Плутон та його найбільший супутник Харон розташовані за 5 млрд. км від Сонця у тьмяних і холодних околицях Сонячної системи. А втім, це надзвичайно активні, динамічні світи.
Знімки космічного апарату НАСА «Нові горизонти», який 14 липня пролетів на висоті 12,500 км від Плутона, виявили крижані рівнини, гори, а також неабияку геологічну активність, яку ніхто там не сподівався побачити. «Що для мене було нейбільшою несподіванкою, так це те, наскільки динамічні Плутон і Харон», – стверджує Марк Сайкс, директор планетологічного інституту у м. Туксон (Арізона). «Хто міг би сподіватись побачити таку молоду поверхню. Це абсолютно неймовірно».
Величезні крижані гори на південній півкулі Плутона, які здіймаються на понад 3,500 метрів, видно вже на перших знімках, що надійшли з «Нових горизонтів». Сама собою висота гір є свідченням того, що вони утворені з водяного льоду – єдиного матеріалу, який міг би сформувати такі гігантські структури за таких низьких температур. Температура на Плутоні становить – 220 С, тобто лише на 50 градусів вища, ніж абсолютний нуль.
Майже кожна особливість поверхні планети, яку видно на знімках, обумовлена різними конфігураціями льоду. Планетологи вже раніше знали, що на поверхні Плутона є азот, метан та моноксид вуглецю. Однак тільки зараз стало відомо, де залягають ці льодовики і як вони взаємодіють.
Яскравий регіон серцеподібної форми, який на честь відкривача планети Клайда Томбо назвали «регіоном Томбо», – це концентрація льоду з моноксиду вуглецю. А брунатно-коричневий колір полярної шапки Харона, можливо, зумовлений ульрафіолетовим випромінюванням Сонця, яке перетворює її льодовики на складні органічні сполуки.
Найдивовижніша особливість Плутона і Харона – відносно невелика кількість ударних кратерів на їхній поверхні. Інші тіла Сонячної системи, зокрема Місяць, протягом мільярдів років бомбардували метеорити, які залишили на їхній поверхні глибокі шрами. На Плутоні ж виявили обмаль кратерів. Харон, хоча й більш «побитий», але досі їх там набагато менше, ніж очікували.
На думку низки планетологів, відсутність метеоритних "шрамів" на поверхні Плутона і Харона пов’язана з тим, що вона дуже молода. Льодовиковим рівнинам, які простягаються на Плутоні, можливо, лише 100 млн. років. Їх вік, отже, охоплює лише невелику частину геологічної історії карликової планети, – каже Джеффрі Мур, планетолог з Дослідницького центру Амоса у м. Моффет-Філд (Каліфорнія).
Однак досі потрібно встановити, з якою частотою там падають метеорити. На відміну від внутрішньої Сонячної системи (від Меркурія до Марса), у зовнішній набагато менше космічних тіл й більший простір між ними.
Інша загадкова особливість карликової планети – різкий контраст між темною, поораною кратерами ділянкою та яскравим й рівним «регіоном Томбо».
Вчені заінтриговані не тільки Плутоном, але й його найбільшим супутником Хароном, який має темну полярну шапку, названу «Мордором», та ущелини глибиною до дев’яти кілометрів. Походження цих ущелин дає змогу пояснити гіпотеза про стародавній підземний океан, який, замерзаючи, відтісняв поверхевий шар супутника, – каже Френсіс Німмо, член команди та планетолог з Каліфорнійського університету (м. Санта-Круз).
Можливо, що океан в глибинах Харона є навіть сьогодні. Тепло від розпаду радіоактивних елементів у його серцевині цілком могло б підтримувати його у рідкому стані. Інші крижані тіла у зовнішній Сонячній системі, наприклад супутник Сатурна Енцелад, де б’ють гейзери, мають підземні океани, які підтримує енергія від тертя крижаних плит, що їх приводить у рух гравітаційне притягання планет – газових гігантів. У Харона й Плутона такі потужні сусіди відсутні, а тому чинника, який міг би підтримувати океани, окрім внутрішнього радіоактивного тепла, там не існує.
«Нові горизонти» зібрали майже усі свої дані протягом лише однієї доби, коли вони пролітали біля Плутона. Ці дані надходитимуть на Землю впродовж наступних 16 місяців. Космічний зонд, вартість якого становить 720 млн. дол., сьогодні вже перебуває за мільйони кілометрів по інший бік Плутона й прямує далі у космос.
Alexandra Witze
Vibrant Pluto stuns scientists
Nature, 21/07/2015
Зреферував Євген Ланюк
23.07.2015