» (Мирн.); «Всіх уклали, все забрали» (Шевч.); «..почали вмощувати собі з бур’яну великі животи..» (Васильч.); «— Ти лізь на піч, — сказав Гаврило Жердязі,—а я тут внизу вмощусь» (Скляр.); «..на піску улігся» (Котл.); «Запорожжя та козацтво Спать уклалися в журбі..» (Граб.); «Вкладається проти вогню на траві..» (Л. Укр.); «..а ондечки серед одного города вгніздилась прездорова стара, широка та гілляста груша» (Н.-Лев.); «—Чого це ти, сину, так унадився в те поле, що й у неділю не посидиш дома?— питає Мотря» (Мирн.). Особливо відчутний цей відтінок в різнотипних переносно вживаних дієсловах з емоційним забарвленням, але здебільшого з послабленням визначення тривалості в часі: «А той, як виважить руку, як удере його з усього маху по пиці..» (Мирн.); «Утни ще яку-небудь» (Шевч.); «А ну, нехай і я почую, яку там пісню ти вдереш — Веселую чи Жалібну якую..» (Гліб.); «Оце то так! вчистив, нічого сказати: і доладу, і правда» (Шевч.); «Діждавсь — і зо всього розгона Вліпив такого (макогона, Що так Талес шкереберть став» (Котл.); «— Ось давайте, братця, вжаримо нашої, мужицької!» (Васильч.); з підкресленням великого обсягу дії: «А Кіт ковбаску уминає, Неначе не до нього річ» (Гліб.); «Андрій уминав смачні паляниці та все хвалив..» (Коцюб.); «Голодні бурлаки уплітали свіжу щуку, осятрину й білугу на всі заставки» (Н.-Лев.). Пар. споріднений відтінок у прислівникових утвореннях: «Не дав начитатись уволю» (Васильч.); «Всього у нього вдоволь єсть» (Котл.); «Потім, з Дідоною обнявшись, Поцілувались гарно всмак» (Котл.).

 

Близький до цього і часто важко розмежовуваний відтінок означення напруженої дії або стану, з частим підсиленням заперечною формою чи прислівником, що підкреслює напруження: «Взяв Василько той хліб, обома руками вчепився в його, насилу вдержить» (Васильч.); «Він ледве вдержався, щоб не тріснути Бродовського по щоці..» (Н.-Лев.); «Вельможна громада Не втерпіла, ударила Старими ногами» (Шевч.); «Од неспокою люди не могли всидіти в хаті» (Коцюб.); споріднене до цього: «..Так Лебідь рветься підлетіть, Рак упирається, а Щука тягне в воду» (Гліб.).

 

Іноді дієслово з префіксом в- (у-) може містити в собі відтінок певного спрямування дії, вимагаючи за своїм змістом в реченні додатка або обставини місця, напр.: «..жандарм, гострим поглядом вказував йому дорогу до міста..» (Черемш.); «..траплявся на очі недолік, і він уже, покашлюючи, вказував на нього» (Рябокл.); «І в смуток дуже не вдавайся, Ти гіршії біди видав..» (Котл.); «І озеро знаю, Отам воно; оцим яром Втрапите до його» (Шевч.); «..Брянський вручав йому нового автомата» (Гонч.); «..вручити записку» (Рябокл.). Здебільшого в такому випадку даний префікс в дієслові служить для означення безпосереднього поширення дії на об’єкт, або, якщо можна так сказати, — для означення безпосередньо стику дії з об’єктом, причому цей відтінок, виступаючи

 

на першому плані, може, звичайно, поєднуватися і з іншими, вже висвітленими чи ще не висвітлюваними нами: «..дививсь на поле, що простяглось од воріт і уперлось в небо..» (Коцюб.); «За гілку зараз ухвативсь» (Котл.); «Тоді вона вхопила його за волосся..» (Фр.); «Як реп’ях той, учепиться За латані поли..» (Шевч.); переносне: «..вчепився кашель..» (Коцюб.); з особливим посиленням близькості, стикання з предметом: «Пальцями вп’явся в клямку дверей, немов прикипів до них» (Скляр.); «Всі очі вп’ялися в нього, а він спокійно все наближався» (Коцюб.); «(Білі руки).. І в подушку холодну впилися» (Шевч.). При дальшому посиленні цього відтінку виступає означення проникнення дії в об’єкт: «Кинулася до Ганнусі І в коси впилася» (Шевч.); «Сокира впилася в дерево» (Гонч.); «Втеребила в пісок жовтий Старі сині руки» (Шевч.) «Врешті встромив лопату в сніг.» (Коцюб.); переносно: «Хома встромляє в Андрієві очі свої, каламутні..» (Коцюб.); «Еней, не милуя чванливих, В Мезентія всадив палаш...» (Котл.); «Микола з Нимидорою врізався в високе густе жито, як у ліс...» (Н.-Лев.).

 

Однією з найвиразніших функцій префікса в- (у-) є типове для відповідного прийменника вираження оформлення значення дії, спрямованої всередину предмета, в певні просторові межі, пор.: «В село із лісу Вовк забіг..» (Гліб.), переносне: «Піду в найми,піду в люди, А за сотником не буду» (Шевч.) — і «Як ось Меркурій в хату вбіг!» (Котл.). В дієслові цей відтінок тою чи іншою мірою ускладнюється в залежності від змісту безпрефіксної основи, але, з другого боку, майже завжди підсилюється прийменниковою конструкцією на означення місця поширення дії з прийменником в: «..знадвору влітає в хату приглушений гомін..» (Коцюб.); «..ввійшла у хату..» (Котл.) і переносне: «..в моду увійшов ячмінь..» (Рябокл.); «..інші вже зникли за горбом і ніби входили в землю» (Гонч.); з синонімічним прийменником до: «Холод від тіла гадюки входив йому до кості..» (Фр.); пор. поширення в межах певного простору, про що докладніше буде трохи далі: «Його натура, як велика річка після весни, почала входити в свої береги..» (Н.-Лев.); «..вони в’їхали в перше, ще не затемнене заволзьке місто» (Гонч.); «Еней все щупався рукою, Щоб не ввалитися куди» (Котл.); «Багатим, та окупим вливали Розтопленеє срібло в рот..» (Котл.); «Дністер вливався в закруглений лиман..» (Н.-Лев.); і переносно: «Веселля в душу і влилося!» (Котл.), з синонімічним прийменником на: «..слухали пісню, що живою силою вривалася з яру на хутір» (Васильч.); «А я... я за ноги Вхопив його та й укинув Максима святого У криницю...» (Шевч.) і переносне: «Чому не вкинеш слова до розмови..» (Мал.); «На світанку козаки вступили в село..» (Коцюб.) і переносне: «Дочка у мене одиначка, Хазяйка добра, пряха, швачка, То може і в рідню вступлю» (Котл.); переносно у фразеологічному звороті: «..ввести в оману громадську думку..» (газ. «Рад. Укр.»).

 

Безпосередньо і цією функцією прийменника в- (у-) пов’язане визначення поширення дії в межах певного простору, напр.: «Народ товпився в хаті і в сінях» (Коцюб.). Таке значення зберігає і префікс в дієслівних утвореннях, знов-таки з певними ускладненнями, залежними від семантики безпрефіксної основи, і з такий самим підсилюючим і уточнюючим визначенням місця поширення дії прийменниковою конструкцією: «Саме вчора у нього була завзята передирка з жінкою, в котру вмішався і син..» (Фр.); «Багіров завжди вимагав від своїх, щоб у бійку дружно встрявали всі, якщо вже один встряє» (Гонч.); «..старий кілька разів обіцяв змовчувані, не встрявати, не в своє діло..» (Рябокл.); «Сама ж вся корчилась, кривилась. Мов дух вселився в неї злий» (Котл.); «..газета вмістила кілька вдалих статей» (газ. «Рад. Укр.»); «Убгав ввесь оселедець в жменю..» (Котл.) і переносно: «Піп був сердитий на її неслухняного батька і надавав його дітям таких йменнів, що всі люди на селі ніяк не могли убгати їх собі в голову.(Н.-Лев.); «Фермер хотів з уст рядового бійця, такого ж, як і він, хлібороба, почути правду про радянську державу, перевірити правдивість того, що йому роками втовкмачувала в голову сільськогосподарська газетка, яку він передплачував» (Гонч.); «..вплітала в коси нові кісники» (Коцюб.); з посиленням зв’язку об’єкта дії з місцем її поширення, зумовленим характером самої дії: «Чому мене не задавиш, У землю не вдавиш?» (Шевч.); «Сидить попліч, наче дуб вріс у землю.» (Коцюб.); «Стоять як перш пороги, Що глибоко вросли..» (Граб.); близьке до цього значенням утворення: «Впрягла в гринджолята павичку..» (Котл.). З аналогічним відтінком утворення, що означають дію, яка не пов’язана з безпосередньо визначеними просторовими межами або переносно сприймається подібно до просторового поширення: «Вписали військо під ранжир» (Котл.); «Хаєцький мав добрий зір, він все окмітовував, до всього хотів вносити свої корективи» (Гонч.); «Ми закликаємо весь італійський народ вдуматися в це..» (газ. «Рад. Укр.»), пор. у похідному прикметникові: «Вдумливими очима він оглянув сумнеє поле..» (Васильч.).

 

Безпосередньо з цієї функції і прийменника і префікса, очевидно, розвинулось означення поширення дії, власне сприймання чогось іззовні через певну дію: «Вуха чуйно вбирають в себе найменший звук» (Коцюб.); «Я вдихаю грудьми весну..» (Граб.).

 

Споріднені до означення префіксованим дієсловом цієї групи поширення дії в межах певного простору або часу і прислівники з аналогічним значенням, що походять від місцевого або родового відмінка іменника з прийменником в: «Опинились ми в неволі, Побратались взаперті..» (Граб.); «Чутки і поголоски, невідомо звідки узяті, місилися вкупі, росли на очах..» (Коцюб.); «А вдома чекає спочинок і сон..» (Коцюб.); «В дивізію приїхали вночі» (Гонч.); «В брилі широкім, сплетенім улітку, Іде учитель на круте узгір’я..» (Мал.).

 

Префікс в- (у-) на відміну від прийменникових функцій у сучасній мові може створювати цілий ряд відтінків, що пов’язані з ідеєю віддаляння від предмета, відокремлення. По-перше, це може бути означення руху від певного місця і споріднені за аналогією означення дії: «Пада листя в бистру воду, Швидко уплива...» (Граб.); «Чимало літ перевернулось, Води чимало утекло» (Шевч.); пор. ще: «втекти від когось»; «Якби не боялася ночі, то не уступилася б з місця..» (Черемш.); «Його гарячий віддих уноситься перед ним, мов хмара..» (Фр.); «Паралізуюча повага усунулася з її душі» (Кобил.); і дальше поширення переносного вживання: «..усунути безсистемне використання кормових угідь..» (газ. «Рад. Укр.»); «А ну лиш, швидше убирайся, З Дідовою не женихайся..» (Котл.); «Гляди ж сьогодні щоб убрався, Щоб нищечком відсіль укрався, Мене удруге не дождись» (Котл.); пор. збереження цього відтінку і у відповідних віддієслівних іменниках: «..вживати оперативних заходів для усунення виявлених хиб» (таз. «Рад. Укр.»). Близькозначними є зрідка утворювані з цим прийменником дієслова на означення видалення чогось з поверхні предмета: «Збиралися подруженьки, Слізоньки втирають..» (Шевч.); «Дідок сльози утер» (Гліб.); «Оглянулись туди-сюди — Колю як вода вмила» (Васильч.) — в останньому випадку звичайніша форма «змила», і взагалі для утворення цього відтінку вживаніший префікс з- (с-) або ви- з певними додатковими відмінностями.

 

Поглибленням, розширенням цього відтінку є означення дії, спрямованої на відокремлення чогось від предмета або певної частини предмета: «Відтак, умикав (діалектне. — В. І.) жменю трави і подав корові» (Черемш.); «Уломи ж, моя Доле, хоч отую ожину..» (Л. Укр,); «..там уломилось, було, щось коло віялки..» (Васильч.); пор. в іменникові: «Вони склали на купу під сходи уламки меблів..» (Коцюб.); «Я дам тобі урізать носа, Коли Еней Латину зять» (Котл.); за аналогією до цього: «Корба закрутилася, балаканина урвалася..» (Фр.); «Нема терпцю. Урвався...» (Коцюб.); очевидно, з цим пов’язане означення дії, спрямованої на позбавлення від чогось або на виділення чогось з загалу: «.. об’єднатися для того, щоб уникнути війни» (газ. «Рад. Уир.»); «Найбільш уникала батька, немов боялась його» (Коцюб.) ; «..здавалось,., що щось прорвалось і увільнилось від пут» (Коцюб.); «Улучив лис годиноньку щасливу, У верболозі притаївсь І якось там козу дурну і полохливу Піймати умудривсь» (Глиб.).

 

Зрідка префікс в- (у-) виступає на означення руху, спрямованого вниз: «Впала у пітьмі на лавку і на коліна впустила знесилені руки» (Коцюб.). На означення цього відтінку звичайно виступають префікси з- (с-) та о-.

 

На означення руху вгору префікс в- (у-) в українській мові не вживаний, і такі утворення, як, наприклад, «На шию вскочила, повисла..» (Котл.), не становлять літературної норми; в такому випадку звичайна безпрефіксна форма — «скочила». Пор: в прислівниках — вгору, вверх: «Вверх по Дунаю поспішно відпливали кораблі» (Гонч.).

 

У багатьох випадках, значно ширше, ніж за допомогою інших префіксів, з цим префіксом утворюється нове дієслово з досить відмінним від початкової форми або від кореня значенням, напр.: битивбити, вбитися, вбиватися; житивжити, вживати; датиудати, удатися і под.: «Чи винен той голуб, що сокіл убив?». (Шевч.); «Я й покотився... Ще як не вбивсь—не знаю» (Гліб.); «Прошу вжити заходів до порушників дисципліни» (Рябокл.); «—О! Таки починається! — подумав він, але удав невинного». (Коцюб.); «Усяк до чого-небудь вдався. Той робить те, другий — друге..» (Гліб.); «..вдалося досягти угоди..» (газ. «Рад. Укр.»).

 

Досить часто цей префікс служить для увиразнення відтінку, що вноситься у значення слова іншим префіксом, напр.: «Віра, впотужнена словом науки, Хай нас міцніш окриля!» (Граб.); «В історії Іловайського такі ключі від упокореного міста неодмінно діставав кожний історичний переможець» (Смол.); «Русалка з своєю парою спиняються і кидаються врозтіч» (Л. Укр.); «А за кого, мамо!?» — «Хто вподоба, тому й оддам» (Шевч.).

 

Нарешті, префікс в- (у-) іноді, не створюючи якогось особливого відтінку у значенні слова, може служити лише для підсилення вже наявного відтінку у всьому слові чи відтінку, що має інший префікс, напр.: тікативтікати, скубнутивскубнути, брикнути вбрикнути, пізнативпізнати: «..Коли подивляться, що вбитий,— 3 переполоху ну втікать!» (Шевч.); «Деякі голоси Ярошенко впізнав одразу..» (Васильч.); «Микола пізнавав дівчину і не впізнавав: вона була не вербівська» (Н.-Лев.); «Аж бачить — і Осел біжить, Щоб і собі хоч раз його вбрикнути..» (Гліб.); «Панич якось його чи вскубнув, чи вщипнув» (Мирн.); «— Що ви кажете? — вжахнулась Ясногорська» (Гонч.).

 

____________________________

Ільїн В.С. Префікси в сучасній українській мові. — К., 1953

 

12.12.1953